Справа №6-1050/13
(№760/16258/13-ц)
30.07.2013 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г. розглянувши матеріали подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про тимчасове обмеження директора ТОВ «ЛВ-Холдинг» - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -
29.07.2013 року до суду надійшло подання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про тимчасове обмеження директора ТОВ «ЛВ-Холдинг» - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Вивчивши матеріали подання, прихожу до висновку про повернення його заявнику разом зі всіма додатками до нього для подання до належного суду, виходячи з наступного.
З матеріалів подання вбачається, що заявник звертається до суду з поданням за місцем виконання наказу Господарського суду м. Києва від 12.01.2012 року.
Однак з такою позицією заявника не можливо погодитись виходячи з наступного.
Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
П. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Тобто, зазначене звернення здійснюється в межах повноважень державного виконавця, як посадової особи органу державної влади.
Проте, виконавче провадження за ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначається, як завершальна стадія судового провадження. Якщо судове провадження у справі здійснювалось в порядку цивільної юрисдикції, то, відповідно, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється також в порядку цивільного судочинства, що прямо встановлено розділом VII ЦПК України.
Якщо виконавче провадження було відкрито на виконання судових рішень судів загальної юрисдикції при розгляді кримінальних, господарських, адміністративних справ (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») чи рішень інших органів (посадових осіб) суду необхідно вирішити питання щодо можливості розмежування цивільної, кримінальної, господарської чи адміністративної юрисдикції при розгляді справ про обмеження права боржника на виїзд за межі України.
Слід виходити з того, що процесуальний порядок обмеження права боржника на виїзд за кордон прямо встановлений виключно нормами ЦПК України (ст.377-1 ЦПК України).
Застосування процесуальних норм по аналогії при здійсненні судочинства не допускається, а тому обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише в порядку цивільної юрисдикції на підставі ст. 377-1 ЦПК України, якщо здійснюється виконання судових рішень у цивільних справах.
Розділ VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в цивільних справах та інших органів (посадових осіб)» передбачає вирішення судами в порядку цивільної юрисдикції процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень виключно у цивільних справах.
Відповідно, вирішення процесуальних питань, в тому числі обмеження права на виїзд боржника за кордон, пов'язаних з виконанням рішень, ухвал, постанов в господарських та адміністративних справах та постанов в порядку кримінального судочинства не допускається.
Враховуючи те, що на виконанні державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 12.01.2012 року №35/69 про стягнення з ТОВ «ЛВ-Холдинг» на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА), питання щодо виконання зазначеного судового наказу підлягає вирішенню Господарським судом м. Києва, оскільки відповідно до вимог ЦПК України, загальні суди здійснюють контроль за виконанням судових рішень загальних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ч. 1 ст. 109, ст. ст. 110, 115, 377-1 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження в справі за поданням Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві про тимчасове обмеження директора ТОВ «ЛВ-Холдинг» - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Роз'яснити заявнику право на звернення з даним поданням до Господарського суду м. Києва.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня винесення ухвали.
Суддя