Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.
Доповідач - Оробцова Р.І.
Справа № 2-743/13
Провадження № 22ц/782/2139/13
31 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Карташова О.Ю., Дронської І.О.
при секретарі : Скоробогатовій Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 року та окрему ухвалу від 18 січня 2013 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -
У червня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Просив суд визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію, відомості, викладені відповідачкою у зверненні до Президента України та інших осіб, стягнути з громадянки ОСОБА_2 на його користь в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди у сумі 150 тисяч гривень (сто п'ятдесят тисяч); зобов'язати відповідачку направити спростування до Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України наступного змісту: «В його заяві від 09.06.2009 року до Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра Внутрішніх справ України відносно здійснення протиправних дій колишнім працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цій заяві безпідставно було звинувачено колишнього працівника міліції ОСОБА_3 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначеній заяві до Президента України та інших осіб було необгрунтовано вказано про протиправні дії працівника міліції ОСОБА_3 разом з його родиною, які не мали місця».
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, - задоволено частково, визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, наступні відомості, викладені ОСОБА_2 у зверненні до Президента України та інших осіб, дослівно (мовою оригіналу): «Вопиющие факты беззакония, крутовой поруки в руководящих органах ГАИ в Луганской области - вот истинное лицо руководства ГАИ в Луганской области - кумовство, сестринско-братские отношения, коррупция, бизнес - интересы во всем. Мной неоднократно были сделаны заявления о коррупции в органах ГАИ, а именно, работа эвакуаторов одного человека ОСОБА_3, который был уволен с должности «псевдо» начальника штрафплощадки и Внутренних органов после проверки с Госдепартамента ГАИ Украины по моей жалобе. На сегодняшний день эвакуация всех транспортных средств в Луганской области осуществляется под руководством Начальника ГАИ ОСОБА_7 и его друга и компаньона ОСОБА_3 (уволенного в 2009г.), который «приватизировал» бизнес в городе и области по транспортировке транспортных средств на штрафплощадку. Сын ОСОБА_3 до сегодняшнего дня осуществляет все перевозки автомобилей, используя связи и договоренности с ОСОБА_7 Мной были отправлены в Департамент ГАИ Украины акты проверок, коррупционные схемы транспортировки автомобилей и т.д.. Но ГАИ Украины направляет мои жалобы на рассмотрение в Луганск Начальнику УМВД Украины в Луганской области - ОСОБА_22, который является кумом ОСОБА_7 и находится с ним в близких и дружеских отношениях. Цинизм, круговая порука в органах ГАИ Луганской области под руководством ОСОБА_7 при расмотрении жалоб, заявлений граждан были в порядке вещей. Покрываются преступления, «крышевание», развитие бизнес интересов руководства ГАИ. Ко мне, как к адвокату, постоянно поступают жалобы от населения на незаконные, неправомерные действия сотрудников ГАИ в Луганской области. В газетах «Ракурс», «Наша газета» постоянно выходят публикации о Начальнике ГАИ - ОСОБА_7, объявления Адвокатской компании ОСОБА_2 и Партнеры», руководителем которой я являюсь, о направлении жалоб в мой адрес на действия сотрудников ГАИ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації заподіяної моральної шкоди у сумі 5 000 (п'ять тисяч) тисяч гривень. Зобов'язано ОСОБА_2 в місячний термін направити спростування до Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України наступного змісту: «В моїй заяві від 09.06.2009 року до Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра Внутрішніх справ України відносно здійснення протиправних дій колишнім працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цій заяві безпідставно було звинувачено колишнього працівника міліції ОСОБА_3 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначеній заяві до Президента України та інших осіб було необґрунтовано вказано про протиправні дії працівника міліції ОСОБА_3 разом з його родиною, які не мали місця.». У задоволенні решти позову відмовлено за необґрунтованістю.
Окремою ухвалою суду першої інстанції про обставини, викладені в ухвалі доведено до відома Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Національної асоціації адвокатів України /01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7, Літ. А, офіс 6/ для вжиття заходів реагування.
В апеляційній скарзі апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом при вирішенні справи були порушені норми процесуального і матеріального права, суд не вказав яку саме інформацію він вважає завідомо неправдивою, в своїх висновках суд послався на інші судові рішення, що протирічить нормам процесуального права, з висновком суду про завдання позивачу моральної шкоди він також не погоджується, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права, а тому просить суд змінити рішення суду першої інстанції - скасувати його в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі, скасувати окрему ухвалу місцевого суду від 18.01.2013 року
Вислухавши доповідь судді, пояснення позивача і його представника розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 57 ЦПК України зазначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.. 3 Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України, фізична особа має право на повагу до гідності та честі, які є особистими немайновими правами, якими особа володіє довічно.
Фізична особа має право на захист свого, особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, що зазначено у ст. 277 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, що закріплено у ст. 8 Конституції України.
Ст. 32 Конституції гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Ст.. 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є адвокатом.
09.06.2009 року адвокат ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою на ім'я Президента України В.А. Ющенка, Прем'єр-міністра України Ю.В. Тимошенко, Голови Служби безпеки України В.А. Наливайченка, Голови Міністерства внутрішніх справ України Ю.В. Луценка, в якій просила «провести тщательную проверку изложенных фактов и принять все меры реагирования к данному руководству ГАИ, отстранить от должности ОСОБА_7 и ОСОБА_15, которые не могут работать во благо государства, а используя свое служебное положение, осуществляют свои «грязные планы».
В обґрунтування цієї заяви посилалася на те, що «неоднократно в Ваш адрес направлялись жалобы на незаконные, непрофессиональные действия начальника ГАИ Луганской области ОСОБА_7. Все проверки, которые осуществлялись по указанию Госдепартамента ГАИ проводились поверхностно, не в полном объеме, скрывались факты нарушения действующего законодательства от руководства киевского ведомства. Вопиющие факты беззакония, круговой поруки в руководящих органах ГАИ в Луганской области - вот истинное лицо руководства ГАИ в Луганской области - кумовство, сестринско-братские отношения, коррупция, бизнес - интересы во всем. Мной неоднократно были сделаны заявления о коррупции в органах ГАИ, а именно, работа эвакуаторов одного человека ОСОБА_3, который был уволен с должности «псевдо» начальника штрафплощадки и Внутренних органов после проверки с Госдепартамента ГАИ Украины по моей жалобе. На сегодняшний день эвакуация всех транспортных средств в Луганской области осуществляется под руководством Начальника ГАИ ОСОБА_7 и его друга и компаньона ОСОБА_3 (уволенного в 2009г.), который «прихватизировал» бизнес в городе и области по транспортировке транспортных средств на штрафплощадку. Сын ОСОБА_3 до сегодняшнего дня осуществляет все перевозки автомобилей, используя связи и договоренности с ОСОБА_7 Мной были отправлены в Департамент ГАИ Украины акты проверок, коррупционные схемы транспортировки автомобилей и т.д.. Но ГАИ Украины направляет мои жалобы на рассмотрение в Луганск Начальнику УМВД Украины в Луганской области - ОСОБА_22, который является кумом ОСОБА_7 и находится с ним в близких и дружеских отношениях. Цинизм, круговая порука в органах ГАИ Луганской области под руководством ОСОБА_7 при рассмотрении жалоб, заявлений граждан были в порядке вещей. Покрываются преступления, «крышевание», развитие бизнес интересов руководства ГАИ. Ко мне, как к адвокату, постоянно поступают жалобы от населения на незаконные, неправомерные действия сотрудников ГАИ в Луганской области. В газетах «Ракурс», «Наша газета» постоянно выходят публикации о Начальнике ГАИ - ОСОБА_7, объявления Адвокатской компании «ОСОБА_2 и Партнеры», руководителем которой я являюсь, о направлении жалоб в мой адрес на действия сотрудников ГАИ. Перевозчики Луганской области постоянно обращаются в правоохранительные органы, органы местного самоуправления, в Киев, на незаконные мошеннические сборы, а точнее «поборы» сотрудниками ГАИ под четким наглядным руководством ОСОБА_7 ОСОБА_17 обратился по поводу постановления Правительства о том, что технический осмотр автомобилей в 2009 году передается на частные станции диагностики, которые и должны осуществлять диагностику. Но в Луганской области закон не действует! Действует закон получения денежных средств любыми путями и в угоду начальнику ОСОБА_7 Лучше иметь все станции диагностики, подконтрольные себе, со старым оборудованием, чем оборудованные, но не подконтрольные ОСОБА_7 по данному факту работала комиссия из Киева, но «воз и ныне там». Поели, попили, попарились в путь назад в Киев -на отчет. Поэтому у ОСОБА_7 каждые два месяца появляются новые автомобили класса люкс (прилагаю материалы по авто). Сборы денежных средств за ТО проводятся два раза в год, но в Луганске заставляют три раза. ОСОБА_7 в Луганске - это Министр Внутренних Дел! Двойные стандарты, жажда наживы поглотило руководство ГАИ в Луганской области. ОСОБА_7 и его первый зам, друг и соратник, ОСОБА_15, все контролируют, реализуют любые свои бизнес-планы, а народ - это «быдло»! - переживут! и их эвакуацию, и диагностику, и их ТО - все это лирика на фоне развития страны».
Судом встановлено, що вказане звернення було отримано Секретаріатом Кабінету Міністрів України 24 червня 2009 року, Міністерством внутрішніх справ України 26 червня 2009 року, а отримане Державним департаментом ДАІ - направлено до Прокуратури Луганської області (а.с. 4, 17-19).
За результатами розгляду звернення від 09 червня 2009 року, 25 серпня 2009 року за вихідним номером 07/1-6854-09 ОСОБА_2 була надана відповідь про те, що прокуратурою Луганської області проведено перевірку під час якої встановлені порушення Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1102, за наслідками якої на ім'я начальника УДАІ ГУМВС України в Луганській області внесено подання, яке знаходиться на розгляді, а також про те, що Управлінням ДАІ ГУМВС України в Луганській області із залученням фахівців ДП «Луганськстандартметрологія» здійснено перевірки вказаних суб'єктів щодо наявності та відповідності обладнання, необхідного для проведення державного технічного огляду, при цьому порушень законодавства виявлено не було, та з урахуванням викладеного надано відповідь про відсутність підстав для вжиття інших заходів прокурорського реагування (а.с. 108).
24 січня 2012 рокуОСОБА_2, як член територіальної громади м. Луганська, звернулася із заявою на ім'я Генерального прокурора України Пшонки В.П., в якій посилалася на те, що на протязі 2008-2009 років нею було направлено кілька скарг на незаконну діяльність колишнього начальника штраф майданчика м. Луганська ОСОБА_3 про притягнення його до кримінальної відповідальності, стосовно позивача посилалася на привласнення ним владних повноважень начальника штарфмайданчика, виявлення порушень у роботі площадки тимчасового затримання транспортних засобів під керуванням ОСОБА_3 під час роботи в УДАІ, на те, що питаннями роботи штраф майданчика, згідно проведеної перевірки, керують ОСОБА_3 та члени його родини, просила керуючись висновками Комісії Міністерства Внутрішніх справ України порушити кримінальну справу за ст. 365 КК України відносно ОСОБА_3 і посадових осіб ДАІ Луганської області, хто був винуватий в незаконній діяльності «штрафмайданчика» і незаконному проходженні служби в УМВС Луганської області ОСОБА_3 без атестації і пенсійного віку (а.с. 11-13), при цьому до своєї заяви надала копії матеріалів перевірок.
На це звернення ОСОБА_2 була надана відповідь від 05 березня 2012 року за підписом заступника прокурора Луганської області Говорухи, в якій зазначено про усунення порушень за результатами внесеного подання та притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника спец майданчика ОСОБА_20 наказом ГУМВС України в Луганській області від 07 жовтня 2009 року, а також зазначено про те, що перевірками, проведеними правоохоронними органами, виявлені порушення Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1102 і ведення кадрової документації, які не відносяться до порушень кримінального характеру, а тому обставин і підстав для проведення перевірки і прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України не вбачається (а.с. 9-10).
У заяві від 02 квітня 2012 року ОСОБА_2, як член територіальної громади, знов звернулася до Генерального прокурора України Пшонки В.П., в якому посилалася на неналежний розгляд її звернень, починаючи з грудня 2008 року, стосовно ОСОБА_3 та просила застосувати заходів реагування до співробітників Прокуратури Луганської області, які формально проводять перевірку і не приймають рішень в порушення ст. 97 КПК України, а також просила, відповідно до ст. 97 КПК України, прийняти рішення стосовно колишнього начальника площадки тимчасового затримання транспортних засобів у м. Луганську ОСОБА_3, додала до заяви звернення від 24 січня 2012 року (а.с. 7-8).
Постановою Старшого прокурору відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Луганської області, радником юстиції Трофіменком О.О., за результатами перевірки за зверненням ОСОБА_2 про скоєний злочин ОСОБА_3 та посадовими особами УДАІ ГУМВС Луганської області за період з грудня 2008 року по січень 2009 року, від 31 травня 2012 року у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 КК України відмовлено на підставі п. 1 ст. 6 КПК України, за відсутність події злочину (а.с. 1-2,48); постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не оскаржена.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_3 працював в ГУ МВС України в Луганській області у період з 01 листопада 1985 року по 06 березня 2009 року, а в наступному у період з 15 березня 2010 року по 04 лютого 2012 року в Управлінні Державтоінспекції ГУ УМВС України в Луганській області (а.с. 260).
Відповідно по абз. 5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з положеннями ст. 277 ЦК і ст. 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
В судовому засіданні суду першої інстанції відповідачем та її представником не доведено, що інформація, яка містилася у зверненнях, є достовірною.
Встановлено і це вбачається зі звернень ОСОБА_2, на протязі 2008-2009 років, нею направлялося кілька заяв на незаконну діяльність співробітника ГУ УМВС України Луганській області ОСОБА_3 та про притягнення його до кримінальної відповідальності, що містили недостовірну інформацію.
Відповідачкою не доведено, що на момент її звернення 09 червня 2009 року, викладена нею інформація була достовірною, а заява - обґрунтованою.
Крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантує також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Визнаючи поширену інформацію недостовірною, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вона є твердженням, а не оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 471 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання стилістичних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають доказуванню та доведенню їх правдивості.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, звертаючись до Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України, діяла саме як адвокат і при цьому не представляла інтересів інших осіб, зокрема, ОСОБА_17 та перевізників Луганської області, про яких йдеться в зверненні, тобто для звернення не було жодних підстав, звернення було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси.
Частиною 7 ст. 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізично ї та юридичної особи» у п. 25 звертає увагу судів, що спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа (частина п'ята статті 277 ЦК). У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний.
З огляду на те, що інформація була поширена шляхом направлення відповідного письмового звернення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у даному конкретному випадку вимога про зобов'язання відповідача спростувати інформацію, має бути виконана у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом направлення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили спростування на ім'я Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України, наступного змісту: «В моїй заяві від 09.06.2009 року до Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра Внутрішніх справ України відносно здійснення протиправних дій колишнім працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цій заяві безпідставно було звинувачено колишнього працівника міліції ОСОБА_3 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначеній заяві до Президента України та інших осіб було необґрунтовано вказано про протиправні дії працівника міліції ОСОБА_3 разом з його родиною, які не мали місця.»
При цьому враховується, що зміст тексту спростування не породжує інших обов'язків, окрім направлення означеного тексту спростування на ім'я Президента України, Прем'єр-міністра України, Служби безпеки України, Міністра внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода честі, гідності та ділової репутації є підставою для відшкодування моральної шкоди у відповідності до п. 4 ч. 2 с. 23 ЦК України.
При визначенні розміру відшкодування ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано врахував вимоги розумності і справедливості, людяності і порядності, обставини того, що поширення відповідачем оспорюваної інформації завдало шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача шляхом заниження оцінки професійної діяльності позивача, зниження престижу, репутації та підриву довіри до його діяльності як особи, що
має заслуги перед Державою.
Факт завдання моральної шкоди позивачеві не викликав сумніву у місцевого суду та у судової колегії в його наявності. А тому підлягає стягненню в розмірі 5000 грн.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
В окремій ухвалі суду першої інстанції вказано, що під час розгляду справи було виявлено порушення вимог законодавства з боку відповідача у справі ОСОБА_2, зазначене було підтверджене як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, а тому судом обґрунтовано визнано за необхідне про обставини викладені в окремій ухвалі довести до відома Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Національної асоціації адвокатів України для вжиття заходів реагування.
А тому судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної окремої ухвали Ленінського районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 року
Відповідно до вимог ст.307, 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 року залишити без змін.
Окрему ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 18 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :