Справа № 22-а-12872/08 Суддя 1-ї інстанції Морозова С.М.
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
28 листопада 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г.
суддів Білак С.В.,
Гаврищук Т.Г.
при секретарі Запорожцевой Г.В.
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради та Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганську від 16 вересня 2008 року по справі № 2-а-147/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дій, -
Позивач звернувся до суду з заявою в якій просив перерахувати щорічні виплати на оздоровлення і стягнути з відповідача недоплачені суми на оздоровлення, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2005 - 2007 роки.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганську від 16 вересня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
З постановою суду УПСЗН не погодились, подали апеляційні скарги, вважаючи, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду скасувати і прийняти нове, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, постанову суду треба залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно визначився, що відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління праці і соціального захисту населення виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в період з 1998 - 2004 року у розмірі 26 грн. 70 коп., яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В подальшому виплати збільшились, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, з 2005 - 2007 роки у розмірі 120 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постановою №836, на яку посилається відповідач, всупереч Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомога в твердій грошовій сумі, зокрема, - 26 грн. 70 коп. (за грошовою реформою 1996 року). Між тим, з моменту прийняття постанов №836, 562 встановлені ними розміри щорічної допомога на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закони України Про державний бюджет на 2005, 2007 роки, тобто суд правильно задовольнив позов і зобов'язав зробити перерахунок щорічної грошової допомоги з урахуванням отриманих позивачем коштів.
Судова колегія вважає, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційних скаргах, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради та Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганську від 16 вересня 2008 року по справі № 2-а-147/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної в м. Луганську ради, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дій- залишити без задоволення.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганську від 16 вересня 2008 року по справі № 2-а-147/08 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені - 28 листопада 2008 року, повний текст ухвали буде виготовлений - 3 грудня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
Гаврищук Т.Г.