Справа № 822/3002/13-а
30 липня 2013 року 10 год. 15 хв.м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Петричкович А.І. (головуючий), суддів - Тарновецького І.І. , Шевчука О.П. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області , Державної судової адміністрації України , Державної казначейської служби України , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області , Міністерства фінансів України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 17.07.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом від 16.07.2013 року до Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державного казначейства України в Хмельницькій області, Міністерства фінансів України у якому просить: визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області та Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати заробітної плати та матеріальної допомоги з порушенням норм діючого законодавства; стягнути з Державної судової адміністрації України і зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_1 в сумі 52083 гривні 50 копійок заборгованості по заробітній платі.
Сторони до суду не з'явились, хоч належно були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення.
Позивач надіслав суду заява про розгляд справи за його відсутності.
Від Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, Державної судової адміністрації України, Головного управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області і Державної казначейської служби України надійшли до суду клопотання, про розгляд справи за відсутності їх представників.
Головне управління державної казначейської служби України в Хмельницькій області і Державна казначейська служба України, також надали суду заперечення №15-08/588-7615 від 29.07.2013 року у яких просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
За відсутності сторін і їх представників, згідно ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 і ч.6 ст.128 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється, а розгляд справи проводиться у письмовому провадженні.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України" від 30.06.2005р. №514 зазначеним особам підвищено посадові оклади з 01.06.2005р. Лише 03.09.2005р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про оплату праці суддів" № 865, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя. Ця постанова набрала чинності з 01.01.2006р. Внаслідок цього з 01.06.2005р. до 01.01.2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів". Оскільки, згаданою постановою було порушено право на оплату праці судді з 01.06.2005 року, воно підлягає захисту і відновленню, згідно з принципами верховенства права, рівності, законності. За 7 місяців 2005 року, тобто за період з 01.06.2005 року по 01.01.2006 року позивачем, як головою Віньковецького районного суду, не отримано у повному обсязі зарплату.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що позивач з 14.07.2004 року працював на посаді голови Віньковецького районного суду Хмельницької області після чого у січні 2011 року був звільнений із займаної посади у зв"язку з обранням суддею Апеляційного суду Хмельницької області, що підтверджується копією його Трудової книжки.
Частиною 4 статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Визначальним актом, який регулював питання оплати праці суддів на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, який встановлював гарантії незалежності суддів, включаючи їх матеріальне і соціальне забезпечення, у тому числі гарантії права щодо оплати праці.
Частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII було передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Тобто, згідно з цією нормою гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної законом та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
Кабінет Міністрів України 30 червня 2005 року прийняв постанову № 513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та постанову № 514 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України", якими підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.
Водночас, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів". Лише 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України "Про статус суддів" співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
Однак, Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України "Про статус суддів" і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав постанові "Про оплату праці суддів "від 3 вересня 2005 року № 865 чинності з 1 січня 2006 року (пункт 5 Постанови).
Внаслідок цього з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів не відповідали вимогам статті 44 Закону України "Про статус суддів".
Довідкою Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області №238 від 10.07.2013 року, яка видана ОСОБА_1 констатовано, що він працював у Віньковецькому районному суді Хмельницької області на посаді голови суду і його заробіток з червня по грудень 2005 року складав 24686,63 гривень.
Відповідно до Довідки-розрахунку (відповідно до листа ДСА України від 19.07.2007 року №17-4640/07), заборгованість по заробітній платі голови Віньковецького районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 за період з 01.06.2005 року по 01.01.2006 року складає 52083,50 гривень, тому у цій частині позовна вимога задовольняється.
Позивач не надав будь-яких доказів і суд не встановив протиправних дій Територіального управління ДСА України в Хмельницькій області та Державної судової адміністрації України, щодо нарахування та виплати заробітної плати та матеріальної допомоги, тому у цій частині позов не задовольняється.
Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про статус суддів" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 99, 122, 158-163, 167,186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної судової адміністрації України, зобов'язавши Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 52083 (п'ятдесят дві тисячі вісімдесят три) гривні 50 копійок за період з червня по грудень 2005 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Копії постанови надати сторонам.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/А.І. Петричкович І.І. Тарновецький О.П. Шевчук
"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович