Справа № 407/3078/13-к
1-кп/407/329/13
25 липня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі :
головуючого-судді : Бабічевої Л.П.
при секретарі : Колчиній Н.В.
за участю прокурора : Бойченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит кримінальне провадження № 12013030420000052 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився у с.Дяково Антрацитівського району Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який не працює, в силу ст.89 КК України не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ст. 190 ч. 1 КК України, -
На початку січня 2011 року, точної дати в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, до обвинуваченого ОСОБА_1 звернувся потерпілий ОСОБА_2 з проханням надати сприяння в придбанні трактору для власних потреб, після чого в обвинуваченого ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_2.
Реалізовуючи свій протиправний намір, обвинувачений ОСОБА_1 запевнив потерпілого ОСОБА_2 в тому, що в нього є наявний трактор МТЗ 82-1, 2010 року випуску, належного стану, та він готовий продати цей трактор ОСОБА_2 за 85 000 грн. та належним чином оформити купівлю-продаж цього трактору.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 ввів в оману потерпілого ОСОБА_2 відносно свого протиправного наміру. Після того, як потерпілий ОСОБА_2 погодився придбати цей трактор, то обвинувачений ОСОБА_1, повідомив ОСОБА_2 неправдиві відомості, щодо наявності інших потенціальних покупців, які нібито також бажають придбати зазначений трактор, та шляхом неправдивих вмовлянь отримав згоду ОСОБА_2 виплатити йому грошову суму в розмірі 30 000 грн. в якості передплати за рахунок повної вартості трактору.
Після того, як потерпілий ОСОБА_2, довіряючи обвинуваченому погодився передати йому зазначену суму, то обвинувачений ОСОБА_1 26.01.2011 року в денний час доби відрядив свого знайомого ОСОБА_3 на зустріч з ОСОБА_2, яка відбулася в районі с. Дякове, де ОСОБА_3, який не знав про злочинний намір ОСОБА_1, отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 30 000 грн., які негайно ж передав ОСОБА_1 Заволодівши таким чином грошима, ОСОБА_1 витратив їх на власні потреби.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину при вищевикладених обставинах визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що дійсно 26.01.2011 року він обманним шляхом заволодів грошима потерпілого ОСОБА_2 у сумі 30 000 грн.. Повідомив ОСОБА_2 неправдиві відомості, що він йому продасть трактор МТЗ 82-1 за 85 000 грн., в якості передплати потерпілий дав йому 30 000 грн., які передав гр. ОСОБА_3 для нього. Цивільний позов визнає в частині стягнення матеріальної шкоди повністю, в частині стягнення моральної шкоди - частково.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується:
- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який у судовому засіданні пояснив, що у січні 2011 року йому обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що у нього є трактор МТЗ 82-1, який він йому продасть за 85 000 грн.. Через кілька днів він приїхав до ОСОБА_1 у с.Дяково, той йому сказав сплатити 30 000 грн. авансу за трактор, а після того як він доставить трактор з Росії, то він повинен буде виплатити ще 55 000 грн. При цій розмові був присутній ОСОБА_3 Після цього він поїхав додому, а ОСОБА_1 почав йому телефонувати та говорив, що в нього є інші покупці та якщо він йому не дасть передплату, то він продасть трактор іншій особі. Після цього він вирішив заплатити аванс у сумі 30 000 грн., взяв дома гроші та повертався до с.Дяково. По дорозі йому зателефонував ОСОБА_1 та сказав, що його на Дяківському перехресті зустріне ОСОБА_3 та візьме аванс за трактор. Так він на даному перехресті передав гроші у сумі 30 000 грн. ОСОБА_3, так як йому сказав ОСОБА_1.
Після цього ОСОБА_1 неодноразово обіцяв повернути йому гроші, однак, цього не зробив, потім взагалі сказав, що він ніяких грошей не брав.
До цього часу ОСОБА_1 завдану шкоду не відшкодував. Заявляє цивільний позов у відшкодування матеріальної шкоди на суму 30 000 грн. та моральної шкоди 60 000 грн.. На суворій мірі покарання не наполягає.
Інші докази у справі стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, за згодою учасників судового провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом не досліджувались.
Заслухавши обвинуваченого, прийнявши до уваги добровільне визнання ним своєї вини, оцінивши досліджені судом докази, суд вважає, що даний злочини скоїв обвинувачений ОСОБА_1 та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 190 КК України, оскільки він скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою( шахрайство).
Вину обвинуваченого у вчиненні злочинів суд вважає доведеною.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєних злочинів, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття у скоєному.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд по справі не вбачає.
З урахуванням обставини і характеру скоєного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особи обвинуваченого, який в силу ст..89 КК України не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, враховуючи думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, то суд вважає за можливе його виправлення без відбування покарання у вигляді обмеження волі - із звільненням від відбування покарання з випробуванням за правилами ст. 75 КК України, з покладанням на них обов'язків згідно зі ст. 76 КК України.
Цивільний позов, заявлений потерпілим у відшкодування матеріальної шкоди на суму 30 000 грн. і моральної шкоди - 60 000 грн. суд вважає таким, що підлягає частковому задоволенню.
Суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 30 000 грн. такими, що підлягають повному задоволенню. Щодо заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню на суму 20 000 грн.. При цьому суд враховує тяжкість та обставини вчиненого злочину, вимоги розумності і справедливості, закріплені у ст. 23 ЦК України та вважає обґрунтованою моральну шкоду у розмірі 20 000 грн..
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним за ст. 190 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 /двох/ років обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України від відбування покарання звільнити з випробуванням строком на 1 /один/ рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов'язання.
Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 30 000 грн. 00 коп., моральну шкоду у сумі 20 000 грн., а всього 50 000 грн. 00 коп. ( п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.).
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Бабічева