29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" липня 2013 р.Справа № 924/772/13
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 9631 грн. 56 коп.
Представники сторін:
від позивача Коркін П.П. за довіреністю від 10.01.13р.
від відповідача не з'явився
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9631,56грн. в т.ч. 9244,83грн. основного боргу відповідно до умов договору № 228/4 від 01.11.11р., 322,15грн. пені, 64,58грн. 3% річних обґрунтовуючи позовні вимоги ст.ст. 193, 198, 230 ГК України, ст.ст. 624, 625 ЦК України та наявними в матеріалах справи доказами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, письмової позиції з приводу поданого позову не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином так як ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись за адресою вказаною в позові та у Витязі з ЄДРПОУ станом на 17.07.13р.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
01.11.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (комісіонер) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (підприємство) укладено договір № 228/4 відповідно до умов якого комісіонер згідно з договором комісії № 01/01 від 01.01.11р. від свого імені і за рахунок комітента зобов'язується укладати договори із наданню послуг по заправці автотранспорту підприємства дизельним пальним та отримання додаткових послуг на підставі наданих підприємством пластикових карток "АРИС" за межами митної території України. Підприємство зобов'язується провести комісіонеру оплату за надані послуги.
Відповідно до п.2.1 договору комісіонер від свого імені і за рахунок комітента зобов'язується: передати підприємству по акту пластикові картки в погодженому асортименті та кількості, на умовах даного контракту та протоколів до нього; забезпечувати заправку дизельним пальним автотранспорт підприємства на автозаправних станціях, вказаних в списку АЗС при надані пластикової карти "АРИС"; щомісячно проводити з підприємством звірку взаєморозрахунків. Звірка проводиться не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за звітним.
Згідно з п.п.2.3.1, п.п. 2.3.5. прийняти від комісіонера по акту пластикові картки, проводити оплату послуг по заправці автотранспорту та додаткових послуг на умовах передбачених даним договором.
Сторонами 01.11.11р. підписано протокол № 1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні за пластиковими картками до договору № 228/4 яким встановлено строк оплати заправки автотранспорту дизельним пальним та додаткових послуг на протязі 5 календарних днів по факсу, e-mail з дати виставлення рахунку. Моментом сплати є момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства.
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили відповідальність підприємства за порушення строків або умов оплати, передбачених договором або протоколом погодження умов оплати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочки платежу і до моменту повного погашення підприємством заборгованості перед підприємством. Строк позовної давності з оплати нарахованої пені складає 3 роки.
Згідно актів приймання - передачі пластикових карт "АРИС" № АВК-00132 від 01.02.10р., №АВК - 00132/2 від 12.05.11р., № 132/3 від 05.12.12р. позивачем було передану відповідачу 13 пластикових карт.
14.05.13р. відповідачу виставлено рахунок - фактуру № СФ - с09101 на оплату дизельного пального отримано по пластиковим карткам в сумі 12 255грн.
Відповідачем частково сплачено вартість дизельного пального, заборгованість становить 9 244,83грн. про що свідчить акт № ЗкП-000111 (228/4)-З наданих послуг та звірки взаєморозрахунків від 31.03.13р.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 24.04.13р. направлено позивачу гарантійний лист (вих. № 77) в якому відповідач визнав заборгованість в сумі 9 244,83грн. та гарантував оплату.
Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість не сплачена позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, ним нараховані та заявлені до стягнення 64, 58грн. 3% річних та 322,15грн. пені.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:
У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Положеннями ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи слідує, що між сторонами укладено договір № 228/4 від 01.11.11р. відповідно до умов якого позивач згідно з договором комісії № 01/01 від 01.01.11р. від свого імені і за рахунок комітента зобов'язався укладати договори із наданню послуг по заправці автотранспорту відповідача дизельним пальним та отримання додаткових послуг на підставі наданих відповідачем пластикових карток "АРИС" за межами митної території України. Відповідач зобов'язався провести комісіонеру оплату за надані послуги.
На виконання даного договору позивачем згідно актів приймання - передачі пластикових карт "АРИС" № АВК-00132 від 01.02.10р., №АВК - 00132/2 від 12.05.11р., № 132/3 від 05.12.12р. позивачем було передану відповідачу 13 пластикових карт та 14.05.13р. відповідачу виставлено рахунок - фактуру № СФ - с09101 на оплату дизельного пального отримано по пластиковим карткам в сумі 12 255грн.
Відповідачем частково сплачено вартість дизельного пального, заборгованість становить 9 244,83грн. про що свідчить акт № ЗкП-000111 (228/4)-З наданих послуг та звірки взаєморозрахунків від 31.03.13р. Доказів щодо сплати вказаної заборгованості суду не надано, заборгованість відповідачем не оспорена.
Положеннями ст. ст. 525,526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу про стягнення заборгованості в сумі 9 244,83грн., яка підлягає задоволенню та стягненню із відповідача.
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахованих позивачем 64, 58 грн. 3% річних за період з 21.03.13р. по 13.06.13р., то судом таке нарахування перевірено та встановлено, що річні в сумі 64,58грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню.
Нормами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2 договору сторони передбачили відповідальність підприємства за порушення строків або умов оплати, передбачених договором або протоколом погодження умов оплати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочки платежу і до моменту повного погашення підприємством заборгованості перед підприємством. Строк позовної давності з оплати нарахованої пені складає 3 роки.
Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 322,15 грн. за період з 21.03.13р. по 13.06.13р.
Провівши перерахунок пені, суд приходить до висновку, що він є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному об'ємі.
У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача, оскільки спір доведено до суду з вини останнього.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, ст.ст.82, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кам'янець-Подільський про стягнення 9631,56 грн. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (ідентифік. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" м. Київ проспект Науки, 41, оф.442 (код ЄДРПОУ 31745725) - 9 244,83грн. ( дев'ять тисяч двісті сорок чотири гривні 83коп.) основного боргу, 64,58грн. (шістдесят чотири гривні 58коп.) 3 % річних, 322,15грн. (триста двадцять дві гривні 15 коп.) пені та 1720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50коп.) судового збору.
Видати наказ.
Повний текст рішення складено 30.07.2013р.
Суддя М.Є. Муха
Віддрук. 2 прим.: 1 - до справи, 2 - відповідачу (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Північна, 98).