18 лютого 2009 р.
№ 50/86
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Гончарука П.А.,
суддів: Вовка І.В.,
Малетича М.М. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерська брама» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. у справі № 50/86 за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Головного військового клінічного госпіталю до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерська брама» про стягнення 60199,63 грн.,
за участю представників:
прокурора: Гриненко Г.Є., посвідчення № 696 від 27.08.2008р.,
позивача 1: Завертнєв П.О., довіреність № 1 від 18.11.2008р.,
позивача 2: Федоренко М.С., довіреність № 3 від 18.11.2008р.,
відповідача: Штоюнда В.І., довіреність б/н від 05.02.2009р.,
Костюченко А.П., довіреність б/н від 31.12.2008р.
Військовий прокурор Київського гарнізону (далі -Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі -МО України, Позивач 1), Головного військового клінічного госпіталю (далі -Військовий госпіталь, Позивач 2) до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерська брама» (далі -КП УЖГ “Печерська брама», Відповідач) про стягнення 60199,63 грн. заборгованості за комунальні послуги.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2008р. у позові було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008р. було скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову, а саме стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 60199,63 грн., а також судові витрати по справі -в доход Державного бюджету.
У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу та Прокурора, який заперечував проти доводів касаційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 607 від 27.03.2002р., відомчий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 26, було передано до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а заборгованість по оплаті комунальних послуг мешканців цього будинку -до КП УЖГ “Печерська брама».
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 60199,63 грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг мешканцями саме будинку по пров. Лабораторному, 26, в м. Києві.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що рішеннями господарського суду міста Києва у справах № 50/84 і № 50/85 на користь Військового госпіталю вже стягувались суми заборгованості за комунальні послуги, а також враховуючи те, що як Прокурором, так і Позивачами по справі, не було надано доказів, які б підтверджували надання мешканцям згаданого вище будинку комунальних послуг відповідно до заявлених вимог, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовив у його задоволенні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову на всю суму заявлених вимог -у розмірі 60199,63 грн., апеляційний господарський суд обґрунтовував це тим, що заборгованість мешканців будинку № 26 по пров. Лабораторному в м. Києві, яка складає 60199,63 грн., підтверджується належним доказом -відповідною відомістю від 01.07.2004р., яку підписував та затверджував сам Відповідач. Що ж стосується судових рішень у справах № 50/84 і 50/85, то за висновками суду апеляційної інстанції, вони стосувались стягнення заборгованості за комунальні послуги мешканців саме будинку № 26а по провулку Лаборатоному в м. Києві, а тому, жодним чином не впливають на вирішення спору у даній справі, в якому йдеться про заборгованість за комунальні послуги мешканців будинку № 26 по провулку Лаборатоному в м. Києві.
Разом з тим, на думку колегії суддів, такі висновки судів апеляційної та першої інстанції в повній мірі не відповідають обставинам справи і є такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідають.
Так, приймаючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 38 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), належним чином не з'ясував -якому саме з будинків № 26 чи № 26а по пров. Лабораторному в м. Києві належала нарахована Позивачами сума заборгованості і за надання яких саме комунальних послуг вона була нарахована (чи навпаки, її відсутність).
Також, судом не було визначено і сам період такої заборгованості, факт наявності якої фактично не заперечував і сам Відповідач у поданій ним касаційній скарзі, за умови надання про це Позивачами відповідних доказів.
Не з'ясувавши вказаних обставин суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про відмову в позові.
В той же час, зазначені порушення не були усунуті і судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції.
Натомість, приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції і, водночас, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції посилався на те, що заборгованість Відповідача перед Позивачем є підтвердженою та обґрунтованою. Однак, при цьому, судом цієї інстанції, як і в попередньому випадку, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не було встановлено обсягів комунальних послуг, наданих мешканцям будинку № 26, а також період, за який виникла заборгованість за такі послуги. Обґрунтовуючи свій висновок про наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем 2 тільки однією відомістю від 01.07.2004р., суд апеляційної інстанції припустився порушень ст. 38 ГПК України, оскільки з даного документу не можливо достовірно встановити, як розмір самої заборгованості, так і види послуг, за надання яких вона виникла.
За таких обставин, судові рішення, не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати підстави виникнення спору та дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від вставленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Печерська брама» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008р. у справі № 50/86 -скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий - суддя Гончарук П.А.
судді: Вовк І.В.
Малетич М.М.