Справа № 22-а-5180/08 Головуючий у 1 інстанції Васильчук О.В.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
28 січня 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Усенка В.Г.
Малиніна В.В.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Володарсько-Волинської районної ради та ОСОБА_1 на постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Володарсько-Волинської селищної ради, третя особа: Володарсько-Волинська районна рада про незаконне звільнення з публічної служби, поновлення на роботі заступника селищного голови, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Володарсько-Волинської селищної ради (далі - відповідач) про незаконне звільнення з публічної служби, поновлення на роботі заступника селищного голови, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 липня 2007 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач видав розпорядження у відповідності до норм діючого законодавства.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач та третя особа (Володарсько-Волинська районна рада), подали апеляційні скарги та просила суд скасувати постанову суду та прийняти нове рішення по суті позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач займав посаду заступника селищного голови по виконавчій роботі.
У відповідності до абз.1 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою;
Рішенням другої сесії п"ятого скликання Володарсько-Волинської селищної ради від 11.05.2006 року № 20 «Про утворення, чисельність та персональний склад виконавчого комітету селищної ради», до виконавчого комітету увійшов позивач, однак його введено до складу виконкому як депутата районної ради.
Розпорядженням селищного голови Володарсько-Волинської селищної ради від 02.06.2006 року НОМЕР_2 (далі - Розпорядження НОМЕР_2) позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету селищної ради четвертого скликання та із закінченням відпустки.
Позивач перебував у відпустці з 17 квітня по 4 червня 2006 року.
Надалі Розпорядженням селищного голови Володарсько-Волинської селищної ради від15.08.2006 року НОМЕР_1 (далі - Розпорядження НОМЕР_1) було внесено зміни до Розпорядження селищного голови Володарсько-Волинської селищної ради від 02.06.2006 року НОМЕР_2, яким було вказано, що днем звільнення є 05.06.2006 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон) - служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з абз.3 ст. 7 Закону - на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Тобто, норми Кодексу законів про працю України є загальними нормами, які застосовуються у випадках звільнення з роботи осіб, які проходять службу в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до абз. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України - не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Спірне розпорядження НОМЕР_2 було видане під час перебування позивача у відпустці.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Оскільки, Розпорядженням НОМЕР_2 були порушені трудові права позивача, то воно є нечинним та підлягає скасуванню, а висновок суду першої інстанції щодо правомірності видачі даного розпорядження відповідачем є помилковим.
Крім того, абз.3 ст. 20 Закону - перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби. Тобто, відповідач не мав законного права звільняти позивача через причини закінчення строку повноважень ради минулого скликання.
Оскільки, Розпорядження НОМЕР_2 є нечинним, то і Розпорядження НОМЕР_1 щодо внесення змін до Розпорядження НОМЕР_2 також підлягає скасуванню.
Так як, звільнення Позивача було незаконним, то він підлягає поновленню на займаній посаді.
Щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у цій частині.
Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» - при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України - при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу..
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував без роботи з моменту звільнення до часу поновлення на роботі, жодних дій щодо затягування судового процесу не здійснював, а тому позовна вимога щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.
Середньомісячий заробіток позивача складав 2524 грн. Якщо розраховувати середньомісячну заробітну плату у розразунку за день, то вона складає 82 грн. 98 коп.
Час вимушеного прогулу складає 31 місяць та 22 дні, а тому стягненню з відповідача підлягає сумма у розмірі 80069 грн. 56 коп.
З приводу позовних вимог позивача щодо визнання незаконним рішення Володарсько-Волинської селищної ради від 11.05.2006 року № 20 у частині обрання позивача членом виконкому селищної ради, як депутата районної ради, та зобов'язання відповідача вказати, що він був заступником селищного голови, то колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню через наступне.
Вищенаведеним рішенням позивача було затверджено членом виконкому Володарсько-Волинської селищної ради та жодним чином його прав порушено не було.
З приводу позовних вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, то колегія суддів приходить до слідуючого.
Так, відповідно до ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п.9 Постанови - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Посилання позивача на те, що у зв'язку з невиплатою йому заробітної плати він не мав можливості для лікування, що призвело до ускладнення його хвороби та інвалідності приймається колегією суддів до уваги.
Колегія суддів, враховуючи обсяг та характер фізичних, душевних та психічних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок незаконних дій відповідача вважає, що справедливим розміром моральної шкоди буде сума у 1000 (одну тисячу) гривень.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача потрібно задовольнити частково, постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 липня 2007 року скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
Апеляційні скарги Володарсько-Волинської районної ради та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18 липня 2007 року скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження селищного голови Володарсько-Волинської селищної ради від 02.06.2006 року НОМЕР_2, розпорядження селищного голови Володарсько-Волинської селищної ради від15.08.2006 року НОМЕР_1
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника селищного голови по виконавчій роботі Володарсько-Волинської селищної ради
Стягнути з Володарсько-Волинської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: 80069 грн. 56 коп.
Стягнути з Володарсько-Волинської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: