12.12.06 р. Справа № 29/359
м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223
Суддя господарського суду Донецької області С.А. Гончаров ____
при секретарі судового засідання Вознєвій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк
до відповідача-1: Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька
до відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України в Донецькій
області
про утримання з Державного бюджету України суми зайво сплаченого єдиного податку
Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька та Відділення державного казначейства в Калінінському районі м. Донецька про утримання з Державного бюджету України суми зайво сплаченого єдиного податку за 2004 рік в розмірі 525,61 грн.
Ухвалою суду від "7" листопада 2006 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 29/359 та призначено попереднє судове засідання.
Клопотанням по справі від 13.11.2006р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд утримати з Державного бюджету України через відділення казначейства у калінінському районі м. Донецька на свою користь суму зайво сплаченого єдиного податку за 2004 рік в розмірі 525,61 грн. та утримати з бюджетного рахунку, призначеного для утримування Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька штраф у розмірі 525,61 грн. за несвоєчасне надання розрахунку для повернення надміру сплаченого податку.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2005 році він не застосовував спрощену систему оподаткування, а тому станом на 01.01.2005р. у нього була переплата єдиного податку в розмірі 525,61 грн. за 2004 рік.
Позивач стверджує, що в порядку встановленому законодавством він звернувся до відповідачів із відповідною заявою про повернення надміру сплаченого податку, проте відповідачі повернення податку не здійснили. На думку позивача це є порушенням його прав, що обумовлює звернення до суду за їх захистом.
В обґрунтування вимог про утримання суми штрафу у розмірі 525,61 грн. за несвоєчасне надання розрахунку для повернення надміру сплаченого податку позивач посилається на положення п. 20.4.1. Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» щодо запровадження ним штрафу за несвоєчасне повернення надміру сплаченого податку та п. 1. ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» щодо здійснення податковими органами контролю за дотриманням законодавства про податки.
Відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає, що спір у справі відсутній, оскільки 27.10.2006р. на підставі заяви позивача, платіжним дорученням НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок позивача була перерахована сума у розмірі 525,61 грн.
Щодо позовних вимог про утримання суми штрафу у розмірі 525,61 грн. за несвоєчасне надання розрахунку для повернення надміру сплаченого податку, то відповідачем-1 у судовому засіданні надані пояснення, відповідно до яких він вважає, що не припускався порушень строків повернення надміру сплаченого податку, оскільки здійснив таке повернення своєчасно, як тільки отримав від позивача відповідну заяву.
Відповідач-2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до наказу № НОМЕР_2 від 03.02.2005р. повернення платнику податків надміру сплаченої суми полдатку здійснюється органом Держказначейства на підставі висновку поданого органом державної податкової служби. Станом на 14.11.2006р. висновок ДПІ в Калінінському районі м. Донецька він не отримував, у нього не було підстав для перерахування коштів позивачу.
Відповідач-2 зазначає, що самостійно він не має повноважень перевіряти надмірність сплати податків та розпоряджатись бюджетними коштами.
Позивачем 07.12.2006 р. надано суду заяву, відповідно до якої він просить позовні вимоги в частині утримання з Державного бюджету України суми зайво сплаченого єдиного податку в розмірі 525,61 грн. не розглядати, через добровільне повернення відповідачами цієї суми. В частині утримання з ДПІ в Калінінському районі м. Донецька штрафу у розмірі 525,61 грн. за несвоєчасне повернення суми зайво сплаченого податку позивач просить розглядати справи без його участі та участі його представника.
Ухвалою по справі від 30.11.2006р. замінено відповідача-2 - Відділення державного казначейства в Калінінському районі м. Донецька, його правонаступником - Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Позивач, ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконкомом Калінінської районної ради м. Донецька, ідентифікаційний код НОМЕР_3. Перебуває на податковому обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька.
Постановою господарського суду Донецької області від 23.06.2006р. по справі № 2/149 відмовлено у задоволенні позову ДПІ у Калінінському районі м. Донецька до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 674,39 грн. на користь місцевого бюджету.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. по цій справі зазначена постанова господарського суду Донецької області залишена без змін.
Як вбачається з тексту господарського суду Донецької області від 23.06.2006р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006р. в ході провадження по справі № 2/149 судами встановлена та обставина, що податковим органом не доведено як факт отримання ОСОБА_1 свідоцтва про сплату єдиного податку так і факт статус ОСОБА_1, як суб'єкта спрощеної системи оподаткування за період з січня 2005р. по червень 2005р.
На підставі наведених обставин, 16.10.2006р. позивачем подано відповідачу заяву на повернення зайво сплаченого податку (№ НОМЕР_4 від 13.10.2006р., отримана за вх. № НОМЕР_5), відповідно до якої позивач просить у десятиденний термін здійснити повернення зайво сплаченого єдиного податку в розмірі 525,61 грн. на його розрахунковий рахунок.
Відповідач-1 у судовому засіданні пояснив суду, що сума зайво сплаченого єдиного податку в розмірі 525,61 грн. перерахована на підставі наведеної заяви на розрахунковий рахунок позивача. Судом досліджена виписка з особового рахунку позивача та таке дослідження показало, що у ньому обліковане повернення позивачу платіжним дорученням НОМЕР_1 від 27.10.2006р. суми у розмірі 525,61 грн.
Така обставина підтверджена позивачем у заяві від 07.12.2006р. та доданою до заяви копією виписки по рахунку позивача № НОМЕР_6.
Враховуючи наведені обставини суд вважає доведеним обставину повернення позивачу суми зайво сплаченого єдиного податку в розмірі 525,61 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2. Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
З огляду на встановлені судом обставини щодо повернення позивачу суми зайво сплаченого єдиного податку в розмірі 525,61 грн. та наведені приписи процесуального закону, суд вважає, що у цій частині відсутні порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідачів, а тому і відсутні підстави для задоволення позову.
Щодо позовних вимог про утримання з бюджетного рахунку, призначеного для утримування Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька штраф у розмірі 525,61 грн. за несвоєчасне надання розрахунку для повернення надміру сплаченого податку, то суд з цього приводу зазначає наступне.
В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених Законом України “Про систему оподаткування» і щодо сплати єдиного податку, передбаченого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва».
Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.
Звичайна система запроваджена Законом України “Про систему оподаткування» та конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі) (далі - податки), які зобов'язують платників податків справляти загальнодержавні і місцеві податки, що передбачені статтями 13, 14 названого Закону.
До звичайної системи відноситься податок з доходів фізичних осіб, віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування» та врегульований спеціальним Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Спрощена система запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і закріплена в Законі України “Про державну підтримку малого підприємництва», суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.
Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» виданий в межах повноважень Президента України, закріплених в пункті 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Таким чином, податок з доходів фізичних осіб та єдиний податок відносяться до різних систем оподаткування, по суті є різними податками та врегульовані різними законодавчими актами.
Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо утримання штрафу посилається на відповідні положення з цього питання Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб». Проте, як зазначено вище, положення цього закону, в тому числі і щодо відповідальності за несвоєчасне повернення зайво сплаченого податку з доходів фізичних осіб, стосуються виключно податку з доходів фізичних осіб та не можуть бути розповсюджені на єдиний податок.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» відповідальність за несвоєчасне повернення зайво сплаченого єдиного податку у вигляді штрафу не передбачена. Не передбачена така відповідальність щодо єдиного податку і будь-якими іншими законами, що регулюють питання повернення зайво та надміру сплачених податків, зокрема, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
З огляду на викладене, вимоги позивача про утримання з бюджетного рахунку, призначеного для утримування Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька штрафу у розмірі 525,61 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 124 Конституції України, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва», Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва», Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб», Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, розд. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про утримання з Державного бюджету України через відділення казначейства у калінінському районі м. Донецька суми зайво сплаченого єдиного податку за 2004 рік в розмірі 525,61 грн. та утримання з бюджетного рахунку, призначеного для утримування Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька штрафу у розмірі 525,61 грн. за несвоєчасне надання розрахунку для повернення надміру сплаченого податку - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гончаров С.А.