Головуючий у 1 інстанції - суддя Ісаєнко Ю. А.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
21 січня 2009 року справа № 2-а-25114/08/0570
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Старосуд М. І. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився, повідомлений належним чином,
від відповідача:
не з'явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
21 листопада 2008 року (повний текст постанови виготовлений 26 листопада 2008 року)
по адміністративній справі
№ 2-а-25114/08 (суддя Ісаєнко Ю. А.)
за позовом
ОСОБА_1, м. Донецьк
до
Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька
про
зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за віком за 2006 - 2007 роки
Позивач звернувся 7 жовтня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2) до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (далі по тексту - УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушеним прав за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, зобов'язання відповідача здійснити нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за 2006, 2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року (арк. справи 22-25) позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними бездіяльність УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1. щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які встановили втратили працездатність; зобов'язав УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1. нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які встановили втратили працездатність.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1. згідно паспорту НОМЕР_1, виданого Ворошиловським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 30 травня 2003 року (арк. справи 5-7), народиласяІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 7 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується посвідченням (арк. справи 3).
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп. (91 грн. 26 коп. (410 грн. 06 коп. х 30 % : 31 день) х 23 дня (період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. 04 коп. (410 грн. 06 коп. х 2 місяці х 30 %) + 373 грн. 60 коп. (415 грн. 11 коп. х 3 місяці х 30 %). Судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення з відповідача недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Проте, судом першої інстанції в резолютивній частині постанови вказано про стягнення доплати до пенсії з Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області без зазначення того, що таке стягнення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З врахуванням вищевикладеного, а також того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни та відповідно відсутні відповіді відповідача на такі звернення, колегія суддів погоджує вихід суду першої інстанції в частині визнання бездіяльності відповідача незаконними та висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірними бездіяльності відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які встановили втратили працездатність.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сума судового збору, яка повинна бути стягнута на користь позивача складає 1 грн. 70 коп., судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат в порушення частин 1, 4 статті 94, пункту 4 частини 1 статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішено.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції справа вирішена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 24, частиною 1 статті 94, статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25114/08 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25114/08 - змінити.
Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25114/08 в наступній редакції:
«Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 90 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України».
Доповнити резолютивну частину постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25114/08 абзацом 5 наступного змісту:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі1 грн. 70 коп.»
Вважати абзаци 5, 6, 7, 8 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25114/08 абзацами 6, 7, 8, 9.
В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-25114/08 залишити без змін.
Повний текст постанови складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 21 січня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ М.І.Старосуд