№ 243/3397/13-ц
Справа № 2/243/1458/2013
29 липня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кузнецова Р.В.,
при секретарі - Денисенко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про захист прав споживачів ,-
Позивач звернувся до Слов'янського міськрайонного суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про захист прав споживачів. Свої вимоги обґрунтував тим, що 08 лютого 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитно-заставний договір № KTT5AN91000102. Згідно умов наведеного договору банком йому надано кредит на придбання автомобіля у розмірі 47750,02 грн. строком до 06 лютого 2015 року під 15,48 % річних.
На додаток до вищевказаного договору сторонами було укладено Графік погашення кредиту, згідно якого він щомісячно починаючи з березня 2008 року по січень 2015 року не пізніше 12 числа кожного місяця повинен був сплачувати суму кредиту, проценти за його користування та винагороду за резервування на загальну суму 996,99 грн.
Вказує, що взяті на себе він виконував належним чином. Так, за період з березня по грудень 2008 року ним замість передбаченої суму у розмірі 9969,90 грн. сплачено 10075,46 грн., тобто кредит та інші платежі ним погашались достроково.
Проте, у січні 2009 року ним отримано лист від відповідача, в якому його повідомлено про зміну відсоткової ставки за кредитом з 15,48 % на 27,14 % та запропоновано, у разі незгоди, звернутись у строк до 20 січня 2009 року із відповідним письмовим повідомленням до банку та достроково погасити заборгованість за кредитним договором.
У відповідь на наведене повідомлення, він надіслав на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» лист, в якому виразив свою незгоду зі зміною процентної ставки за кредитом. Після цього банком жодних дій, спрямованих на односторонню зміну відсоткової ставки або припинення договору вчинено не було, й він продовжував виконувати кредитні зобов'язання за договором.
Зазначив, що у 2009 році ним в рахунок погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором на користь відповідача перераховано 15538 грн. , у 2010 році - 15752 грн., у 2011 році - 15808 грн., у 2012 році - 16830 грн. та у 2013 році - 2800 грн., а загалом ща період дії договору - 76803,46 грн.
Однак, при оплаті чергового платежу у лютому 2013 року, він помітив, що згідно даних чеку, несплачена ним за договором заборгованість становить 23829,09 грн., що на його думку є значно вищою за фактичну. У зв'язку з даними обставинами він звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» за роз'ясненням, на що отримав відповідь про те, що банком у односторонньому порядку змінено відсоткову ставку за кредитним договором та її встановлено на рівні 24,12 %.
Вважає дії відповідача, які виразились у односторонній зміні відсоткової ставки за договором незаконними і тому просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо збільшення в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки за користування кредитом, згідно кредитно-заставного договору № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» провести нарахування йому процентів за користування кредитом з 01 лютого 2009 року, відповідно до умов укладеного договору.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.
Представник відповідача Захаров М.І. у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки, а отже, підписавши договір позивач погодився із такими умовами договору. Вказав, що позивач повідомлявся належним чином про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, однак у встановлений строк не повідомив про свою позицію щодо даної зміни, а отже виявив мовчазну згоду зі зміною процентної ставки за кредитом. Крім того, згідно Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено, що про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи днів з дати її зміни. Тобто законом встановлено, що спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення про зміну, а не навпаки. Тому, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на доводи викладені у запереченні.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем укладено кредитно-заставний договір № KTT5AN91000102. Згідно умов наведеного договору банком позивачу надано кредит на придбання автомобіля у розмірі 47750,02 грн. строком до 06 лютого 2015 року під 15,48 % річних.
Листом Голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 06 січня 2009 року позивача повідомлено, що у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору, зміни облікової ставки НБУ ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), з метою виконання зобов'язання перед своїми вкладниками, банк змушений вимагати зміни умови Кредитного договору № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року. Виходячи із викладеного, згідно Кредитного договору № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року, починаючи з 01 лютого 2008 року відсоткова ставка за кредитним договором № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року, який уклали сторони, складатиме 27,14 %.
Крім того, наведеним листом повідомлено, що в разі погашення в строк до 01 лютого 2009 року суми заборгованості за тілом кредиту:
- у розмірі 13000 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 22,2 %;
- у розмірі 22000 грн., відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається на поточному рівні - 15,48 %.
У разі незгоди ОСОБА_1 запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року, звернутись у відділення ПриватБанку, що обслуговує Ваш кредит, надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі.
У відповідь на наведений лист позивач ОСОБА_1 надіслав на адресу Правління ПАТ «ПриватБанк» листа, в якому повідомив про свою незгоду із підвищенням процентної ставки за кредитним договором № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача у судовому засіданні, вказаний лист позивачем направлено лише 29 січня 2009 року і інших дій не вживалось. Зокрема, у листі Голови правління банку йшлося про надіслання своїх заперечень проти підвищення відсоткової ставки у строк до 20 січня 2009 року та повним погашення заборгованості за кредитом.
Проте, позивачем всупереч вказаному порядку погашення боргу за кредитним договором № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року, здійснено не було.
Правомірність дій відповідача щодо збільшення розміру процентної ставки, закріплено в укладеному між сторонами кредитному договорі.
Так, у відповідності до п. 6.3.1, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладеного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний фонд) або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банко у вищевказаному порядку можливе в межах кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозваженої ставки по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.
Так, на виконання вказаного вище пункту Кредитно-заставного договору, банко введені зміни щодо розмірі процентної ставки за кредитним договором на підставі Розпоряджень № Э.40.0.0.0/1-20 від 25 грудня 2008 року та № КТ-БТ-СП-2009-1/1 від 05 січня 2009 року (а.с. 46-47, 48-49).
Однак, позивачем не взято до уваги умов договору та текст повідомлення банку від 06 січня 2009 року, і у порушення норм договору останній продовжував погашати заборгованість за кредитним договором у розмірах встановлених при підписанні кредитно-заставного договору № KTT5AN91000102 від 08 лютого 2008 року.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
передбачено, що зобов'язання виникають з підстав визначених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість договору для сторін.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог закону, а також ст. 536 ЦК України, за користування грошовими коштами, що належать іншій особі, боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
У відповідності до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту у позивача є право достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.
Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» внесено зміни та доповнення до Цивільного Кодексу України та ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Зокрема, Цивільний кодекс України доповнено: статтею 1056-1, частина друга якої закріпляє, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку; статтю 1061 частиною четвертою, згідно якої умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Також вищевказаним Законом частиною 4 доповнено статтю 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», якою встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Вказаний Закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, а отже дії відповідача з підвищення процентної ставки шляхом винесення розпоряджень та повідомлення боржника про таку зміну, є правомірними, оскільки були здійснені до набрання Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI чинності.
У відповідності до п. 28 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.
Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641- 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.
При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявлених ОСОБА_1 вимог та вважає за належне відмовити у їх задоволенні.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 527, 530, 629, 1050, 1054, 1056-1, 1061 Цивільного Кодексу України, ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» п. 28 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 81, 86, 88, 137, 209, 212, 213, 214, 215, 232 Цивільно-процесуального Кодексу України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02 серпня 2013 року о 09 годині 30 хвилин.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області Р.В. Кузнецов