Придніпровський районний суд м.Черкас
номер справи 711/2742/13-ц
22 липня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді Степаненка О.М.,
при секретарі: Трубенко Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про поділ майна подружжя, -
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.03.1999 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований у Ворошиловському відділі реєстрації актів громадського стану міста Донецька, про що видане свідоцтво НОМЕР_1.
У 2007 році дружина поставила його до відома, що має взяти кредит у банку, при цьому відповідачем була висунута умова бути поручителем й дати згоду щодо іпотеки їхнього спільного житла за її зобов'язаннями з банком. При незгоді, остання заявила про свій намір розірвати шлюб. Під тиском обставин він змушений був виконати ці умови.
20.04.2007 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» уклав з ОСОБА_2 кредитний договір №656-ЧД, та договір іпотеки №656-ЧД. Він склав заяву про незаперечення щодо іпотеки, як забезпечення кредитного зобов'язання відповідача.
Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Беручи за основу ч.2 ст. 70 Сімейного кодексу України, позивач вважає, що суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, відповідач без його згоди взяв кредит, змінив суттєві умови договору поруки, який забезпечував банківську позику. Це має розцінюватися як недбання про матеріальне забезпечення сім'ї, зайво витрачені кошти на погашення боргу, свідчить про шкоду, завдану інтересам сім'ї. Тому вважає за можливе, щоб суд встановив, що його частка у спільному майні подружжя повинна дорівнювати 60%, а ОСОБА_2 - 40 %.
Просить визначити його долю в 60% у квартирі АДРЕСА_1; визначити 40% як долю ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1; поділити в натурі вказану квартиру; визнати недійсними будь-які обтяження та інші обмеження щодо майнових прав ОСОБА_1 на належну йому долю у 60 % у спільному сумісному майні подружжя.
Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 вимоги щодо виділення в натурі часток в квартирі АДРЕСА_1 та визнання недійсними обтяження та обмеження щодо його частки в спірній квартирі, просив залишити без розгляду, решта вимог підтримав, просив їх задоволити.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 позов визнав, просив його задоволити, провести розподіл квартири та встановити частки, відповідно, за позивачем - 60%, за відповідачем - 40%.
Представник третьої особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, пояснив, що відповідно до заяви на отримання кредиту ОСОБА_4, її чоловік ОСОБА_1 власноручно дав згоду на його отримання. Крім того, ОСОБА_1 нотаріально засвідчив свою згоду на оформлення договору іпотеки квартири АДРЕСА_1.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження, виданого Ворошиловським ВРАГС м. Донецька від 04.03.1999 року, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одружились, актовий запис 57. На час розгляду вказаної справи сторони перебувають у шлюбі.
20.04.2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» укладений кредитний договір №656-ЧД.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.04.2007 року відповідач ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1.
В цей же день між ОСОБА_2 та Банком укладений іпотечний договір №656-ЧД, згідно якого зазначена квартира була передана в іпотеку.
Згідно положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
Незважаючи на те, що квартира є предметом іпотеки, та враховуючи те, що вона придбана в період шлюбу, суд вважає підставним визнати вказане нерухоме майно об'єктом права спільної сумісної власності, яка підлягають розподілу.
Вказаний поділ квартири не може вплинути на права третьої сторони - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з підстав наявності згоди ОСОБА_1 на отримання кредиту ОСОБА_4 згідно заяви від 28.03.2007 року, та його згоди на оформлення договору іпотеки квартири АДРЕСА_1, що вподальшому, у разі настання відповідних умов, не перешкоджатиме реалізації умов договору іпотеки.
Суд не взяв до уваги варіанти поділу нерухомого майна позивача у пропорції 60% йому, а 40% відповідачеві, з підстав їх непереконливості, такі, що не ґрунтуються на справедливості, без належного та допустимого обґрунтування.
Відповідно до положень ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружи та чоловіка є рівними.
За такими правовими підставами, суд вважає, що право власності між сторонами на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, має бути визнано в рівних частинах по 1/2. А тому, підлягає виділенню у власність та визнанню за позивачем та відповідачем права власності по 1/2 частині вищевказаної трикімнатної квартири.
Також, відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 СК України суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищів чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї; або за умови, що розмір аліментів, які одержують (син, дочка), недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б могли достовірно підтверджувати вищевказані обставини, а тому суд критично оцінює доводи позивача про те, що його згода на укладання іпотечного договору була отримання під шантажем відповідача про розірвання шлюбу, а також можливих ризиків щодо невиконання відповідачем кредитного договору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ст. ст. 1, 3, 8,10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -
Позов заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про поділ майна подружжя, - задоволити частково.
Визнати трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виділити у власність та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Виділити у власність та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий О.М. Степаненко