Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/2389/13 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
31 липня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,
У вересні 2012 року ПАТ КБ »Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові позивач зазначав, що 30.05.2007 року між ними та відповідачем був укладений кредитний договір №ZPO0АЕ00000446, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 25772,36 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, з кінцевим терміном повернення 30.05.2012 року. У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором, відповідач станом на 11.07.2012 року має заборгованість за кредитом в сумі 13505,43 доларів США, що еквівалентно 107908,39 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 8369,90 доларів США, що еквівалентно 66875,51 грн., заборгованості по процентам в розмірі 2696,71 доларів США, що еквівалентно 21546,71 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 793,76 доларів США, що еквівалентно 6342,14 грн., пені в розмірі 1645,06 доларів США, що еквівалентно 13144,03 грн. Посилаючись на ці обставини, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в розмірі 107908,39 грн. та судові витрати в розмірі 1079,08 грн.
Не погоджуючись з позовом, у березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
В зустрічному позові зазначено, що автомобіль Фольксваген LT 35 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який виступав забезпеченням спірного кредитного договору, було реалізовано в червні 2010 року за 14835 доларів США, які 03.03.2010 року були зараховані на його рахунок. Однак згідно до розрахунку заборгованості на його рахунок зараховано лише 3691,71 доларів США. Вважає, що при розрахунку заборгованості банком не враховано 11143,29 доларів США, отриманих банком від продажу автомобіля, тому банк без достатньої правової підстави отримав 2773,39 доларів США . З цих підстав просив стягнути зазначену суму з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 101550,50 грн. та витрати на держмито в сумі 1015,50 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення статті 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і статті 610 цього Кодексу в якій визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Також судом вірно застосовано приписи статті 1050 ЦК України - щодо наслідків порушення договору позичальником.
При цьому суд виходив з того, що 30.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ZPO0АЕ00000446, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 25772,36 доларів США - за умовами, викладеними в тексті договору (а. с. 7-9).
Того ж дня між сторонами укладено договір № ZPO0АЕ00000446 застави рухомого майна - автомобіля Фольксваген LT 35 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а. с. 124-126).
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором за згодою позичальника 03.06.2010 року було реалізовано заставне майно - автомобіль Фольксваген LT 35 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який виступав забезпеченням спірного кредитного договору. Автомобіль реалізовано за 14835 доларів США, які 03.06.2010 року були зараховані на рахунок боржника та були розподілені відповідно до виписки по рахунку № 29093055724434 наступним чином:
зараховано на погашення заборгованості за кредитом - 10128,12 дол. США;
зараховано на погашення заборгованості по відсоткам - 2158,60 дол. США;
зараховано на погашення заборгованості по комісії - 396,88 дол. США;
зараховано на погашення заборгованості по пені - 465,11 дол. США;
зараховано на погашення заборгованості по штрафам - 1676, 59 дол. США.
Штраф був нарахований боржнику відповідно до п. 22 Договору застави рухомого майна № ZPO0АЕ00000446 від 30.05.2007 року (а. с. 125-на звороті).
Вищевикладене встановлено судом першої інстанції - на підставі письмових доказів, наданих позивачем (а. с. 3-5; 121-123; 132-140).
Після зарахування 03.06.2010 року вказаних грошових коштів на рахунок боржника кредит не був погашений в повному обсязі. Оскільки ОСОБА_2 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором шляхом невнесення щомісячних платежів, передбачених п. 7.1 кредитного договору, позивач просив стягнути з відповідача зазначену в позовній заяві заборгованість за кредитним договором. На підтвердження цієї заборгованості банком надано відповідні розрахунки (а. с. 3-5; 121-123; 132-140).
Задовольнивши первісний позов частково, суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», які підтверджено належними та допустимими письмовими доказами, а в частині стягнення пені суд у зв'язку з клопотанням представника боржника про застосування строку позовної давності вірно обмежився останніми 12 місяцями перед зверненням до суду - як передбачено ст. 258 ЦК України.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 полягають в тому, що він вважає, що банк невірно розподілив кошти, які надійшли від реалізації заставного майна - автомобіля Фольксваген LT 35 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1, оскільки за його розрахунками банк отримав безпідставно 2773, 39 дол. США.
Відмовивши в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не довів своїх позовних вимог.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 полягають в тому, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини справи, які стосуються факту продажу заставного майна і перерахування отриманих коштів на погашення кредиторської заборгованості і безпідставно взяв до уваги розрахунок заборгованості, здійснений банком, з якого не вбачається яким саме чином банк нараховував заборгованість по кредиту та відсоткам.
Також представник апелянта зазначав, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи щодо реалізації заставного майна, оскільки вимоги суду першої інстанції про витребування доказів ПАТ КБ «Приватбанк» не виконало, не надало відповідні письмові докази щодо обставин реалізації предмету застави, оцінки автомобіля, процесу зарахування коштів від продажу автомобіля Фольксваген LT 35 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді виходячи з наступного.
При апеляційному розгляді справи за письмовим клопотанням представника апелянта - ОСОБА_3 - 29 травня 2013 року постановлено ухвалу про витребування доказів з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а. с. 194-195).
На виконання даної ухвали суду Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» надіслало суду копії банківських документів, завірені належним чином: виписку по рахунку ОСОБА_2 (за період з 30.05.2007 р. по 22.07.2013 р.); меморіальний валютний ордер від 03.06.2013 р.; звіт про експертну оцінку транспортного засобу від 22.12.2009 р. (а. с. 198-213).
В засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулося 31.07.2013 року, відхилено клопотання представник апелянта про зупинення провадження в цій справі - до розгляду по суті Хортицьким районним судом м. Запоріжжя цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 - третя особа ПАТ КБ «Приватбанк» - про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 автомобіль Фольксваген LT 35 2002 року випуску.
При апеляційному розгляді справи в судовому засіданні 31.07.2013 року надані письмові докази були досліджені судом. Сторони прийняли участь в обговоренні цих доказів. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зауважив, що це неналежні докази, оскільки на оригіналах меморіального ордеру від 03.06.2013 р. та звіту про експертну оцінку транспортного засобу від 22.12.2009 р. відсутні підписи посадових осіб, а лише є підпис, який здійснено при завіренні копій.
Представник ПАТ КБ «Приватбанк» пояснив суду, що це загальноприйнята форма оформлення меморіального ордеру, оскільки перерахування коштів здійснено в електронному вигляді без готівкою. Також відповідає вимогам нормативних актів, якими керується банк в своїй діяльності, звіт про експертну оцінку транспортного засобу від 22.12.2009 р., оскільки в банківській системі діє електронний документообіг, а тому підпис в звіті є електронним, переданим у відповідності до інструкції.
Досліджені при апеляційному розгляді письмові докази: копії виписки по рахунку ОСОБА_2, меморіальний валютний ордер від 03.06.2013 р., звіт про експертну оцінку транспортного засобу від 22.12.2009 р. та обставини, які при цьому встановлені, узгоджуються з висновками суду першої інстанції (а. с. 198-213).
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача ОСОБА_2 та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів,які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - в особі представника ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: