10 лютого 2009 р.
№ 21/17
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Е.І.Дюпон де Немур енд Компані (E.I. du Pont de Nemours and Compani), Делавер, Сполучені Штати Америки (далі -Е.І.Дюпон де Немур енд Компані)
на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008
зі справи № 21/17
за позовом Е.І.Дюпон де Немур енд Компані
до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі -АМК України),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -закрите акціонерне товариство "Транс Оіл", м. Київ (далі -ЗАТ "Транс Оіл")
про визнання частково недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
Е.І.Дюпон де Немур енд Компані -Беляневича В.Е.,
АМК України -Дубчак О.О., Москаленка Т.Г.,
ЗАТ "Транс Оіл" -Коваля А.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2008 (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. - головуючий, судді Буравльов С.І., Вербицька О.В.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що рішення АМК України від 14.02.2008 № 88-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" зі справи № 27-26.4/12-07 (далі -оспорюване рішення) є обґрунтованим та правомірним.
Е.І.Дюпон де Немур енд Компані звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним оспорюване рішення в частині визнання дій Е.І.Дюпон де Немур енд Компані порушенням, передбаченим статтею 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", та у частині накладення штрафу у розмірі 20 000 грн. Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями у розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1 Закону"Про захист від недобросовісної конкуренції", статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статей 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Транс Оіл" заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
АМК України також подав суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і просить залишити ці судові рішення без змін.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
Отже, розгляд даної справи здійснюється за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права правильність застосування ними норм процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з оспорюваним рішенням АМК України:
? дії Е.І.Дюпон де Немур енд Компані щодо розповсюдження у публікації "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?" у спеціалізованому виданні "Агробізнес сьогодні" (№ 8(93), квітень 2006 року) інформації стовно порушення прав інтелектуальної власності Е.І.Дюпон де Немур енд Компані на патент України № 4200 на винахід "Спосіб боротьби з небажаною рослинністю" у частині відповідальності суб'єктів господарювання, які мають право власності на відповідні патенти щодо хімічних засобів захисту рослин, визнано порушенням, передбаченим статтею 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності;
? на позивача накладено штраф у розмірі 20 000 грн.;
? закрито провадження у справі в частині вчинення Е.І.Дюпон де Немур енд Компані порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у зв'язку з недоведенням вчинення такого порушення;
- в описово-мотивувальній частині оспорюваного рішення зазначено про те, що:
? компанія "Е.І.Дюпон де Немур енд Компані" (дочірнє підприємство Е.І.Дюпон де Немур енд Компані) є виробником хімічних препаратів захисту рослин у широкому асортименті та здійснює діяльність на території України через представництво Е.І.Дюпон де Немур енд Компані;
? у своїй діяльності представництво Е.І.Дюпон де Немур енд Компані використовує об'єкти інтелектуальної власності позивача, а саме винахід за патентом України № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю", в якому використовується хімічна речовина трибунерон метил з діапазоном концентрації від 8 до 125 г/га;
? представництво Е.І.Дюпон де Немур енд Компані розповсюджує на території України препарат для боротьби із небажаною рослинністю "Гран стар 75 в.г.", діючою речовиною якого є трибунерон метил;
? за ініціативою представництва Е.І.Дюпон де Немур енд Компані в інтересах названої компанії у спеціалізованому виданні "Агробізнес сьогодні" (№ 8(93), квітень 2006 року) опубліковано статтю "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?", відповідно до якої представництво Е.І.Дюпон де Немур енд Компані як автор, посилаючись на патент України № 4200, вважає незаконною діяльність підприємств -учасників ринку хімічних препаратів для захисту рослин, що виробляють та пропонують до продажу препарати, в яких активною речовиною є трибенурон метил;
? ЗАТ "Транс Оіл" здійснює діяльність з виробництва пестицидів та агрохімікатів, їх оптову та роздрібну торгівлю;
? з 2005 року ЗАТ "Транс Оіл" реалізує гербіцидний препарат "Атлант, в.г.", у якому діючою речовиною є трибенурон метил;
? ЗАТ "Транс Оіл" є власником патенту України № 62858 на винахід "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г.", який був чинний на момент публікації;
? в описі до патенту України № 62858 зазначено, що "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г." містить трибенурон метил (75% маси);
? сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Родина", дочірнє підприємство "Агроінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Борзна-Агроінвест" та відкрите акціонерне товариство "Одеський "Облагрохім" звернулися до ТОВ "Транс Оіл" з листами, в яких попросили пояснень щодо постачання гербіцидного препарату "Атлант 75% в.г.".
Так, у листі від 05.05.2006 дочірнє підприємство "Агроінвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Борзна-Агроінвест" зазначило: "Щоб уникнути сплати штрафу, просимо не поставляти препарат "Атлант" та інші Ваші препарати, які порушують права … міжнародної фірми "Дюпон";
? після виходу публікації обсяги закупівель у ЗАТ "Транс Оіл" гербіцидного препарату "Атлант, в.г." суттєво знизилися;
- за результатами аналізу зібраних у справі доказів АМК України дійшов таких висновків:
? поширення представництвом Е.І.Дюпон де Немур енд Компані відомостей щодо прав названої компанії як власника патенту України № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю", що здійснено з метою сприйняття таких відомостей саме учасниками ринку хімічних препаратів захисту рослин і носить характер попередження, є діями у конкуренції;
? у тексті публікації відсутнє посилання на будь-яку конкретну особу -учасника ринку хімічних препаратів захисту рослин, зокрема, на ЗАТ "Транс Оіл";
? у тексті публікації не згадується і жодний конкретний товар, торговельна марка чи будь-яке комерційне (фірмове) позначення, які могли б ідентифікувати суб'єкта господарювання, зокрема, гербіцидний препарат "Атлант, в.г.", який пропонує до продажу ЗАТ "Транс Оіл";
? відповідно дії представництва Компанії стосовно поширення у публікації зазначених відомостей не можуть бути кваліфіковані як дискредитація суб'єкта господарювання, зокрема ЗАТ "Транс Оіл", у розумінні статті 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції";
? отже, за результатами розгляду справи не доведено вчинення Е.І.Дюпон де Немур енд Компані порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дискредитації господарюючого суб'єкта.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення.
Згідно з наведеними у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначеннями термінів "суб'єкт господарювання" -це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
З урахуванням зазначеного законодавчого припису та на підставі досліджених доказів зі справи судові інстанції дійшли вірного висновку про те, що: позивач здійснює свою господарську діяльність на території України через представництво своєї дочірньої компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А."; спірну публікацію здійснено від імені та в інтересах власника патенту України № 4200, тобто Е.І.Дюпон де Немур енд Компані.
У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" також зазначено, що економічна конкуренція (конкуренція) -це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;
Як вірно зазначено у судових рішеннях зі справи, із досліджених доказів вбачається, що позивач і третя особа здійснюють господарську діяльність на ринку хімічних засобів боротьби із небажаною рослинністю, тобто є конкурентами; спірна публікація є зверненням до учасників відповідного товарного ринку, зокрема, виробників, реалізаторів та споживачів гербіцидів, пестицидів та агрохімікатів, а тому розміщення зазначеної публікації є діями у конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Чесні звичаї у діяльності господарюючих суб'єктів як власників патентів, зокрема, на винахід, у тому числі діяльності Е.І.Дюпон де Немур енд Компані передбачені нормами Цивільного кодексу України та Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".
Так, пунктом 3 частини першої статті 464 Цивільного кодексу України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід є виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання.
Згідно з частино другою статті 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ЗАТ "Транс Оіл" також є власником патенту України № 62858 на винахід "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г.", який був чинний на момент публікації.
Враховуючи, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку (частина перша статті 35 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"), місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про те, що вчинення позивачем спірної публікації не може вважатися правомірною дією, спрямованою на захист Е.І.Дюпон де Немур енд Компані своїх прав як власника патенту України № 4200 на винахід.
Отже, судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії позивача з розповсюдження у публікації "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?" інформації стовно порушення прав інтелектуальної власності Е.І.Дюпон де Немур енд Компані на патент України № 4200 на винахід "Спосіб боротьби з небажаною рослинністю" правильно визнано АМК України порушенням, передбаченим статтею 1 Закону, у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Частиною першою статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, що вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Враховуючи викладене, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись статтями 1117 , 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 зі справи № 21/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Е.І.Дюпон де Немур енд Компані (E.I. du Pont de Nemours and Compani) -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов