18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 липня 2013 року Справа № 17/5026/1182/2011
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
прокурор: Шкрьобка О.В.
від позивача: Найденко А.Ф. - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом
в.о Знам'янського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Обласної бальнеологічної лікарні Управління охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 39 700,00 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 39 700,00 грн. як завданої шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України з мотивів, що за результатами проведеної у позивача ревізії КРУ було встановлено, що відповідач фактично надав послуг з ремонту приміщення бальнеологічної лікарні за двома договорами підряду на меншу суму, ніж отримав оплати за ці роботи, тобто завищив вартість виконаних робіт. В судовому засіданні представники позивача та прокурора позовні вимоги підтримали та просять суд їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив повністю з мотивів недоведеності правомірності підстав для задоволення позовних вимог, відсутності між сторонами підстави для завдання відповідачем позивачу шкоди, а також через недоведеність розміру завданої шкоди, яку позивач просить стягнути.
На виклик суду повторно не з'явився представник Знам"янського об'єднаного контрольно-ревізійного відділу (фінансова інспекція), в зв'язку із чим суд ухвалив розгляд справи завершити у даному судовому засіданні за наявними у справі документами.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав:
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, між Обласною бальнеологічною лікарнею та СПД ОСОБА_4 було укладено договір № 5 від 07.09.2007 року будівельного підряду капітального ремонту ванного корпусу (а.с. 38 том 3) та договір № 190 будівельного підряду ремонту ванного корпусу від 03.07.2008 року (а.с. 159 том 3), у відповідності до умов яких відповідач по справі прийняв на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт ванного корпусу згідно проекту та виконати додаткові роботи по ремонту цього ж корпусу на суму 1 207 242,00 грн. та 1 395 194,00 грн. відповідно.
Укладені сторонами договори є договорами підряду, які за своїм змістом відповідають положенням ст. 837 ЦК України про те, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав ремонтні роботи за двома укладеними між сторонами договорами у період 2007-2009 років та отримав за них від позивача обумовлені у договорах суми коштів. Сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт за Фомою КБ-2, КБ-3, довідки про вартість виконаних робіт.
Розпорядженням голови Кіровоградської обалсної ради від 28.09.2011 року № 332-гр комунальний заклад "Обласна бальнеологічна лікарня" було перетворено у комунальне підприємство "Знам"янська обласна бальнеологічна лікарня" (а.с. 71 том 1).
У 2010 році було проведено ревізію діяльності Знам"янської бальнеологічної лікарні, в ході якої, зокрема, виявлено, що відповідач СПД ОСОБА_4 завищив вартість виконаних ремонтних робіт на суму 4 411,20 грн. внаслідок включення до акту приймання виконаних робіт за грудень 2007 року відрахування коштів на фінансове і матеріально-технічне забезпечення сільських пожежних команд, чим порушено вимоги ДБН Д 1.1.-1-200 п. 3.1.22.
Ревізію оформлено актом від 23.11.2010 року № 07-10/98 (а.с. 7 том 1), в якому також згадується про те, що актами попередніх ревізій від 26.09.2008 року № 07-10/87 та від 21.07.2010 року № 07-10/75 (див. по тексту на 6 арк. акту ревізії) було встановлено завищення відповідачем вартості виконаних робіт по договору від 07.09.2007 року на суму 14 533,00 грн. (в т.ч. витрати на відрядження 581,00 грн.), які було відшкодовано з боку СПД ОСОБА_4 повністю, а також встановлено завищення обсягів та вартості виконаних робіт по капітальному ремонту ванного корпусу по договору від 03.07.2008 року № 190 на загальну суму 56 909,00 грн., в т.ч. витрати, пов'язані із відрядженням за липень 2008 року на суму 40 932,00 грн.
Ознайомившись із актами перевірок та довідками КРУ, які знаходяться у справі і висновками з яких позивач доводить правомірність своїх позовних вимог про стягнення коштів, суд констатує, що в них містяться суперечливі дані з приводу того, чи було допущено порушення з боку СПД ОСОБА_4 та в чому воно полягає.
Представник позивача - бальнеологічної лікарні свої доводи на користь задоволення позовних вимог мотивує висновками КРУ по акту від 21.07.2010 року № 07-10/75, на який є посилання у акті ревізії від 23.11.2010 року № 07-10/98 про те, що відповідач завищив вартість виконаних робіт за рахунок нічим не підтверджених витрат на відрядження за липень 2008 року.
Натомість, згідно загального висновку ревізії від 23.11.2010 року № 07-10/98 (а.с. 7 том ) КРУ вказує, що "витрати, пов'язані із відрядженням, які включені до актів приймання виконаних підрядних робіт по зазначеному договору, підтверджено наказами ПП ОСОБА_4 на відрядження працівників, реєстрами авансових звітів, на відрядження та копіями авансових звітів працівників. Оплати витрат, пов'язаних із відрядженням, понад нормативну трудомісткість робіт ревізією не встановлено. Висновок: ревізією проведених видатків на компенсацію витрат, пов'язаних із відрядженням - порушень не встановлено".
Крім того, в справі мається довідка Контрольно-ревізійного відділу м. Черкаси КРУ у Черкаській області від 19.05.2010 року № 01-24/27 (а.с. 148 том 4), яким за наслідками зустрічної звірки по операціях сторін вибірковим способом з липня 2008 року по грудень 2009 року на підставі договору будівельного підряду від 03.07.2008 року № 190, було встановлено, що порушень з питання підтвердження фактичних витрат на відрядження не встановлено.
Такі суперечливі відомості у документах КРУ ні стороною позивача, ні спеціалістом КРУ усунуто не було.
Крім того, ця обставина стала однією з підстав для повідомлення від 08.04.2013 року судового експерта Сивової І.В. про неможливість проведення судово-економічної експертизи (а.с. 156 том 1), якою суд у попередньому складі намагався вирішити питання, чи було завищено відповідачем витрати на відрядження працівників підрядних організацій при виконанні договору № 190 від 03.07.2008 року. Експерт у своєму повідомленні прямо вказав, що у матеріалах, переданих на експертизу міститься довідка КРУ № 01-24/27 від 19.05.2010 року, якою встановлено, що порушень з питань відповідності фактичних витрат на відрядження зустрічною звіркою у СПД ОСОБА_4 не встановлено, а тому матеріали містять суперечливі дані щодо наявності або відсутності звітів про використання коштів, наданих на відрядження СПД ОСОБА_4 у липні 2008 року, що пов'язано із виконанням договору від 03.07.2008 року № 190.
Позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі ст. 1166 ЦК України, про що вказано у всіх останніх уточнених та поясненнях до позовних вимог як з боку прокурора, так і з боку позивача у справі. Змін до правової підстави позову в ході розгляду справи суду подано не було.
У відповідності до даної статті, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Дана норма є загальною та може бути застосована до відносин, які виникають із делікту, тобто із позадоговірних зобов'язань. Такий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду України від 03.12.2008 року (опубл. ЗіБ № 22/2009 рік) про те, що відповідальність за ст. 1166 ЦК України - це відповідальність за шкоду, яка спричинена в результаті делікту, а не в результаті невиконання зобов'язання.
Роз'ясненням ВГСУ від 01.04.94 р. N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", увагу судів звернуто на такі обставини при застосуванні чинного законодавства:
Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.
За умови доведення виникнення між сторонами деліктних (позадоговірних ) правовідносин, для застосування ст. 1166 ЦК України позивачу у даній справі слід також довести наявність неправомірних дій відповідача по справі, нанесення цими діями шкоди і її розмір та існування прямого причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та виникненням шкоди. Відсутність вини у своїх діях повинен доводити відповідач, оскільки стосовно нього діє презумпція вини.
В ході розгляду справи прокурор та позивач не змінили своїх тверджень про те, що належною матеріально-правовою підставою для задоволення позову у даній справі є саме ст. 1166 ЦК України і просять стягнути з відповідача завдану бальнеологічній лікарні позадоговірну шкоду в розмірі 39 700,00 грн., не наводячи при цьому розрахунку завданої шкоди (так, у позовній заяві прокурор вказує про завдану шкоду в сумі 56 909,00 грн. і часткову її сплату відповідачем у розмірі 21588,00 грн., що в залишку складає 35 321,00 грн., а у заяві про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 100 том 1) прокурор просить стягнути 40 932,00 грн.).
Така позиція сторони позивача суперечить всім зібраним у справі доказам про те, що між сторонами існували договірні стосунки на підставі укладених договорів підряду на виконання капітального ремонту ванного корпусу лікарні від 07.09.2007 року та від 03.07.2008 року, а спірні кошти були перераховані позивачем відповідачу саме на виконання договору підряду, а не з невідомої причини.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач подав підтверджуючі документи про понесені витрати на відрядження датами, які відповідають періоду до часу укладення договору підряду від 03.07.2008 року, що є доказом позадоговірних стосунків сторін. В даному випадку вирішальне значення має дата отримання спірних коштів відповідачем по справі, а не дата оформлення документів на підтвердження їх освоєння і представники сторони позивача не заперечують, що перерахування коштів на виконання робіт по договору від 03.07.2008 року ( в т.ч. і на відрядження) було здійснено після його укладення та в період дії цього договору.
Крім того, позивач ніяким чином не усунув сумнівів суду в тому, що документи на підтвердження витрат могли бути складені з опискою. Крім того, дати відряджень (лютий-березень 2008 року) співпадають із періодом виконання робіт за першим договором між сторонами від 07.09.2007 року, які згідно п. 4.2. цього договору повинні тривати до вересня 2008 року (а.с. 74 том 2).
Позивач не зміг пояснити суду, яким чином перерахування коштів позивачем на користь відповідача як оплати по договору підряду може одночасно бути завданою шкодою відповідачем позивачу у не зрозуміло з яких підстав виниклих позадоговірних відносинах. Позивач помилково пов'язує період виникнення у нього шкоди із датами оформлених документів на відрядження, в той час як до уваги слід брати дати отримання коштів відповідачем, які перераховувалися йому з посиланням на договір підряду та в
період його дії.
Суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що доказом завданої позивачу шкоди є обвинувальний висновок у кримінальній справі проти СПД ОСОБА_4 (а.с. 33 том 1) та постанова Знам"янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.10.2011 року у справі № 1-95/11 (а.с. 67 том 1), оскільки у відповідності до ст. 35 ГПК України про підстави звільнення від доказування для господарського суду є обов'язковим лише вирок суду із кримінальної справи, що набрав законної сили і лише з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Натомість кримінальну справу проти ОСОБА_4 було закрито на підставі ЗУ "Про амністію" і відповідача звільнено від кримінальної відповідальності.
Таким чином позивач не звільняється від доведення виникнення у нього шкоди та нанесення її з боку відповідача по справі.
З пояснень представника бальнеологічної лікарні вбачається, що станом на час розгляду справи лікарня нікому не відшкодовувала кошти, які вона вважає завданою їй шкодою з боку відповідача по справі СПД ОСОБА_4 і не відомо згідно якого документу таке відшкодування лікарня повинна проводити.
Також позивач не доводить, під який вид шкоди (збитків) він підводить спірну суму коштів згідно норм ст. 22 ЦК України про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Дана стаття під збитками передбачає:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вид понесених збитків (шкоди) повинен доказувати позивач у справі.
Спірні кошти у висновках КРУ, якими керується позивач у справі, названі як "завищення обсягів та вартості виконаних робіт" з боку СПД ОСОБА_4
Згідно положень чинного законодавства, зацікавлена особа для захисту свого порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту, який в першу чергу випливає із спеціального законодавства, який врегульовує відносини сторін (рішення Верховного Суду України від 19.05.2010 року опубліковано ЗіБ № 46 2010).
Як вказано вище, суд вважає, що відносини сторін не можуть регулюватися нормами ст. 1166 ЦК України про наслідки завданої позадоговірної шкоди, оскільки правовідносини сторін мають договірний характер і врегульовані нормами спеціального законодавства -- про підряд з глави 61 ЦК України.
Даною главою відносини сторін у договорі підряду врегульовано, зокрема, таким чином:
ч. 3 ст. ст. 843 ЦК - ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
ст. 844 ЦК - ціна у договорі підряд за загальним правилом визначається у кошторисі, який може бути твердим або приблизним. Зміни до твердого кошторису вносяться лише за згодою сторін.
ст. 845 ЦК - Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
За змістом даної глави підрядник повинен дотримуватися вимог замовника щодо виконання робіт, забезпечувати їх якість, дотримуватися строків виконання робіт та не виходити за межі кошторису.
І лише за порушення таких видів у підрядника перед замовником настає відповідальність, обумовлена у статтях ЦК України про підряд. Ніяке інше законодавство до відносин сторін застосовано бути не може.
Суд констатує, що норми ЦК України про підряд не знають такого виду порушення з боку підрядника (за яке настає його відповідальність перед замовником), як "завищення обсягів та вартості виконаних робіт" , як визначає їх КРУ у своїх висновках по актах ревізій.
Більше того, всі заощаджені кошти підрядник має право залишити собі, якщо заощадження не вплинули на якість виконаних робіт (ст. 845 ЦК України).
Якість виконаних робіт відповідачем не є предметом спору у даній справі.
Виявлені порушення бюджетної та цінової дисципліни у замовника не є підставою для майнової відповідальності підрядника, оскільки таке не передбачено нормами ЦК України про підряд.
Оскільки нормами ЦК України про підряд не передбачено відповідальності підрядника за "завищення обсягів і вартості виконаних робіт", а між сторонами не може існувати відносин з приводу виникнення та відшкодування цих коштів як завданої позадоговірної шкоди, то суд не вправі застосувати не передбачений законом примус для притягнення відповідача до цивільної відповідальності та стягнення з нього спірних коштів.
Недоведеність правової підстави позову та правомірності позовних вимог є підставою для відмови у позові.
На підставі ст. 49 ГПК України, при відмові позивачу у позові, судові витрати не відповідача не покладаються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повне рішення складено 30 липня 2013 року
Суддя Н.М. Спаських