Справа № 1211/5144/12
Провадження № 22ц/782/216/13
30 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Маляренко І.Б., Яреська А.В.
при секретарі: Веселові С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 7 грудня 2012року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа- Орган опіки та піклування в особі Служби з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ровеньківської міської ради Луганської області про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та передання дитини батькові для проживання разом з ним, стягнення аліментів на дитину та відшкодування матеріальної та моральної шкоди за ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Органи опіки та піклування в особі Служби з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Ровеньківської міської ради Луганської області, Служби з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Краснолуцької міської ради Луганської області про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання дитини.
ОСОБА_1 17.08.2010року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд про наступне: постановити рішення про відібрання малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав і передати дитину йому, як батьку; стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на його користь на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку, починаючи з 17.08.2010року до повноліття дитини; припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання дитини встановлених рішенням Краснолуцького міського суду від 23.06.2010року; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000грн. та судові витрати.
В обгрунтування своїх вимог зазначив, що він є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З матір'ю дитини - ОСОБА_2 він вів сімейне життя без укладення шлюбу в період часу з 27.05.2005 року по 21.04.2010 року. Після припинення сімейних стосунків ОСОБА_2 самочинно, без його згоди змінила місце проживання дитини, поїхавши разом з нею до м.Одеса, про що він дізнався від батьків ОСОБА_2, коли 13.08.2010року поїхав у м.Красний Луч, щоб забрати сина до себе на суботу та неділю відповідно до постанови комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Краснолуцької міської ради від 20.05.2010р. Його, ОСОБА_1, непокоїла доля його малолітнього сина, оскільки умови проживання відповідача є небезпечними для дитини, тому що відповідач не має свого житла у м.Одеса, у неї відсутні кошти для купівлі житла, відповідач має неперебірливі зв'язки з різними чоловіками до теперішнього часу. Позивач вважає, що залишення його малолітнього сина в таких умовах є небезпечним для його життя, здоров'я та морального виховання. Відповідач ОСОБА_2 неодноразово змінювала без його згоди місце проживання малолітнього сина і злісно не виконує рішення органу опіки та піклування від 20.05.2010року, перешкоджає йому у спілкуванні та у вихованні його дитини, порушуючи його батьківські права. Вважає, що проживання дитини разом з відповідачем створює реальну загрозу здоров'ю дитини, її фізичному та моральному розвитку, оскільки безвідповідальна поведінка відповідача сприяє цьому. Все це викликає у нього моральні страждання, які він оцінює, з урахуванням уточнень, здійснених під час розгляду справи у суді першої інстанції, у 200000грн., оскільки син є його єдиною дитиною, і він прагне забезпечити нормальні умови для його виховання та розвитку.
З огляду на те, що він, ОСОБА_1, ставить питання про відібрання дитини від матері, то відповідно, просить суд звільнити його від сплати аліментів на утримання дитини, стягнутих з нього за рішенням суду на користь ОСОБА_2 та навпаки стягнути аліменти з останньої на його користь на утримання неповнолітнього сина.
ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, посилюючись на те, що вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 і вони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з неприязними відносинами вони припинили шлюбно-сімейні стосунки. За взаємною домовленістю та у зв'язку з малолітнім віком дитини вирішено було, що дитина буде проживати з нею у м.Красний Луч, де вона і проживала до 20.08.2010року На початку серпня 2010року вона, ОСОБА_2, виїхала до м.Одеса для оздоровлення своєї дитини. 20.08.2010р. ОСОБА_1 попросив її відповідно до рішення органу опіки та піклування при виконкомі Краснолуцької міської ради надати йому можливість спілкуватися з дитиною два дні. Вона не стала чинити перепони відповідачу у спілкуванні з дитиною і дозволила йому спілкування на його території, а він забрав дитину до себе. Після спливу двох днів ОСОБА_1 не повернув її малолітнього сина та став чинити їй перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв'язку з неправомірними діями відповідача вона була змушена 23.08.2010року звернутися за захистом своїх прав до Ровеньковського МВ УМВС України. Мешкаючи разом з нею, її син відвідував дитячий заклад «Троянда». З урахуванням викладеного, просила визначити місце проживання її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею за адресою: АДРЕСА_1 та відібрати дитину у відповідача ОСОБА_1 Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 свої вимоги уточнила та просила суд визначити місце проживання дитини разом з нею за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона належним чином здійснює догляд за дитиною і відповідач ОСОБА_1 не згоден у добровільному порядку визначити місце проживання дитини, наполягаючи на тому, щоб дитина проживала тільки з ним, а вона, ОСОБА_2 мала право спілкуватися з дитиною у присутності ОСОБА_1
Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 7 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення у повному обсязі у зв'язку з їх необгрунтованістю, а позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Зазначеним рішенням суду було визначено місце проживання малолітньої дитини-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 свою скаргу підтримав. ОСОБА_2 скаргу не визнала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції було встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 27.07.2005 року по 21.04.2010 року, мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час проживають окремо. Між ними існує спір стосовно місця проживання дитини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відібрання дитини та навпаки, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом з нею, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до принципу 6 «Декларації прав дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959року, малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише за наявності виняткових обставин, і що ОСОБА_1 не надав під час розгляду справи переконливих доказів на підтвердження наявності таких виняткових обставин. Зокрема, матеріали справи не містять в собі доказів того, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, жорстоко поводиться з дитиною, або ухиляється від обов'язків по її вихованню, а також своєю аморальною поведінкою може зашкодити її розвиткові.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки дійсно, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 притягалася до адміністративної або кримінальної відповідальності за зайняття проституцією, перебувала на спеціальному обліку у зв'язку із зловживанням спиртними напоями або у зв'язку із вживанням наркотиків, жорстоко поводилась з дитиною, тощо.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, вживає заходи щодо працевлаштування і на даний час працює та має самостійний дохід, за висновками Служби з питань захисту прав дитини при виконавчих комітетах Ровеньківської та Краснолуцької міських рад доцільним є проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю (т.3 а.с.66-67, 74-75, 76, 223).
Беручи до уваги зазначені обставини суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно необхідності визначення місця проживання дитини разом з матір'ю - ОСОБА_2 з одночасним залишенням без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відібрання дитини.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні підтвердили факт того, що ОСОБА_2 вела аморальний спосіб життя та займалася проституцією, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні належні докази стосовно того, що ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за зайняття вказаною діяльністю або перебуває на обліку у зв'язку із зловживанням спиртними напоями чи наркотиками. Відсутні в матеріалах справи і будь-які відомості стосовно того, що ОСОБА_2 офіційно попереджалася правоохоронними органами або органами опіки та піклування про необхідність припинення аморальної поведінки. Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були допитані у судовому засіданні апеляційної інстанції, не містять в собі відомостей про те, що ОСОБА_2 неналежно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків і як матір не приділяє уваги вихованню сина. Посилання в апеляційній скарзі на показання свідка ОСОБА_7, яка у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася у зв'язку з тривалим перебуванням на стаціонарному лікуванні у медичному закладі, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_7 (т. а.с.13). останній відомі факти стосовно поведінки ОСОБА_2 у період часу до вступу у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_1 і до моменту народження дитини. Стосовно ж поведінки ОСОБА_2 після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_1 зазначеному свідкові нічого не відомо.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження аморальної поведінки ОСОБА_2 за період часу після припинення фактичних шлюбних відносин, судова колегія не приймає до уваги його доводи стосовно того, що проживання дитини разом з ОСОБА_2 не відповідає інтересам дитини.
Не приймаються до уваги і доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, самостійних доходів та не може створити належних умов для утримання та виховання сина, оскільки з матеріалів справи вбачається що вона постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 і побутові умови за вказаною адресою відповідають існуючим нормам, а згідно з наявною в матеріалах справи довідкою (т.3 а.с. 223) ОСОБА_2 здійснює заходи по працевлаштуванню та на даний час працює прибиральником службових приміщень у відділі побутових об'єктів ПАТ «Луганськтепловоз».
Доводи апелянта стосовно необхідності заслуховування думки малолітньої дитини при вирішенні питання щодо місця її проживання відповідно до положень ст. 171 СК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з лютого 2013 року і до останнього часу дитина постійно проживає разом з батьком, а відтак, враховуючи її малолітній вік- 5 років, перебуває під впливом ОСОБА_8, який може вплинути на формування думки дитини. З огляду на позицію матері дитини - ОСОБА_2, яка наголошувала на тому, що малолітній ОСОБА_3 тривалий час проживає разом з батьком, котрий впливає на формування думки дитини, а також враховуючи позицію представників органу опіки та піклування, які в судовому засіданні апеляційної інстанції також заперечували проти заслуховування в судовому засіданні думки дитини з огляду на її вік та неприязний характер стосунків, що склалися між батьками, судова колегія дійшла висновку стосовно недоцільності заслуховування дитини при вирішенні даного спору.
Судова колегія вважає що доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного відхилення судом позовних вимог ОСОБА_1 про відібрання дитини та про передачу її йому як батьку не заслуговують на увагу і з огляду на ту обставину, що починаючи з лютого 2013 року і до останнього часу дитина постійно проживає разом з ним за адресою АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_1 самочинно змінив місце проживання дитини, а тому на даний час взагалі відсутні будь-які підстави для задоволення його позовних вимог.
Судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 7 грудня 2012 року залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: