справа № 22 - а - 12406/08 Суддя 1-ї інстанції Логвіна Л.С. Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
5 грудня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.
при секретарі Безрукової В.М.,
з участю: сторони не з'явились ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Президента України на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-7/08 за позовом ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2на бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії щодо розгляду звернення від 20 квітня 2006 року , -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив визнати діяння Президента України ОСОБА_2. відносно нереагування на його звернення і неприйняття заходів по забезпеченню дотримання законів. Також просив зобов'язати Президента України розглянути його звернення від 20.04.2006 року в його присутності, забезпечити явку до суду Президента України.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 11 вересня 2008 року позовні вимоги задоволені частково, визнано незаконною бездіяльність відносно ненадання відповіді позивачу за результатами розгляду його звернення від 20.04.2006 року, зобов'язано Секретаріат Президента України надати ОСОБА_1відповідь на його звернення, в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах позивач і позивач просять скасувати рішення суду. Відповідач також наполягав скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову, якою повністю відмовити позивачу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі позивача відмовити, апеляційну скаргу відповідача задовольнити, постанову суду скасувати, виходячи з наступних підстав.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що на порушення Закону України «Про звернення громадян» Президент України не розглянув його від 20 квітня 2006 року про гарантування дотримання Конституції, законів України та його прав і свобод, не надав відповіді на вказане звернення.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено , що у своєму зверненні до Президента України позивач вказував, що проти нього було вчинено злочини посадовими особами органів державної влади та просив розглянути звернення особисто Президентом України у його присутності. До свого звернення ОСОБА_1 додав копію скарги, адресовану Генеральному прокурору України, в якій він оскаржував незаконні дії працівників прокуратури міста Свердловська та копію скарги Міністру внутрішніх справ України, в якій він оскаржував незаконні дії працівників міліції Свердловського МВ УМВС Луганської області.
Суд першої інстанції правильно визначився, що до повноважень Президента України, визначених ст. 106 Конституції України, не належить нагляд та контроль за діяльністю органів прокуратури та органів Міністерства внутрішніх справ, чи розслідування злочинів.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про прокуратуру» втручання органів влади та їх посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції. Розслідування злочинів, вчинених посадовими особами та працівниками правоохоронних органів, здійснюється органами прокуратури в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
Таким чином, питання, порушені ОСОБА_1. в його зверненні, не належать до повноважень Президента України, а тому не підлягали розгляду по суті у відповідності до Закону України “Про звернення громадян».
Згідно з пунктом 3 статті 7 Закону України “Про звернення громадян», якщо питання, порушені в одержаному органом влади або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідно до статті 16 цього Закону, скарга на дії чи рішення органу державної влади, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням -безпосередньо до суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України “Про прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Вищестоящим органом відносно прокуратури міста Свердловська, дії працівників якої оскаржував позивач, є Прокуратура Луганської області.
Встановлено, що 3 травня 2006 року Секретаріатом Президента України звернення позивача направлено для розгляду за належністю до Прокуратури Луганської області, про що в цей же день було надіслано повідомлення позивачу. Наведене підтверджується копією листа Служби з питань звернень громадян Секретаріату Президента України до Прокуратури Луганської області від 3 травня 2006 року № 22/062691-12, копією Реєстру № 0078П від З травня 2006 року на кореспонденцію, надіслану громадянам Службою з питань звернень громадян через експедицію Секретаріату Президента України та копією Реєстру № 0078 від 3 травня 2006 року на службову кореспонденцію, надіслану Службою з питань звернень громадян через експедицію Секретаріату Президента України. Таким чином, слід констатувати, що повідомлення позивачу було направлене.
За положеннями ст. 1 Закону України “Про звернення громадян» , громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно до ст. 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Виходячи з системного аналізу приписів вказаних норм, Президент України не є суб'єктом Закону України “Про звернення громадян», тому висновки суду першої інстанції щодо обов'язку Президента України надати відповідь на звернення, помилкові.
Згідно до пункту 16 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом Президента України від 4 листопада 2005 року № 1548, Секретаріат є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, використовує в роботі бланки встановленого зразка.
Відповідно до підпункту 19 пункту 4 цього Положення , Секретаріат Президента України організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян.
Таким чином, відповідно до вказаних приписів, звернення ОСОБА_1не розглядалось по суті і було надіслане Секретаріатом Президента України за належністю відповідному органу. Тому, помилковість направлення заявнику повідомлення про пересилку заяви за іншою адресою, не можна вважати порушенням законодавства, Секретаріат діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та про зобов'язання розглянути звернення у його присутності є безпідставними і не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судова колегія прийшла до висновку, що рішення першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права і повинно бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі представника Президента України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-7/08 за позовом ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2на бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії щодо розгляду звернення від 20 квітня 2006 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Президента України на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-7/08 за позовом ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2на бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії щодо розгляду звернення від 20 квітня 2006 року - задовольнити.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 11 вересня 2008 року по справі № 2-а-7/08 - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України ОСОБА_2на бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії щодо розгляду звернення від 20 квітня 2006 року - відмовити в повному обсязі.
Вступна та резолютивна частина постанови ухвалені в судовому засіданні - 5 грудня 2008 року , повний текст постанови буде виготовлений - 10 грудня 2008 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Гаврищук Т.Г.
Білак С.В.