ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" липня 2013 р. Справа № 809/1284/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Озара О.Я.,
представника позивача Вітика С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом малого підприємства "Бескиди" до начальника відділу Держземагентства у Долинському районі Івано-Франківської області Тишківського Володимира Васильовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.04.2013 року мале підприємство «Бескиди» (далі - позивач, МП «Бескиди») звернулося з адміністративним позовом до начальника відділу Держземагентства у Долинському районі Івано-Франківської області Тишківського Володимира Васильовича (далі по тексту відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо відмови у реєстрації дублікату Державного акту серії І-Ф №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування земельною ділянкою МП «Бескиди», площею 0,35 га в с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області та несвоєчасної відповіді на заяву МП «Бескиди», зобов'язання організувати реєстрацію дублікату Державного акту з дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про порядок ведення державного земельного кадастру».
В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та, крім первинно заявлених вимог, просив зобов'язати відповідача вказати на титульній сторінці дублікату державного акту І-ІФ №001650 замість якого акту його видано та вказати дату видачі, організувати внесення цього дублікату Державного акту у Земельний кадастр під новим номером з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про порядок ведення державного земельного кадастру».
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно та умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків та, згідно поданої заяви позивача, не здійснив реєстрацію дубліката державного акту МП «Бескиди» І-ІФ №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування землею. Такі дії вважає порушенням прав позивача, що вчинені всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України за №1051 від 17.10.2012 року. Крім того, відповідь на заяву від 05.02.2013 року про здійснення державної реєстрації вищевказаного дублікату державного акту відправлено позивачу 10.04.2013 року, що, на думку позивача, є порушенням відповідачем Закону України «Про звернення громадян».
Представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його заяви за №45 від 05.02.2013 року про здійснення державної реєстрації дубліката державного акту МП «Бескиди» І-ІФ №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування землею, а відмову у проведенні такої реєстрації на підставі її попереднього скасування в судовому порядку з мотивів допущення посадовими особами органу виконавчої влади порядку реєстрації дублікату вказаного державного акту такою, що не може бути підставою для подальшої відмови у реєстрації дублікату державного акту та протиправною.
Відповідач та його представник, що брали участь у розгляді справи, проти позову заперечили, правом подання письмових заперечень проти заявленого позову не скористалися, однак, вважають дії відповідача правомірними, а заявлені позовні вимоги безпідставними.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.
05.02.2013 року МП «Бескиди» звернулося із заявою за №45 про здійснення реєстрації дублікату державного акта І-ІФ №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування землею, площею 0,35 га в с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області для розміщення виробничих приміщень (а.с. 26).
Листом від 01.03.2013 року за №182/08/14 відповідач повідомив позивача, що запис про реєстрацію дублікату державного акту серії І-ІФ №001650 №1 від 16.05.2003 року анульовано на підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року справа №2а-2854/10/0970. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2012 року (К/9991/50857/11) касаційну скаргу МП «Бескиди» залишено без задоволення, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2010 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2011 року залишені без змін, а також навів зміст частини 2 статті 11 Закону України «Про судоустрій України» (а.с.27).
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Реалізацію вищевказаної норми права встановлює стаття 126 Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 року, чинний з 01.01.2013 року), яка передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону № 1878-VI від 11.02.2010 року також 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 року.
Зазначеними законодавчими актами, серед іншого, з 01.01.2013 року змінено правове регулювання державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, а також державної реєстрації прав постійного користування та прав оренди земельних ділянок.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає нерухоме майно як земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) визначає як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень регулює розділ ІV вищевказаного Закону, який встановлює порядок дій органу державної реєстрації після надходження заяви про державну реєстрацію прав, передбачає підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Частина 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також, відповідно до Указу Президента України за № 965/2011 від 05.10.2011 року, який набрав чинності з 01.01.2013 року, повноваження Державного агентства земельних ресурсів України в частині державної реєстрації прав на земельні ділянки припинилися.
З 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки здійснює Державна реєстраційна служба України, повноваження якої закріплено в Положенні, затвердженому Указом Президента України №401/2011 від 06.04.2011 року. Тобто, Державний земельний кадастр функціонує паралельно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.
Взаємодію органів державної реєстрації прав та органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Законом України «Про Державний земельний кадастр». Вона передбачає, у тому числі, підстави та порядок передачі відомостей між зазначеними органами. В Державному земельному кадастрі міститься інформація про земельну ділянку, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - вся інформація про речові права на земельні ділянки.
Таким чином, на момент звернення позивача, 05.02.2013 року, до відповідача із заявою про здійснення державної реєстрації дублікату державного акту серії І-Ф №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування земельною ділянкою МП «Бескиди», площею 0,35 га в с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області повноваження на здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками у відповідача були відсутні та віднесені до компетенції органу державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин відповідач не наділений компетенцією на здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками, то відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача організувати реєстрацію дублікату Державного акту серії І-Ф №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування земельною ділянкою МП «Бескиди», а позовні вимоги в цій частині є такими, що до задоволення не підлягають.
Крім того, враховуючи зазначену норму частини 2 статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», за якою відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позовні вимоги про зобов'язання організувати внесення дублікату державного акту І-ІФ №001650 у Земельний кадастр під новим номером, також до задоволення не підлягають.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача вказати на титульні сторінці дублікату державного акту серії І-Ф №001650 від 16.05.2003 року на право постійного користування земельною ділянкою МП «Бескиди», площею 0,35 га в с.Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області замість якого акту його видано та вказати дату видачі задоволенню не підлягають у зв'язку із тим, що позивач до відповідача із заявами про вчинення таких дій не звертався, вказаний державний акт для здійснення цих дій позивач відповідачу не надавав, відповідач відмови у вчиненні зазначених записів не надавав, а тому відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача в судовому порядку здійснити записи на титульній сторінці дублікату державного акту позивача.
Однак, у відповідності до пункту 5.4 Положення про відділ Державного агентства земельних ресурсів у Долинському районі Івано-Франківської області відділ з метою організації своєї діяльності організовує розгляд звернень громадян, юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг.
Відповідно до пункту 10.1 вищевказаного Положення начальник відділу Державного агентства земельних ресурсів у Долинському районі Івано-Франківської області здійснює керівництво відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.
Суд зазначає, що надання позивачу відповіді на заяву про здійснення державної реєстрації дублікату Державного акту на право постійного користування не по суті запиту, без надання відповіді на поставленні в заяві питання, без повідомлення позивача про зміни здійсненні в організації реєстрації прав на земельні ділянки, а також зміни в обсязі повноважень відповідача з приводу питань поставлених в заяві, а лише з констатуванням фактів завідомо відомих позивачу є протиправною та такою, що порушує право позивача на можливість вільного одержання інформації, необхідної для реалізації своїх законних інтересів.
Як наслідок, розгляд заяви малого підприємства «Бескиди» за №45 від 05.02.2013 року про реєстрацію дубліката державного акта на право постійного користування землею є неналежним, а бездіяльність начальника відділу Держземагентства у Долинському районі Івано-Франківської області щодо організації розгляду вказаної заяви є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання, як на підставу заявленого позову в частині обґрунтування позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача МП «Бескиди» на ту обставину, що відповідач при наданні відповіді на його письмову заяву від 05.02.2013 року порушив строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», є такими, що заявлених вимог не обґрунтовують.
Оскільки, вказаний Закон України регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Носієм зазначеного права, питання практичної реалізації якого врегульовані вказаним Законом є громадяни України, позивач є юридичною особою, а тому Закон України «Про звернення громадян» не поширює свою дію на правовідносини, що виникають з приводу розгляду заяв позивача - малого підприємства «Бескиди».
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність начальника відділу Держземагентства у Долинському районі Івано-Франківської області Тишківського Володимира Васильовича щодо неналежного розгляду заяви малого підприємства "Бескиди" за №45 від 05.02.2013 року про реєстрацію дублікату державного акту на право постійного користування землею.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 29.07.2013 року.