10 лютого 2009 р.
№ 6/229
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого,
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора міста Києва
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008
у справі
№ 6/229 Господарського суду міста Києва
за позовом
Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
до
Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України
про
визнання недійсним рішення
за участю представників:
позивача
Глущенко З.В. - дов. від 23.09.2008р.,
відповідача
Фрідман О.О. -дов. від 15.01.2009 року,
третьої особи
Ширант А.А., Ніфонтов А.І.
прокуратури
Дахно Н.В. -посв.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 09.02.2009 року у зв'язку з виходом судді Муравйова О.В., з відпустки, для розгляду касаційного подання у справі №6/229 Господарського суду міста Києва, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2008 у справі №6/229 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 (судді: Шипко В.В. - головуючий, Борисенко І.В., Євсіков О.О.), у позові відмовлено повністю.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що спірне рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельних ділянок є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, відповідає чинному законодавству України, зокрема, ст. 123 Земельного кодексу України, Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677, внаслідок його прийняття не вбачається порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі - Державного комітету України із земельних ресурсів.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року у справі № 6/229 Господарського суду міста Києва, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник касаційного подання зазначає, що спірне рішення Київською міською радою прийнято з порушенням ч.2, ч.5 ст. 123 Земельного кодексу України, Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 26.06.2003 року №512/672, п.6 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677 та іншим актам.
Третя особа надала відзив на касаційне подання, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційне подання без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, присутніх у судовому засіданні, дослідивши доводи касаційного подання, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 08.02.2007 року Київською міською радою було прийнято рішення № 101/762 "Про передачу Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, наземним та підземним паркінгом на вул. Мануїльського, 8-а у Шевченківському районі м. Києва".
У п.2 зазначеного Рішення Київською міською радою вирішено передати третій особі, за умови виконання п.3 Рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,45га для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, наземним та підземним паркінгом.
Відмовляючи в задоволенні позову попередні судові інстанції виходили з того, що спірне рішення було прийнято Київською міською радою в межах наданих їй чинним законодавством повноважень та в установленому порядку. з дотриманням вимог ст. 123 ЗК України проект відведення згаданої вище земельної ділянки було погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Головним управлінням охорони культурної спадщини, Державним підприємством "Інститут Генерального плану міста Києва", Головним державним санітарним лікарем міста Києва, Управлінням охорони навколишнього природного середовища, Київським міським Головним управлінням земельних ресурсів, а тому, суди дійшли висновку, що доводи Заступника прокурора міста Києва щодо порушення процедури погодження проекту землеустрою є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розробку проекту відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 року № 313/1747, клопотання, подане до Київської міської ради, розглядається в місячний термін, після чого надається згода на складання проекту відведення земельної ділянки за підписом міського голови або заступника міського голови - секретаря ради, яка направляється до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної для підготовки документів, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки та подальшого складання проекту її відведення.
Статтею 12 Порядку надання земельних ділянок у користування в м. Києві передбачені вимоги до згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки (дозволу на підготовку матеріалів погодження місця розташування), зокрема, згода (дозвіл) по закінченню чотирьох місяців після видачі згоди (дозволу) може бути надана іншій зацікавленій особі за її клопотанням; у випадку надходження двох і більше клопотань земельна ділянка може бути передана в оренду або продана у власність на конкурентних засадах, якщо впродовж чотирьох місяців зацікавлена особа, що отримала згоду (дозвіл), не подасть на розгляд Київради проект відведення земельної ділянки (матеріали погодження місця розташування).
За заявою зацікавленої особи термін дії згоди може бути подовжений Київським міським головою або заступником міського голови - секретарем Київради, але не більше ніж на чотири місяці.
У разі надходження двох або більше клопотань (заяв) на одну земельну ділянку до отримання зацікавленою особи згоди (дозволу) право на земельну ділянку набувається на конкурентних засадах відповідно до законодавства України.
Разом з цим, судами залишено поза увагою та не надано правової оцінки тому, що доручення Київського міського голови № 9007 було надано 23.03.2004 року, а рішення Київською міською радою прийнято лише 08.02.2007 року.
Відповідно до статті 2 Порядку надання земельних ділянок у користування в м. Києві проект відведення земельної ділянки - вид землевпорядної документації, що є підставою для виникнення за рішенням Київради прав на землю і визначає місце розташування земельної ділянки, її розмір та цільове призначення, правовий режим, обмеження та обтяження землекористування та складається з текстових і графічних частин.
Згідно статей 22 -24 вказаного вище Порядку погодження контролюючими органами проекту відведення земельної ділянки (матеріали погодження місця розташування об'єкта) погоджується зазначеними особами в порядку, визначеному чинним законодавством, шляхом надання ними письмового висновку або здійснення запису "погоджено", засвідчених підписом повноважної особи та скріпленого печаткою. Погодження проекту відведення земельної ділянки (місця розташування об'єкта) особами, які погоджують, здійснюється шляхом розгляду ними плану відведення земельної ділянки з ситуаційною схемою розташування об'єкта в районі забудови, графічної частини проекту та наявних матеріалів, що обґрунтовують розмір земельної ділянки, її місце розташування та цільове призначення.
Проте, судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що контролюючі органи надали відповідні погодження до початку розроблення проекту землеустрою, технічних умов на розробку проекту відведення земельної ділянки та завдання на складання проекту.
Щодо посилань попередніх судових інстанцій на те, що представником прокуратури м. Києва не обґрунтовано належним чином в чому саме і які інтереси держави в особі Держкомзему України при наданні земельної ділянки державній установі були порушені, то колегія суддів вважає, що поза увагою суду також залишилось наступне.
Згідно пункту 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №224, Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.
Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного вище Положення Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, порушує в установленому законодавством порядку клопотання про зупинення дії або скасування актів місцевих держадміністрацій та органів місцевого самоврядування з питань, що належать до його компетенції, а також про притягнення осіб, винних у порушенні земельного законодавства, до передбаченої законом відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що Державний комітет України із земельних ресурсів має право здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом порушено вимоги статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 ГПК України в судовому засіданні за згодою представників сторін та прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційне подання Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 у справі Господарського суду міста Києва № 6/229 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий О.Муравйов
Судді : А.Полянський
Г. Фролова