Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.І.
суддів
Пивовара В.Ф. і Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні 7 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2004 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
неодноразово судимого, останнього разу -
15 березня 1999 року за ч. 2 ст. 229-6, 43 КК України
на три роки позбавлення волі, звільненого
3 вересня 2001 року умовно-достроково
на чотири місяці 3 дні,
за ч. 2 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 96 КК України до ОСОБА_1 застосовано примусове лікування від наркоманії.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він у жовтні 2003 року за межами с. Красносілля Олександрівського району зірвав рослини коноплі, переніс їх додому на АДРЕСА_1, де незаконно виготовив наркотичний засіб - канабіс (маріхуану) вагою 51,5 грами, який зберігав без мети збуту до 17 жовтня 2003 року.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з нього вказівку суду про застосування до засудженого на підставі ст. 96 КК України примусового лікування від наркоманії. У решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок і ухвалу та пом'якшити покарання. Вважає, що суд не достатньо повно врахував дані про його особу і ті обставини, які пом'якшували покарання та давали підстави для застосування до нього положень ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Винуватість ОСОБА_1 у незаконному придбанні, виготовленні і зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому повторно, матеріалами справи доведена.
Сам засуджений під час допитів на досудовому слідстві і в суді визнав свою вину і детально розповів про те, де, коли, за яких обставин і якою метою він придбав, виготовив і зберігав наркотичний засіб.
Ці показання ОСОБА_1 узгоджуються з даними висновку судово-хімічної експертизи, які змістовно наведені у вироку і в колегії суддів сумніву не викликають.
Виходячи з цього та беручи до уваги, що учасники судового розгляду, у тому числі ОСОБА_1, не оспорювали доказів стосовно фактичних обставин справи та правильно розуміли зміст цих обставин, і переконавшись у добровільності й істинності їхніх позицій, місцевий суд, роз'яснивши їм суть положень ст. 299 КПК України, розглянув справу за цією процедурою.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України є правильною.
Що стосується покарання, воно призначене винуватому у відповідності з вимогами закону, є достатнім і необхідним для його виправлення і попередження нових злочинів.
Судом були враховані дані про особу винуватого, всі обставини, які мають значення для справи, те що ОСОБА_1 раніше судимий, посередньо характеризується, як обтяжуючу обставину враховано рецидив злочину, а як пом'якшуючу - його щире каяття у вчиненому, і прийнято рішення про призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі на зазначений у вироку строк, з чим небезпідставно погодилася апеляційна інстанція.
Колегія суддів також не вбачає підстав для пом'якшення покарання.
Будь-яких даних стосовно упередженості суду, або порушення ним норм КПК України, у тому числі тих, що регулюють право на захист, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
Тому, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.І. Мороз М.А.