Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц778/3936/13 Головуючий у 1 інстанції: Солодовніков Р. С. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
30 липня 2013 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого Савченко О.В.,
суддів Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.,
при секретарі: Мосіній О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року по справі за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» в особі Куйбишевської філії № 8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за донарахованими процентами по кредитному договору ,
У квітні 2013 року Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» в особі Куйбишевської філії № 8 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за донарахованими процентами по кредитному договору.
В обґрунтування позову зазначала, що 12.09.2006 року ОСОБА_3, як член кредитної спілки, отримала кредит в розмірі 3800 грн. відповідно до кредитного договору № 455, укладеного між Куйбишевською філією Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» та ОСОБА_3, за умовами якого остання зобов'язалася у 24-х місячний строк, тобто до 12.09.2008 p., повернути отриману суму кредиту і проценти за користування кредитом у розмірі 2 % щомісячно наперед від залишку суми неповерненого кредиту.
Оскільки ОСОБА_3 не виконувала умови кредитного договору позивач звернувся до Куйбишевського районного суду з заявою про видачу судового наказу. 23.01.2009 року Куйбишевським районним судом Запорізької області був виданий судовий наказ № 2-н-2 від 23.01.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 основної суми заборгованості - 2840 грн., 314,40 грн. - нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, 3748,80 грн. - сума підвищених процентів в розмірі 1% від залишку суми непогашеного кредиту за кожен день прострочки (за період з 12.09.2006 року по 19.11.2008 року), а всього - 6903,20 грн. Зазначену суму боргу ОСОБА_3 сплатила частково.
Для забезпечення повернення кредиту ОСОБА_3 позивачем був укладений договір поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до умов якого поручителі несуть солідарну відповідальність разом із позичальником перед позивачем всім своїм належним майном і грошима по зобов'язанням позичальника в повному обсязі. З моменту набрання чинності судовим наказом (а саме з 11.02.2009 року) по 17.04.2013 року кредитний договір № 455 від 12.09.2006 року не був розірваний, а кредит сплачено частково, тому проценти за користування кредитом нараховувалися згідно з умовами кредитного договору. Нарахування процентів здійснювалося за період (з урахуванням положення ст. 257 ЦПК України) з 17.04.2010 року по 17.04.2013 року склали 10366,00 грн. Всього нараховано боргу по процентам до сплати 14569,20 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість і за донарахованими процентами по кредитному договору №455 від 12.09.2006 року в сумі 14569,20 гривень.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованість за донарахованими процентами по кредитному договору № 455 від 12.09.2006 року в сумі 14 569,20 грн. , у стягненні заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відхилити всі позовні вимоги до неї.
В засідання апеляційного суду апеллянт ОСОБА_3 не з'явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення їй судової повістки 13.07.2013 року, до суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність. Тому на підставі ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність апелянта.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 12 вересня 2006 року між відповідачем ОСОБА_3, як членом кредитної спілки, та Куйбишевською філією Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» був укладений кредитний договір №455 (а.с.10).
Відповідно до цього кредитного договору відповідачка ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 3800 гривень на 24 місяці, тобто до 12 вересня 2008 року, та зобов'язалась повернути кредит протягом зазначеного строку із сплатою 2 % щомісячно наперед від залишку неповерненого кредиту.
Згідно із п.8 вищевказаного кредитного договору при запізненні повернення основної суми - кредиту позичальник сплачує підвищену процентну ставку в розмірі 1 % від залишку суми І непогашеного кредиту за кожен день прострочки.
Відповідно до п.16 кредитного договору, цей договір діє до повного повернення Позичальником всіх сум по кредиту і сплати належних процентів
23 січня 2009 року Куйбишевським районним судом Запорізької області був виданий судовий наказ № 2-н-2 від 23.01.2009 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4 ОСОБА_6 основної суми заборгованості - 2840 грн., 314,40 грн. - нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, 3748,80 грн. - сума підвищених процентів в розмірі 1% від залишку суми непогашеного кредиту за кожен день прострочки (за період з 12.09.2006 року по 19.11.2008 року), а всього - 6903,20 грн. (а.с.5-6).
В матеріалах справи відсутні докази повного виконання рішення суду, або припинення дії договору.
З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час рішення суду ( судовий наказ) виконано частково в сумі 529,31 гривень. Відповідно до черговості погашення заборгованості за кредитним договором (п.10), спочатку відбулось погашення процентів в сумі 314,40 гривень, а потім погашення кредиту в сумі 214,91 гривень, яке сталося 13.05.2013 року, тобто після нарахування процентів за кредитним договором за період із 14.04.2010 року по 17.04.2013 рік.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як вбачається із ч. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.
За змістом ч. І ст. 1048 ЦК України позикодавець має право одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконала свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, який вона уклала із позивачем, та продовжує не виконувати, чим прострочила грошове зобов'язання, тому повинна нести відповідальність, встановлену законом.
Загальна заборгованість за процентами по кредитному договору, що нарахована з 14.04.2010 року по 17.04.2013 рік становить всього 14569,20 грн. та складається з:
- нарахованих і несплачених процентів за користуванням кредитом за період з 14.04.2010 року по 17.04.2013 рік - 4203,20 грн.;
- суми підвищених процентів в розмірі 1 % від залишку суми непогашеного кредиту за кожний день прострочки за період з 14.04.2012 року по 17.04.2013 рік - 10366,00 грн.
Заборгованість підтверджується наданим позивачем розрахунком. ( а.с.12)
Доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, не є переконливими.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 264 ЦК України, передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Строк виконання грошового зобов'язання по договору був встановлений до 12.09.2008 року, проте грошове зобов'язання відповідачем в обумовлені договором строки не виконане, а отже відповідно до ст.ст. 599,625 ЦК України договір діє до повного його виконання, тому умови грошового зобов'язання повинні виконуватись, утому числі зобов'язання щодо сплати процентів за договором кредиту. Та обставина, що 23 січня 2009 року Куйбишевським районним судом Запорізької області було винесено судовий наказ щодо стягнення заборгованості за кредитним договором не звільняє відповідача суржик від сплати заборгованості по процентам в межах строку позовної давності.
Не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги щодо застосовування до правовідносин, що виникли між сторонами положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо погашення усіх вимог до боржника, який є банкротом, оскільки кредит ОСОБА_3 отримувала не як підприємець, а як фізична особа на споживчі цілі, про що зазначено в самому кредитному договорі (п.1), а тому на неї не поширюються вимоги даного Закону
Довід апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального закону, щодо витребування доказів не знайшов свого підтвердження при розгляді справи судом апеляційної інстанції. Вимога апелянта про витребування документів щодо проведення грошових коштів по бухгалтерському обліку та включення боргу до податкових звітів, а також сплати податку на прибуток судом першої інстанції обґрунтовано не задоволена, оскільки не стосується предмету спору і жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по процентами за користування кредитом.
Інші приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.
Виходячи з вимог змагальності сторін, обов'язків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: