Справа № 169/424/13-к
Провадження № 1-кп/169/56/13
31 липня 2013 року смт.Турійськ
Турійський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Турак О.В.
при секретарі судового засідання Веремчук Л.Ю.
з участю прокурора Кравчука О.В.
потерпілого ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Турійськ Волинської області кримінальне провадження №12013020200000158 про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Веймар, Німеччина, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
20 квітня 2013 року приблизно о 02:00 год. ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем марки БМВ, д/н НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі Ковель - Володимир - Волинський - Жовква в районі 15 км +100 м, що поблизу с. Селець Турійського району Волинської області, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування, виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого допустив зіткнення із автомобілем Форд-ескорд, д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Форд-ескорд ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми внутрішньочерепних крововиливів з набряком головного мозку, закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер та травм внутрішніх органів з розвитком шоку, що спричинили смерть потерпілого.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 1.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого встановлено правосторонній рух транспортних засобів; п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. п. 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, які визначають правила виїзду на зустрічну смугу руху та зобов'язують водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху враховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю, та суду показав, що дійсно, 20 квітня 2013 року приблизно о 02:00 год., він, повертаючись з м. Ковеля Волинської області зі своїм знайомим ОСОБА_5, рухаючись в напрямку м. Володимир - Волинський зі швидкістю 110-120 км/год., поблизу с. Селець Турійського району Волинської області був неуважним, відволікся від керування, виїхав на зустрічну смугу руху, де помітив зустрічний автомобіль, та допустив зіткнення з ним, не зреагувавши на зміну обстановки. Перебуваючи у стресовому стані, залишив місце ДТП.
У вчиненому ОСОБА_3 щиросердно розкаявся, просив пробачення у потерпілого, частково відшкодував йому завдані збитки у сумі 90 тисяч гривень, решту 190 тисяч гривень зобов'язувався відшкодувати протягом двох років, просив суворо його не карати.
Крім власного визнання своєї винуватості винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому доводиться й перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 20 квітня 2013 року приблизно о 10:00 год. його двоюрідний брат повідомив йому про дорожньо-транспортну пригоду, в якій загинув його батько ОСОБА_4
Однак, на даний час претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 він не має, оскільки той просив пробачення, частково відшкодував йому заподіяну моральну шкоду. Просив не позбавляти обвинуваченого волі.
Таким чином, показання обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_1 в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Дослідження інших доказів щодо тих обставин кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3, які ніким не оспорюються, судом за згодою всіх учасників судового провадження та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК визнано недоцільним.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Згідно з п. 20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, який за місцем роботи характеризується позитивно, несудимий, а також думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі.
Крім того, суд враховує також характер допущених ОСОБА_3 порушень правил безпеки дорожнього руху, які він визнав повністю, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, зокрема, залишення ним місця пригоди, те, що останній вчинив хоч і необережний, але тяжкий злочин, що спричинило смерть потерпілого, наслідки цього злочину є невідворотні. Разом з тим, заподіяні збитки в результаті ДТП на момент розгляду даної справи обвинувачений частково відшкодував, в подальшому зобов'язався дотримуватись бездоганної поведінки, та відшкодувати в повному обсязі погоджену з потерпілим суму моральної шкоди.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд відносить щире каяття та часткове добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання, суд в даному випадку не вбачає.
З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Беручи до уваги характер вчиненого злочину, дані, які характеризують особу винного, те, що останній до адміністративної відповідальності, в т. ч. за порушення правил безпеки дорожнього руху раніше не притягувався (а. с. 163), фактичні обставини скоєння злочину, думку потерпілого та його представника, які не наполягали на призначенні обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також враховуючи, що додаткове покарання за ч. 2 ст. 286 КК України є альтернативним, суд дійшов висновку про можливість не застосовувати його щодо ОСОБА_3
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на залучення експерта в сумі 1 568 грн. 00 коп., а саме: 392 грн. 00 коп. за проведення судової транспортно - трасологічної експертизи та 1 176 грн. 00 коп. за проведення автотехнічних експертиз.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, про місце роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази по справі: автомобіль марки БМВ р.н.знак НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні в Турійському РВ УМВС України у Волинській області, повернути володільцю ОСОБА_3;
автомобіль марки Форд-ескорд р.н.знак НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні в Турійському РВ УМВС України у Волинській області, повернути потерпілому ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 1 568 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) витрат на залучення експерта.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_3 залишити попередній - особисте зобов'язання.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий /підпис/
Суддя Турійського районного суду О.В. Турак