ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
Іменем України
"17" лютого 2009 р. Справа № 03/68-2А
к/с № К-3748/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року
та постановуГосподарського суду Волинської області від 09.10.2006 року
по справі№ 03/68-2А
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Волинь"
доЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Волинь" звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 08.08.2006 року № 0000552302/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 106868 грн.
Постановою Господарського суду Волинської області від 09.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року у даній справі позов задоволено повністю та визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки позивача податковим органом встановлено порушення п.1.3, п.1.8 п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997р. у зв'язку з завищенням ТОВ "Гранд-Волинь" заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року на суму 106868 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому 2006р. поніс витрати на придбання товару на загальну суму 1190400 грн., в тому числі 198400 грн. ПДВ.
Факт списання коштів з рахунку позивача (оплати), як і факт виписування податкових накладних відповідним платником податку (продавцем), підтверджено відповідачем в акті перевірки.
На підставі отриманих податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту у загальній податковій декларації з ПДВ за березень 2006 року - 227811 грн. та напрямок відшкодування - перерахування на рахунок платника у банку.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Між позивачем у справі та його контрагентами укладено договори поставки.
У розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об'єктом оподаткування ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, операції проведені позивачем з його контрагентами, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. 1.4 ст. 1 та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97.
Судами зроблено обґрунтований висновок, що оплата за придбані товарно-матеріальні цінності, які підтверджені податковими накладними, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, з врахуванням вимог п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, ч.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем сума податку на додану вартість, яка зазначалася податковій накладній, належним чином задекларована у відповідному звітному періоді, а саме в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року, а податкова декларація належним чином прийнята податковим органом.
За таких обставин посилання податкового органу на порушення позивачем норм матеріального права, а самеЗакону № 168/97 є безпідставними. ОскількиЗакон № 168/97, не встановлює обов'язки покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
Відповідно до положень Закону № 168/97 сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.
Таким чином, покладання податковим органом цього обов'язку на покупця (позивача) - є таким, що не відповідає вимогам законодавства, бо позивачем було дотримано положення норм п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97 - при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з зазначеною нормою Закону № 168/97, ця сума попереднього звітного періоду була включена до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п. "а" п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Оскільки факт списання коштів з рахунку позивача, як і факт виписування податкової накладної відповідним платником податку (контрагентом позивача), підтверджений матеріалами перевірок, то позивачем правомірно відповідно до вищезазначених положень норм Закону № 168/97 було задекларовано до бюджетного відшкодування за березень 2006р. суму податку на додану вартість у розмірі 227811, так як сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року та постанову Господарського суду Волинської області від 09.10.2006 року по справі № 03/68-2А такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2006 року та постанову Господарського суду Волинської області від 09.10.2006 року залишити без змін.
Справу № 03/68-2А повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
підписГолубєва Г.К.
Судді
підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар Коваль Є.В.