Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М. і Селівона О.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 13.05.2005 року
ОСОБА_1,
1950 року народження, судимого: 19.11.1976 р. за ч.3 ст.206 і ст.129 КК України на 3 роки позбавлення волі; 20.10.1980 р. за ч.1 ст.140 КК України - на 2 роки позбавлення волі; 25.01.1984 р. за ч.3 ст.140 КК України - на 4 роки позбавлення волі; 12.04.1990 р. за ч.2 ст.81, ч.2 ст.140 і ч.3 ст.85 КК України - на 2 роки позбавлення волі; 13.01.1998 р. за ч.3 ст.140 КК України - на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі; 15.08.2002 р. за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 і ст.395 КК України - на 4 роки позбавлення волі; 08.01.2003 р. за ч.3 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі, 01.09.2004 р. звільнений умовно-достроково - на 1 рік, 4 місяці і 14 днів,
засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі; ч.3 ст.185 КК України - на 5 років позбавлення волі; ч.3 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України - на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України ОСОБА_1 визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, а відповідно до ст.71 КК України - 5 років і 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 серпня 2005 року апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, як у стані алкогольного сп'яніння так і не перебуваючи у такому стані, в період із 21.01. по 16.02.2005 р. у АДРЕСА_1, із проникненням у житло та приміщення таємно викрав майно вартістю: ОСОБА_2 - 670 грн.; ОСОБА_3 - 138 грн.; ОСОБА_4 - 551 грн.; ОСОБА_5- 225 грн., а також у січні 2005 р. учинив замах на крадіжку майна ОСОБА_6 вартістю 175 грн.
За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочинів та його особі, просить судові рішення змінити й пом'якшити покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.
Як видно з касаційної скарги, ОСОБА_1 судові рішення щодо законності та обґрунтованості засудження й правильності кваліфікації його дій не оскаржив, а тому касаційний суд згідно зі ст.395 КПК України не повинен перевіряти їх у цій частині.
Твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що призначене покарання не відповідає ступені тяжкості злочинів та його особі, є безпідставними.
Як видно зі справи, ОСОБА_1 у восьмий раз притягується до кримінальної відповідальності. Належних висновків із попередніх засуджень для себе він не зробив і у період умовно-дострокового звільнення вчинив нові злочини. Це свідчить про стійкість установки особи на ведення злочинного способу життя й у подальшому.
За таких обставин суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення немає.
З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.
СКОТАРЬ А.М. КОНОВАЛОВ В.М. СЕЛІВОН О.Ф.