Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.І.
суддів
Пивовара В.Ф. і Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні 7 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2005 року, яким засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
судимого 27 грудня 2000 року за ч. 2 ст. 188-1,
ч. 1 ст. 189-4 КК України на два роки позбавлення волі,
за ч. 1 ст. 296 КК України на три роки обмеження волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено три роки шість місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 498 грн. 51 коп. на відшкодування матеріальної і 5000 грн. - моральної шкоди.
Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у тому, що він 25 травня 2002 року на зупинці громадського транспорту “Школа» ІНФОРМАЦІЯ_2 з хуліганських намірів, проявляючи особливу зухвалість, побив неповнолітнього ОСОБА_1 спочатку руками, а потім збив його з ніг і наніс удар в ділянку голови знайденим тут же каменем. Хуліганські дії засудженого були припинені сторонніми особами.
Крім того, 5 липня 2002 року ОСОБА_2 у стані сп'яніння біля будинку, що по вул. Академіка Олександрова, 11 у м. Запоріжжі з хуліганських намірів, проявляючи особливу зухвалість, демонструючи ніж і погрожуючи розправою, затягнув неповнолітню ОСОБА_3 у під'їзд зазначеного будинку, де спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень ножем, заподіяв їй легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що органами досудового слідства і судом були порушені його права. Окрім ОСОБА_2, зазначає потерпілий, до злочину щодо нього причетна ще й інша особа, крім того, засуджений під час хуліганства вчинив ще й замах на вбивство, проте суд однобічно й неповно розглянув справу, не взяв до уваги ряд доказів, які могли істотно вплинути на його висновки.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарги немає.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні щодо ОСОБА_1 хуліганства за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведена.
В основу вироку, суд поклав показання засудженого, який на досудовому слідстві і в суді неодноразово пояснював, що наніс ОСОБА_1 декілька ударів кулаками в ділянку тулуба та обличчя, а потім підняв камінь і наніс ним удар у голову потерпілого, останній йому також наніс цим же каменем удар у відповідь.
Зазначені показання ОСОБА_2 підтвердив очевидець цієї події ОСОБА_4, за словами якого, засуджений безпричинно наніс потерпілому спочатку удари кулаками, а потім схопив камінь і вдарив ним ОСОБА_1 по голові, останній у відповідь завдав засудженому удар цим же каменем.
Вважати, що зазначений свідок давав неправдиві показання, як про це стверджується в касаційній скарзі, судові інстанції підстав не мали.
Виходячи з цих та інших перевірених у судовому засіданні обставин, і враховуючи дані, які містяться у висновках судово-медичної експертизи про виявлення у потерпілого ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких, що потягли короткочасний розлад здоров'я, - судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 заздалегідь заготовив і спеціально пристосував камінь для нанесення тілесних ушкоджень, а так само й тих, які свідчили б про умисел винуватого на вбивство ОСОБА_1, у справі немає.
Версія про причетність до злочину інших осіб була предметом перевірки і не знайшла свого підтвердження.
Що стосується висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні хуліганських дій щодо ОСОБА_3, вони є обгрунтованими, у касаційній скарзі під сумнів не ставляться і в колегії суддів сумніву не викликають, так само як і правильність кваліфікації цих дій за ч. 4 ст. 296 КК України.
Покарання засудженому призначене у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Будь-яких інших даних, які б свідчили про упередженість органів досудового слідства чи судових інстанцій, а так само порушення ними норм КПК України, які були б підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
відмовити потерпілому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.І. Мороз М.А.