"13" жовтня 2006 р.
Справа № 7/207-3219
16 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.
Розглянув справу:
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль, вул. АДРЕСА_1, 46000
до відповідача: Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23, 21000
про скасування постанови № 023497 від 20.07.2006 року.
За участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1 -свідоцтво № НОМЕР_1 від 16.09.02р.;
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про скасування постанови № 023497 від 20.07.2006 року, якою до підприємця застосовано 1700 грн. фінансових санкцій.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
В засіданні 10.10.2006р.позивач повідомив, що забезпечити присутність свідка ОСОБА_2. для дачі суду пояснень не мав можливості, через перебування його в рейсі. За усним клопотанням позивача, оголошено перерву в засіданні до 13.10.2006р. на підставі ст. 150 КАС України, для надання йому можливості забезпечити в засіданні участь свідка.
Представники позивача ОСОБА_3. та ОСОБА_2. допитані в якості свідків.
Територіальне управління участь представника в процесі розгляду справи не забезпечило, проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що спірна постанова прийнята у відповідності до чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та покази свідків, встановлено:
- Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, на підставі абзацу 3, 8 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-III (далі Закон про транспорт), прийнята Постанова № НОМЕР_2. про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн..
Як стверджує інспекція у поданому запереченні на позов, підставою для застосування санкцій стали допущені підприємцем порушення абз. 10 ст. 35 та ст. 39 Закону України, а саме здійснення перевезень пасажирів (організованих груп дітей) на маршруті «На замовлення» без документа, що засвідчує оплату транспортних послуг та здійснення перевезення протяжністю понад 500 км. тільки одним водієм. Просить суд врахувати, що схема маршруту та розклад руху автобуса, що визначаються договором повинні бути узгоджені органами Державтоінспекції, один примірник якого повинен знаходитися у водія чого зроблено не було, а також звертає увагу суду на те, що згідно шляхового листа № НОМЕР_3 водієм пройдено медичний огляд майже за добу до виїзду автобуса, що також є грубим порушенням норм закону.
Позивач заперечує проти доводів територіального управління, посилаючись на те, що оплата наданих послуг згідно п. 2 договору разового перевезення організованих груп дітей повинна бути здійснена після виконання замовлення, що не суперечить нормам Цивільного кодексу України . Також просить суд врахувати, що перевезення здійснювалося двома водіями і кожному з них були надані усі необхідні документи .
Допитані в процесі судового розгляду справи свідки показали:
- ОСОБА_3. (водій) повідомив суду, що при проведенні перевірки перевіряючому інспектору надавалися такі документи: ліцензійна картка, технічний паспорт, права водія, схема маршруту та договір на перевезення, а також те, що на момент проведення перевірки в автобусі знаходився тільки він, а другий водій мав наздогнати його з іншою групою дітей в Умані, що на відстані близько 400 км. від місця відправки автобуса, та замінити його за кермом, оскільки необхідно було закупити деякі деталі. Усі необхідні документи у нього (іншого водія) були з собою;
- ОСОБА_2. (водій) повідомив суду, що не перебував у автобусі при проведенні перевірки, а мав зустріти автобус в м. Умань, що ним і було зроблено.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, показам свідків, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню .
При цьому суд виходив із наступного:
- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту та порядок здійснення контролю на автомобільному транспорті, відповідно до ст.6 Закону про транспорт визначається Кабінетом Міністрів України;
- постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 29.01.2003р. затверджено «Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування», згідно п. 2. якого контролюючим органом на автомобільному транспорті загального користування є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті та її територіальні органи, які в процесі здійснення функції контролю у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку наявності у водія документів на підставі яких виконуються пасажирські перевезення;
- за здійснення пасажирських перевезень з порушенням законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується відповідальність встановлена ст. 60 Закону про транспорт.
Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача (ч. 2. ст. 71 КАС України).
Доводи Територіального Управління щодо правомірності притягнення суб'єкта підприємницької діяльності до відповідальності згідно абз. 3 та 8 ст. 60 Закону про транспорт, є помилковим, оскільки:
- згідно ст. 1 Закону України автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- за здійснення пасажирських перевезень з порушенням законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується відповідальність встановлена ст. 60 Закону про транспорт, серед яких: абзацом 3 ст. 60 даного закону передбачені санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 Закону та абз. 8 ст. 60 закону передбачені санкції в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.) за перевезення пасажирів на маршруті протяжністю 500 км. одним водієм;
- перевезення груп дітей, можна здійснювати в режимах як регулярних, так і нерегулярних пасажирських перевезень, які потребують наявність в автомобільних перевізників документів передбачених абз.1. ч. 4 ст.39. Закону про транспорт, а саме: ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, Такими іншими документами, відповідно до ст. 38. Закону про транспорт, є узгоджений маршрут та розклад руху із замовником та місцевими органами Державтоінспекції, реєстраційні документи на транспортний засіб, стаж роботи водія автобуса не менше п'яти років та договір на нерегулярне пасажирське перевезення ,який вважається укладеним з моменту його підписання замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником (ч. 3. ст. 42 Закону про транспорт).
Як випливає із тексту постанови № 023497 від 20.07.2006 року, підставою для притягнення підприємця до відповідальності згідно абз. 3 ст. 60 Закону України, стала відсутність при здійснені перевезення групи дітей на маршруті «На замовлення» документа, що засвідчує оплату транспортних послуг.
Дані твердження територіального управління судом до уваги не приймаються, оскільки:
- між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (Перевізник) та ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Романове Село, Збаразького району, в особі директора школи Лопух М.М. (Замовник) укладено 12.06.2006р. договір разового перевезення організованих груп дітей.
Відповідно до п. 1 укладеного договору, Перевізник надає послуги з перевезень організованих груп дітей в період з 15.06.2006р. по 27.06.2006р. по маршруту «с. Романове Село -Затока, Затока -с. Романове Село», а Замовник згідно п. 2 договору здійснює оплату відповідно до встановлених законодавством тарифів після виконання замовлення на підставі документів про фактичний обсяг виконаної роботи. Передбачена сторонами в договорі умова щодо проведення оплати, не суперечать ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання виконується у строк встановлений договором та іншим нормативним актам, які регулюють порядок укладення договорів на перевезення пасажирів. Факт проведення замовником оплати вартості наданих послуг в строки передбачені договором підтверджується прибутковим касовим ордером № НОМЕР_4..
Що стосується документів, які повинні бути у водія автобуса, в тому числі документ, що засвідчує оплату транспортних послуг (абз. 2. ч.4 ст. 39. Закону про транспорт), то такий документ має бути при укладені договору перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладеного між автомобільним перевізником та пасажиром, який вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду (ч. 2. ст. 42 Закону про транспорт).
Отже, ст.39 Закону про транспорт є загальною, а тому застосовується в залежності від виду укладеного договору перевезення.
В даному випадку договір укладено між суб'єктами господарювання і докази оплати наданих послуг не є обов'язковими.
Також, слід зазначити, що для здійснення перевезення групи дітей по договору від 12.06.2006р. отримано 13.06.2006р. дозвіл № НОМЕР_5 управління освіти та науки Тернопільської обласної державної адміністрації та повідомлено про здійснення такого перевезення начальника УДАІ УМВС України в Тернопільській області, затверджено схему маршруту директором школи та узгоджено з начальником ВДАІ УМВС України в Тернопільській області.
При таких обставинах, в процесі розгляду спору не встановлено надання позивачем послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону про транспорт, а тому санкції застосовані неправомірно, у зв'язку з чим постанова № 023497 від 20.07.2006р. підлягає скасуванню.
Щодо зазначеного в постанові порушення передбаченого абз. 10 ст. 35 даного Закону, згідно якого на автобусному маршруті протягом понад 500 км. у рейс повинно направлятися два водії, які повинні бути під час всього маршруту, для забезпечення безпеки дорожнього руху, за яке застосовується санкція передбачена абз. 8 ст. 60 Закону про транспорт, то з показів свідків ОСОБА_3. та ОСОБА_2. судом встановлено, що на момент проведення перевірки у автобусі знаходився лише один водій -ОСОБА_3., а тому доводи позивача відхиляються, як такі, що суперечать чинному законодавству. Оскільки, за дане правопорушення до позивача санкції не застосовувалися в порядку ч. 3. ст. 60 Закону про транспорт, згідно якої при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень фінансове стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, а тому відсутні і підстави щодо оскарження її в цій частині.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Скасувати постанову Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Вінницькій області № 023497 від 20.07.2006 року про застосування до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 1700 грн. фінансових санкцій.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі «24» листопада 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя М.С. Стадник