22.07.2013 Справа № 920/985/13
за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця», м. Київ,
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп, Сумська область,
про стягнення 22005 грн. 73 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача: Домбровський С.І., довіреність № 2632-ню від 14.06.2013 року,
від відповідача: не з'явився.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання А.І. Сидорук.
В судовому засіданні 11.07.2013 року було оголошено перерву до 22.07.2013 року на 11 год. 30 хв.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути 22005 грн. 73 коп. заборгованості за договором оренди державного майна № 1306 від 03.06.2009 року, у тому числі 21659 грн. 81 коп. основного боргу за період з 01.05.2010 року по 30.04.2013 року та 345 грн. 92 коп. пені.
Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що позивач 01.06.2010 року самоуправно загородив частину території по вул. Свободи, 23 у м. Конотоп, яка була передана відповідачу по договору оренди - першу пасажирську платформу, на якій роташовано кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» , що належить відповідачу на праві власності.
У зв'язку із цим, відповідач був фактично позбавлений можливості використовувати об'єкт оренди, що відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення його від орендної плати.
Факт вибуття майна (об'єкта оренди) із його користування підтверджується, на думку відповідача, рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2013 року по справі № 5021/2233/2011, постановами Вищого господарського суду України по зазначеній справі від 16.05.2012 року, 22.11.2012 року, постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2011 року по справі № 9/100-10. У вказаних справах приймали участь ті сторони, що і у даній справі, тому, факти встановлені у судових рішеннях, не повинні доводитись знову при розгляді даного судового спору.
Крім цього, відповідач на виконання умов договору оренди державного майна № 1306 від 03.06.2009 року надіслав позивачу 05.09.2011 року та 21.09.2011 року акт приймання-передачі орендованого майна для підписання його позивачем однак, позивач відмовився від підписання акту, про що повідомив відповідача у листі № 222 від 09.09.2011 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
03.06.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області було укладено договір оренди державного майна № 1306 (далі по тексту - договір), за умовами якого відповідач прийняв в користування державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - майно). Зазначене майно знаходиться на балансі позивача.
Майно передано в оренду для розміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить відповідачу на підставі договору дарування від 21.03.2003 року № 1039.
Факт належності приміщення «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідачу був досліджений та встановлений у рішенні господарського суду Сумської області від 27.05.2013 року по справі № 920/708/13 за позовом Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (а.с. з 56 по 59).
Тому, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України даний факт не доводиться при розгляді цієї судової справи.
Відповідно до п. 10.1 договору строк й ого дії встановлений з 03.06.2009 року по 02.06.2010 року включно.
Згідно із п.2.1 договору між сторонами 03.06.2009 року був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (а.с. 15) та саме з цієї дати відповідач приступив до користування майном.
Відповідно до п. 10.6 договору, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» чинність договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
Крім цього, п. 10. 4 договору, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Однак, Регіональне відділенн Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) повідомив відповідача про припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку його дії 02.06.2010 року. Сторони не заперечують факт припинення дії договору саме 02.06.2010 року.
Правові наслідки припинення дії договору оренди передбачені у п.п. 10.10, 10.11 договору оренди, згідно яких на відповідача покладений обов'язок повернути майно відповідачу протягом трьох робочих днів по акту приймання-передавання. При цьому, майно вважається переданим з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту про повернення майна покладається на відповідача.
Також, п.3.11 договору встановлено, що у разі припинення договору оренди, відповідач сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно.
У зв'язку із порушенням відповідачем обов'язку щодо повернення майна за договором оренди позивачу, останній був змушений звернутись до суду із вимогою про сплату орендної плати за період з 01.05.2010 року по 30.04.2013 року в сумі 22055 грн. 73 коп.
При цьому, в суму позову включено згідно із умовами п. 3.6 договору 30% орендної плати на 100% суми ПДВ, яка включається до вартості орендної плати.
Предметом позову в даній справі є стягнення суми орендної плати за 1 місяць під час дії договору оренди (з 01.05.2010 року по 02.06.2010 року) та після припинення дії договору (з 03.06.2010 року по 30.04.2013 року).
При цьому, основні заперечення відповідача полягають у доведенні факту вибуття об'єкту оренди за договором із його володіння та застосування із цим приписів ст. 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення його від орендної плати.
В зв'язку з цим предметом доказування по справі є, у тому числі, встановлення обставин, зокрема, чи фактично об'єкт оренди за договором знаходиться у користуванні орендаря або вибув із його фактичного володіння за обставинами, що не залежать від волі відповідача.
Відповідач, на підтвердження своїх заперечень щодо факту неможливості використання об'єкта оренди після 02.06.2010 року посилається на судові рішення, в яких встановлені преюдиціальні факти, що мають значення для даної справи:
1) рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2013 року по справі № 5021/2233/2011 за позовом Конотопського траснспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3794 грн. 38 коп. Так, у даному рішенні, як зазначає відповідач, встановлено факт фактичного вибуття майна із володіння відповідача.
Судом досліджено вищевказане рішення та встановлено, що предметом розгляду був інший об'єкт оренди - частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 м2, розміщене за адресою АДРЕСА_1, переданий відповідачу за іншим договором орендни - № 1421 від 30.10.2009 року.
При цьому, об'єкт оренди передавався для розміщення магазину.
2) постанова Вищого господарського суду України від 17.02.2011 року по справі № 9/100-10.
Судом за власною ініціативою були залучені до матеріалів справи копії судових рішень по справі № 9/100-10 (копії зняті з матеріалів справи 9/100-10 та завірені суддею, а.с. 75-80).
Однак, при дослідженні вказаних судових рішень судом встановлено, що предметом судового розгляду також був інший договір оренди № 1421 від 30.09.2009 року з іншим об'єктом оренди, який переданий для розміщення магазину, - частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 34,15 м2 за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, при розгляді даної справи судом не можуть бути визнані як преюдиціальні факти, встановлені у вказаних рішеннях суду, щодо фактичного вибуття об'єкту оренди із володіння відповідача, так як предметом судового розгляду був зовсім інший об'єкт оренди, незважаючи на те, що об'єкт оренди за обома договорами знаходяться за однією адресою.
Натомість, в господарському суді Сумської області розглядалась справа № 11/101-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії. Згідно рішення господарського суду Сумської області від 1.10.2010 року по вказаній справі (з урахуванням ухвали від 04.04.2011 року) було зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути балансоутримувачу - Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди державного майна № 1306 від 03 червня 2009 року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передачі (а.с. з 20 по 22).
При цьому, при касаційному перегляді вказаного рішення (копія постанови ВГСУ від 16.02.2011 року залучена за ініціативою суду із матеріалів справи № 11/101-10) в мотивувальній частині постанови було встановлено:
«Висновок суду апеляційної інстанції про те, що об'єкт оренди вибув з володіння відповідача, оскільки балансоутримувачем обнесено його металевим парканом є помилковим, оскільки, на зазначеній частині платформи знаходиться будівля належна, як послався скаржник, йому на праві власності.
При цьому відповідно до листа Конотопської транспортної прокуратури від 03.06.10 № 10-10 знаходження належного відповідачу магазину на платформі перешкоджає здійсненню капітального ремонту будівлі вокзалу ст. Конотоп та реконструкції пасажирської платформи.
З врахуванням вказаного, а також того, що залишення вказаної споруди на орендованому відповідачем майні свідчить про неповернення останнім орендованого державного майна у стані, не гіршому, ніж на момент передачі, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню».
Крім цього, 27.05.2013 року господарським судом Сумської області по справі № 920/708/13 за позовом Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (а.с. 56-59) були розглянуті позовні вимоги про звільнення об'єкту оренди за договором оренди, який є предметом розгляду по даній справі, від належного відповідачу об'єкту - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» - шляхом знесення.
Позовні вимоги були задоволені, рішення станом на 22.07.2013 року в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено, набрало законної сили.
В мотивувальній частині вказаного рішення було встановлено:
«Є безпідставними посилання відповідача на той факт, що умови договору оренди державного майна в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, були виконані ним у повному обсязі, шляхом надсилання балансоутримувачу акта прийому-передачі орендованого майна від 05.09.2011 р., підписаного зі свого боку, оскільки на частині першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 76, 2 кв.м. продовжує знаходитись будівля, належна, як посилається відповідач йому на підставі договору дарування від 21.03.2003 року. З цих же підстав суд відхиляє твердження відповідача про те, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» вибуло з володіння відповідача, у зв'язку з обнесенням його металевим парканом».
У вищезазначених судових рішеннях встановлено факт неповернення відповідачем позивачу об'єкта оренди станом на травень 2013 року та факт непідписання акту приймання-передавання орендованого майна від відповідача до позивача.
В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказані факти не підлягають доказуванню по даній справі.
Під час судового розгляду акт приймання-передавання майна на виконання п.10.11 договору відповідачем суду не подано, а його посилання на акт приймання-передачі, направлений ним на адресу позивача ще у вересні 2011 року, не може вважатися належним виконанням умов договору по поверненню майна з огляду на вищезазначене.
Відповідно до абз. 4 п. 5.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» з урахуванням положень статей 653,795 ЦК україни та умов договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання актк приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Таким чином суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача в розмірі 21659 грн. 81 коп. підтверджується матеріалами справи, нарахована правомірно, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 345 грн. 92 коп. пені.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.11 договору у разі, якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, відповідачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Позивач всупереч вищезазначеним вимогам нарахував відповідачу за деякими періодами пеню з 16.06.2012 року по 18.05.2013 року.
Враховуючи вищезазначене суд здійснив перерахунок пені та дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме підлягає стягненню 211 грн. 75 коп. пені, по всім періодам, вказаним позивачем у розрахунку, з урахуванням строку, передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ыдентифыкацыйний номер НОМЕР_1) на користь Державного територыально-галузевого об'єднання "Південно - Західна Залізниця» (вул. Лисенка, 6, м. Київ - 30, 01601, код ЄДРПОУ 04713033) 21659 грн. 81 коп. боргу, 211 грн. 75 коп. пені, 1710 грн. 01 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.07.2013 року.
Суддя О.Ю. Резніченко