73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
29 липня 2013 р. Справа № 923/816/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "РТС-Сталь", м. Херсон
до Спільної виробничо-комерційної фірми "Діпаріс", м. Херсон
про стягнення 8 805 грн. 81 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - представник Тихоша І.С. дов. від 26.12.2012 р.
від відповідача - не прибув
Приватне підприємство "РТС-Сталь" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з спільної виробничо-комерційної фірми "Діпаріс" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 8 805 грн. 81 коп. та витрати на юридичні послуги в розмірі 2 500 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Відповідач повторно не направив свого представника в судове засідання, не надав відзив на позов та витребувані судом документи, про причини неявки суд не повідомив, хоча відповідно до ст. ст. 64, 77 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд, -
Позивач зазначає, що ПП "РТС-Сталь" відвантажило відповідачу продукцію (металопрокат) в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в видатковій накладній РН-0000465 від 23.02.2012 р. на загальну суму 9 911 грн. 30 коп.
Відповідач провів часткову оплату, однак свої зобов'язання за щодо своєчасної оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 8 805 грн. 81 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено претензію № 30/11-3 від 30.11.2012 року з вимогою сплатити суму заборгованості в розмірі 8 805 грн. 81 коп.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вже зазначалось вище, представник позивача посилається на видаткову накладну РН-0000465 від 23.02.2012 р. на загальну суму 9 911 грн. 30 коп. як на підставу виникнення відносин за договором поставки укладеним у спрощений спосіб.
Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна оформлена неналежним чином, оскільки на ній відсутня печатка або штамп підприємства відповідача, що затверджує підпис особи, яка прийняла товар.
Таким чином, надана відповідачем видаткова накладна не є належними доказом передачі товару відповідачу.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення бухгалтерських операцій.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Крім того, матеріали справи містять довіреність № 39 від 06.02.2012 р. на отримання товару, яка видана на ім'я Трофименко В.А., однак в вищевказаній видатковій накладній в графі "Отримав" значиться прізвище Калнауз Ю.Н.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі при відмові в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 02.08.2013 р.
Суддя В.П.Ярошенко