Головуючий у 1 інстанції - суддя Могильницький М. С.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
21 січня 2009 року справа № 2-а-20542/08/0570
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Старосуд М. І. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
представник Федорова О. Ф.,
від відповідача:
не з'явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
10 листопада 2008 року (повний текст постанови виготовлений 15 листопада 2008 року)
по адміністративній справі
№ 2-а-25020/08 (суддя Могильницький М. С.)
за позовом
ОСОБА_1, м. Донецьк
до
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька
про
зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за віком за 2006 - 2007 роки
Позивач звернувся 6 жовтня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2) до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі по тексту - УПФУ в Київському районі м. Донецька) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушеним прав за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, зобов'язання відповідача здійснити нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за 2006, 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
10 листопада 2008 року позивачем було надане клопотання про зміну позовних вимог (арк. справи 11) з наступним їх визначенням: визнати протиправною бездіяльності відповідача з невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року, зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року (арк. справи 17-18) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав неправомірними бездіяльність УПФУ в Київському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які встановили втратили працездатність; зобов'язав УПФУ в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які встановили втратили працездатність.
Ухвалою від 16 січня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом було виправлено описку в резолютивній частині постанови від 10 листопада 2008 року шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацом наступного змісту «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.»
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте правом бути присутнім на судовому розгляді не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 згідно паспорту НОМЕР_1, виданого Київським РВДМ УМВС України в Донецькій області 22 січня 1998 року (арк. справи 5), народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 8 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується посвідченням (арк. справи 5).
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року є вірним.
З врахуванням вищевикладеного, а також того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни та відповідно відсутні відповіді відповідача на такі звернення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірними бездіяльності відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які встановили втратили працездатність.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції справа вирішена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтею 24, частиною 1 статті 94, статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25020/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25020/08 - без змін.
Повний текст ухвали складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 21 січня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ М.І.Старосуд