30 липня 2013 року справа № 919/748/13
Суддя господарського суду міста Севастополя Лотова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 43000)
АДРЕСА_3
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2, 99004),
про стягнення 3 013,08 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3 - представник, довіреність № б/н від 11.07.2013;
від відповідача - не з'явився.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2 або відповідач) про стягнення 3 013,08 грн., з яких: 2 608,76 грн. - сума основного боргу, 109,85 грн. - пеня, 294,47 грн. - 40% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 19.11.2009 №Р09-428 в частині своєчасної і повної оплати товару.
Ухвалою суду від 04.07.2013 року порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, вказуючи на нездійснення відповідачем оплати за товар, одержаний від позивача за вищевказаним договором в порушення умов договору та статей 530, 656 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду від 04.07.2013 та від 16.07.2013 року не виконав, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача суд
19.11.2009 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) був укладений договір №Р09-428, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язувався на умовах визначених договором поставити окремими партіями та передавати у власність Покупця товари, а Покупець - прийняти та оплатити їх. Товаром за цим договором є товари для дітей та/або інші товари, що підлягають передачі згідно з даним договором (далі по тексту Договір). (арк.с. 9-12)
Асортимент товару визначається на підставі прас-листів та/або каталогів, наданих продавцем. (пункт 1.2 Договору)
Ціни на товар визначаються Продавцем самостійно. Підставою для зміни цін на товари може бути зміна курсу іноземних валют на міжбанківському валютному ринку, зміна ціни виробником товару, зміни у законодавстві України, які впливають на діяльність продавця, домовленість сторін або інші підстави. Остаточні ціни на товар зазначаються у накладних на партію товару. (п. 2.1. договору).
У розділі 5 Договору сторони погодили, що Продавець повинен поставити партію товару Покупцю у строк, погоджений сторонами. Доставка товару здійснюється за рахунок Продавця на умовах DDP Інкотермс 2000.
Відповідно до п. 6.2. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до умов цього договору, Інструкції «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і Товарів народного споживання по кількості» П-6 від 15.06.1965 року та Інструкції «Про порядок прийому продукції виробничого-технічного призначення і Товарів народного споживання по якості» П-7 від 25.04.1966 року, які затверджені Постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно з пунктом 6.3. Договору право власності та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить від Продавця до Покупця з моменту передання йому товару.
У пункті 7.1. договору сторони договору передбачили, що оплата партії реалізації товару здійснюється із розстроченням платежу, частинами по мірі реалізації третім особам, кожні 10 календарних днів за товар, який реалізовано за цей період.
Згідно з п. 11.1. Договору з метою забезпечення Продавцю можливості контролю за вчасними розрахунками, Покупець зобов'язаний кожні 10 календарних днів надавати Продавцю достовірну інформацію (звіт) про реалізацію товару та/або його залишки.
Відповідно до пункту 11.3 Договору, якщо товар не буде реалізований покупцем протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару кожна із сторін має право вимагати повернення нереалізованого товару Продавцю.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2010 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язання до повного виконання.
На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 264,25 грн. за видатковими накладними:
- від 11.03.2010 № 25966 на суму 1130,40 грн. (арк.с. 13);
- від 30.03.2010 № 31093 на суму 388,56 грн. (арк.с. 14);
- від 06.04.2010 № 31932 на суму 221,50 грн. (арк.с. 15);
- від 22.04.2010 № 40529 на суму 697,51 грн. (арк.с. 16);
- від 06.05.2010 № 47027 на суму 362,64 грн. (арк.с. 17);
- від 17.06.2010 № 64468 на суму 318,39 грн. (арк.с. 18);
- від 24.06.2010 № 67672 на суму 145,25 грн. (арк.с. 19).
Оскільки поставлений товар не був оплачений відповідачем у повному обсязі та не повернутий позивачу ФОП ОСОБА_1 направила 27.02.2013 року на адресу ФОП ОСОБА_2 грошову вимогу, у який запропонувала останній або погасити борг у розмірі 2 608,76 грн., або повернути товар. (арк. с. 20)
Вказана вимога залишена без відповіді, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати за одержаний товар за договором від 19.11.2009 №Р09-428.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності з частиною першою ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша ст. 691 Цивільного кодексу України).
Системний аналіз правовідносин сторін дозволяє зробити висновок, що ці відносини є правовідносинами поставки, врегульованими вищевказаними нормами законодавства.
Частиною першою ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одержання товару за вищевказаними накладними відповідачем не заперечувалось, накладні підписані обома сторонами без зауважень, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань зі сплати за товар та надання достовірної інформації (звітів) про реалізацію товару та/або його залишки, у той час, як відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання і неналежне виконання.
Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем обов'язку щодо оплати товару Продавець має право застосувати оперативно-господарську санкцію - припинити поставку товару до моменту виконання Покупцем його зобов'язання та/або вимагати повернення товару, що ще не реалізований Покупцем і за який не проведено оплату. При цьому, Покупець зобов'язаний протягом п'яті робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Продавця на свій вибір:
1. підготувати такий товар для повернення і надати Продавцю можливість забрати його, або
2. здійснити оплату за нього у повному обсязі.
Як було зазначено вище ФОП ОСОБА_1 на адресу ФОП ОСОБА_2 27.02.2013 року була спрямована грошова вимога, у якій було запропоновано сплатити суму боргу у розмірі 2 608,76 грн. або повернути товар. Вона залишилась без реагування з боку відповідача.
З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що позовні вимогу у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 608,76 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача пені та річних то суд зазначає наступне.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочений виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасні виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користе одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним строків виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 8.4. Договору за прострочення платежів, передбачених Договором, Продавець має право нарахувати Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.03.2012 по 17.06.2013 у розмірі 109,85 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що якщо Покупець не оплатив вартість поставленого товару в визначений строк, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 40 % річних від простроченої суми.
Позивач просив суд стягнути з відповідача річні за період з 07.03.2012 по 17.06.2013 у розмірі 294,47 грн.
Суд перевірив розрахунок позивача нарахованої суми річних та вважає його таким, що відповідає умовам договору та нормам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 пені у розмірі 109,85 грн. та річних у розмірі 294,47 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ФОП ОСОБА_1 та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 3013,08 грн. (три тисячі тринадцять грн. 08 коп.), з яких: 2 608,76 грн. (дві тисячі шістсот вісім грн. 76 коп.) - сума основного боргу, 109,85 грн.(сто дев'ять грн. 85 коп.) - пеня, 294,47 грн. (двісті дев'яносто чотири грн. 47 коп.) - 40% річних.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.
Повне рішення складено 02.08.2013.
Суддя Ю.В. Лотова