519/36/13- ц
2/519/180/13
25.07.2013 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області
в складі : головуючого судді : Котова В.Г.
при секретарі : Слісаренко Г.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Южне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та майнових прав подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого сумісного майна та стягнення грошової компенсації за майно,-
ОСОБА_1 звернулася до Южного міського суду з позовної заявою до ОСОБА_2 про поділ майна та майнових прав подружжя, при цьому пояснивши, що сторони знаходились у шлюбі з 26 червня 1993 року, який було розірвано рішенням Южного міського суду Одеської області від 31 травня 2011 року.
За час находження у шлюбі сторонами було придбано наступне майно:
- автомобіль марки ВАЗ 2102 синього кольору, 1979 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_1, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, вартістю 7 000,00 (сім тисяч) тисячі гривень.
- автомобіль марки «Toyota Hiace» білого кольору, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, вартістю 100 000,00 (сто тисяч) гривень.
- автомобіль марки «Ford Transit» білого кольору, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_7, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, вартістю 100 000,00 (сто тисяч) гривень.
- гараж автомобільний, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, вартістю 40 000, 00 (сорок тисяч гривень).
- магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташований за адресою: АДРЕСА_4.
На підставі викладеного, в зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, ОСОБА_1 просить суд розділити спільно нажите майно, виділивши ОСОБА_1 ? частки майнових прав на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_4 та автомобіль марки «Ford Transit» вартістю 100 000,00 грн. та виділивши ОСОБА_2 ? частки майнових прав на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_4, автомобіль марки «ВАЗ 2102», вартістю 7 000,00 грн., автомобіль марки «Toyota Hiace» вартістю 100 000,00 грн., та гараж автомобільний, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 40 000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, остаточно визначивши їх у проханні визнати магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, спільною сумісної власністю подружжя; поділити між ними право власності на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме: виділити ОСОБА_2 - право власності на ? частини магазину, виділити ОСОБА_1 - право власності на ? частини магазину; поділити майнове право на земельну ділянку, розташовану під вищевказаним магазином, загальною площею 0,0070 га, а саме: виділити ОСОБА_2 - ? майнових прав на зазначену земельну ділянку, виділити ОСОБА_1 - ? майнових прав на зазначену земельну ділянку; визнати майнове право на автомобільний гараж АДРЕСА_3, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя; поділити інше майно, а саме: виділити в натурі ОСОБА_2 - автомобіль марки «ВАЗ 2102», вартістю 7 000 грн. 00 коп., автомобіль марки «TayotaHiace», вартістю 100 000 грн. 00 коп.; виділити в натурі ОСОБА_1 - автомобіль марки «FortTransit», вартістю 100 000 грн. 00 коп.; та стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по справі.
ОСОБА_1, її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якої просив справу розглядати за його відсутності за участю представника.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала до суду заперечення, згідно яких просили суд відмовити в задоволені позову, мотивуючи це тим, що магазин з реалізації продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, належить йому на праві особистої приватної власності згідно свідоцтва від 08.12.2011 року та даний магазин як об'єкт нерухомості збудовано ним після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 у 2011 році, за кошти, отримані ОСОБА_2 від здійснення підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 - на місці попереднього магазину (павільйону), який уявляв собою тимчасову споруду та який був також встановлений ним за кошти від здійснення підприємницької діяльності за рахунок грошового кредиту на суму 40 000 грн., отриманому 05.10.2004 року СПД ОСОБА_2 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Южне Одеської області» з метою встановлення торгового павільйону. Крім того, земельна ділянка, розташована під вищезазначеним магазином за адресою: АДРЕСА_4, перебуває в строковому платному користуванні суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, і надана йому як СПД (ФОП) в оренду для комерційного використання (п.5 договору оренди). Земельна ділянка передана в оренду під торговий павільйон (магазин), і згідно умов договору оренди він як орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно відповідно до мети, визначеної в п.5 даного договору (комерційного використання), що підтверджується п.6 договору оренди. Власником (орендодавцем) даної земельної ділянки є Южненська міська рада. Враховуючи зазначене, будь-які майнові права на дану земельну ділянку не можуть бути об'єктом поділу між подружжям, оскільки право ОСОБА_2 користування даною земельною ділянкою обумовлено виключно заняттям підприємницькою діяльністю. Також кам'яний гараж АДРЕСА_3, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки не перебуває у власності подружжя або одного з них, адже згідно Договору про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ТОВ «ІстоК» автостоянки «Южна-1» від 21.03.2012 року, укладеного ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, ООО «Істок» надало йому у користування місце площею 24,0 кв.м під установку кам'яного гаража НОМЕР_8, а також забезпечує виконання робіт, утримання території, прибирання та вивіз сміття, охорони (п.1 договору). Подружжям під час шлюбу також не набуто будь-яких інших майнових прав на даний гараж, що унеможливлює ані поділ гаража, ані майнових прав на нього. Крім того ОСОБА_1 безпідставно включила автомобілі TOYOTA HIACE та FORD TRANSIT до спільно набутого під час шлюбу майна подружжя, оскільки, по-перше, другий автомобіль куплений за кошти, отримані від продажу першого, отже двох автомобілів у них не було, а по-друге, дані автомобілі купувалися за рахунок грошей від здійснення підприємницької діяльності і для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2
Крім того, ОСОБА_2 надав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого сумісного майна та стягнення грошової компенсації за майно, який в судовому засіданні підтримав його представник, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 не включила до складу спільного набутого сумісного майна квартиру АДРЕСА_2, в якій сторонам належать на праві приватної власності по 1/3 частки, та враховуючи те, що сторонами не досягнуто згоди щодо розділу спірної квартири, вищевказана квартира є неподільною, оскільки вона знаходиться в багатоповерховому будинку, має один вхід та з технічної точки зору розділити її на дві окремі квартири неможливо, а спільне із ОСОБА_1 володіння і користування цією квартирою є неможливим, ОСОБА_2 просив суд розподілити спільно набуте сумісне майно, виділивши ОСОБА_2 автомобіль марки «Ford Transit» білого кольору, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_7; виділивши ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ 2102» синього кольору 1979 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_1 та автомобіль марки «Toyota Hiace» білого кольору, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 та 2/3 частки квартири АДРЕСА_2; припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2; стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 у розмірі 160000,00 гривень; визнавши за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 та стягнувши з ОСОБА_1 понесені ОСОБА_2 судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги по зустрічному позову, остаточно визначивши їх у проханні розподілити спільно набуте майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме: визнати об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу автомобіля MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9, в розмірі 95 298 грн.; грошові кошти, які знаходилися станом на момент припинення шлюбних відносин і розірвання шлюбу (травень 2011 року) на картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 на який їй нараховувалася заробітна плата в розмірі 22075,42 грн.; майно, що придбано під час шлюбу і знаходиться в спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 84 700 грн. а саме: холодильник «Самсунг» вартістю 8 000 грн.; посудомийна машина «Бош» вартістю 4 000 грн.; кавоварка «Саеко» вартістю 1 500 грн.;вбудована кухня вартістю 16 000 грн.;духовка, варочне покриття вартістю 5 000 грн.; прихожа (меблі) вартістю 5 000 грн.; диван вартістю 6 000 грн.; ліжко і спальний гарнітур вартістю 8 000грн; телевізор «LG» вартістю 2 000 грн.; телевізор «Самсунг» 37д. вартістю 3 500 грн.; телевізор «LG» 42 д. вартістю 5 000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2 000 грн.; вбудована шафа (зал) вартістю 8 000 грн.; душова кабінка вартістю 6 000 грн.; ноутбук «Fujitsu» вартістю 2 000 грн.; принтер «HP», зламаний під час шлюбу і не становить цінності (може бути повернутий ОСОБА_1); човен вартістю 200 грн.; мотор «Yamaha» вартістю 2 000 грн.; тренажер вартістю 500 грн.; стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в якості компенсації ? частки автомобіля MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9, в розмірі 47 649 грн.; грошові кошти в якості компенсації ? частини спільно нажитого майна (побутової техніки, меблів) в розмірі 37 650 грн.; ? частину грошових коштів, які знаходилися станом на травень 2011 року на картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1, в розмірі 11037,71 грн.; залишивши у користуванні ОСОБА_1 та визнавши за нею право власності на спільно набуте під час шлюбу рухоме майно на суму 80 000 грн., а саме: холодильник «Самсунг» вартістю 8 000 грн.; посудомийна машина «Бош» вартістю 4 000 грн.; кавоварка «Саеко» вартістю 1 500 грн.; вбудована кухня вартістю 16 000 грн.; духовка, варочне покриття вартістю 5 000 грн.; прихожа (меблі) вартістю 5 000 грн.; диван вартістю 6 000 грн.;ліжко і спальний гарнітур вартістю 8 000грн.; телевізор «LG» вартістю 2 000 грн.; телевізор «Самсунг» 37д. вартістю 3 500 грн.; телевізор «LG» 42 д. вартістю 5 000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2 000 грн.; вбудована шафа (зал) вартістю 8 000 грн.; душова кабінка вартістю 6 000 грн.; залишивши у користуванні ОСОБА_2 та визнавши за ним право власності на спільно набуте під час шлюбу рухоме майно на суму 4700,00 грн., а саме: ноутбук «Fujitsu» вартістю 2 000 грн.; човен вартістю 200 грн.;мотор «Yamaha» вартістю 2 000 грн.; тренажер вартістю 500 грн.; визнавши за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль FORD TRANSIT, д/з НОМЕР_4, 2002 року випуску та стягнувши з ОСОБА_1 судові витрати по справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1, її представник зустрічні позовні вимоги визнали частково, просили суд уточнену та доповнену зустрічну позовну заяву задовольнити частково, мотивуючи це тим, що отримані кошти від продажу автомобіля MITSUBISHICOLT, д/з НОМЕР_9 ОСОБА_2 витратив за власним розсудом; автомобіль TOYOTAHIACE, д/з НОМЕР_2 був проданий ОСОБА_2 без відома ОСОБА_1; відсутні докази того, що ОСОБА_2 придбав автомобіль FORDTRANSIT, д/з НОМЕР_4 за гроші, отримані ним від підприємницької діяльності. Також ОСОБА_1 не згодна з тим, що ціни майно, яке придбано під час шлюбу і знаходиться у спільній квартирі, вказані у тому розмірі, які вони були придбанні спочатку тоді як все перераховане ОСОБА_2 майно було куплене в період 2007-2008 років, тобто з того моменту та до моменту розірвання шлюбу сторони користувались ним сумісно та виходячи з цього, ОСОБА_1 вартість перехованого майна, з урахуванням його зносу, вважає наступною: холодильник «Самсунг» - 4 000,00 грн.; посудомийна машина «Бош» - 2 000,00 грн.; кавоварка «Саеко» - 750,00 грн.; вбудована кухня - 2 000 грн. (згідно квитанції № 2206/1); духовка, варочне покриття - 2 500,00 грн.; прихожа (меблі) - 1 500,00 грн. (згідно квитанції № 2206/1); диван - 3 000,00 грн.; ліжко і спальний гарнітур - 4 000,00 грн.; телевізор «LG» - 1 000,00 грн.; телевізор «Самсунг» 37д. - 1 750,00 грн.; телевізор «LG» 42 д. - 2 500,00 грн.; домашній кінотеатр - 1 000,00 грн.; вбудована шафа (зал) - 4 000,00 грн.; душова кабінка - 3 000,- грн. та всього на суму 33 000,00 грн., а не 80 000,00 грн., як зазначає ОСОБА_2 у своїй заяві. Тобто відшкодуванню з її сторони підлягає ? частки, а саме 16 500,00 грн. Крім того у своїй заяві ОСОБА_2, не вказує й інше майно, яке після розірвання шлюбу, залишилось у нього, а саме: шафа холодильна «Inter» вартістю 6 000,00 грн.; холодильна вітрина вартістю 10 000,00 грн.; аерогріль «Flavor ware» вартістю 1 000,00 грн.; гриль газовий «Pimak» вартістю 4 000,00 грн.; обладнання для шаурми вартістю 1 200,00 грн.; торгові стелажі + ваги (2 шт.) вартістю 5 000,00 грн.; продовольчі товари вартістю 60 000,00 грн.; алкогольні напої та тютюнові вироби вартістю 66 172,20 грн. та всього на суму 166 572,20 грн., тобто з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 ? вартості всього перерахованого майна у розмірі 83 286,10 грн. Також ОСОБА_1 стверджує, що джерелом встановлення МАФу за адресою: АДРЕСА_4 є кошти як ФОП ОСОБА_1 так і кошти ФОП ОСОБА_2, які попередньо були взяті із сімейного бюджету родини, адже 15 грудня 2005 року їй було видано Дозвіл № 14 на розміщення об'єкту торгівлі. Місцезнаходженням об'єкта торгівлі у цьому Дозволі зазначено: АДРЕСА_4, МАФ торговельний павільйон відділ по реалізації продовольчих товарів (алкоголь, тютюн), загальною пл. 21,0 кв.м. та побудова магазину ФОП ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, була б не можлива, якби магазин не почав діяти на місці попередньої МАФ.
Вислухавши сторони, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та майнових прав подружжя необхідно відмовити та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого сумісного майна та стягнення грошової компенсації за майно необхідно задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 26.06.1993 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Новобілярською селищною радою Комінтернівського району Одеської області, актовий запис № 22, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_10 від 26.06.1993 року, яка міститься в матеріалах цивільної справи, який було розірвано рішенням Южного міського суду Одеської області від 31 травня 2011 року, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 71 СК України передбачено, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
За час находження у шлюбі сторонами придбано майно, яке суд вважає спільно набутим, а саме: автомобіль MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9; майно, що придбано під час шлюбу і знаходиться в спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджують сторони, на загальну суму 84 700 грн. а саме: холодильник «Самсунг» вартістю 8 000 грн.; посудомийна машина «Бош» вартістю 4 000 грн.; кавоварка «Саеко» вартістю 1 500 грн.;вбудована кухня вартістю 16 000 грн.;духовка, варочне покриття вартістю 5 000 грн.; прихожа (меблі) вартістю 5 000 грн.; диван вартістю 6 000 грн.; ліжко і спальний гарнітур вартістю 8 000грн; телевізор «LG» вартістю 2 000 грн.; телевізор «Самсунг» 37д. вартістю 3 500 грн.; телевізор «LG» 42 д. вартістю 5 000 грн.; домашній кінотеатр вартістю 2 000 грн.; вбудована шафа (зал) вартістю 8 000 грн.; душова кабінка вартістю 6 000 грн.; ноутбук «Fujitsu» вартістю 2 000 грн.; принтер «HP», зламаний під час шлюбу і не становить цінності (може бути повернутий ОСОБА_1); човен вартістю 200 грн.; мотор «Yamaha» вартістю 2 000 грн.; тренажер вартістю 500 грн.
Що стосується твердження ОСОБА_1 про те, що ціни майно, яке придбано під час шлюбу і знаходиться у спільній квартирі, вказані у тому розмірі, які вони були придбанні спочатку, тоді як все це майно було куплене в період 2007-2008 років, тобто з того моменту та до моменту розірвання шлюбу сторони користувались ним сумісно та виходячи з цього, ОСОБА_1 вважає вартість перехованого майна, з урахуванням його зносу, завищеною ОСОБА_2, суд вважає, що в зв'язку з тим, що всі ці речі являються предметами довготривалого користування, придбанні в останні роки перед розірванням шлюбу, тому зазначена ОСОБА_2 вже з урахуванням зносу їхня вартість являється обґрунтованою.
Після розірвання шлюбу в користуванні ОСОБА_2 залишилося наступне майно, придбане під час шлюбу: ноутбук «Fujitsu», придбаний в 2007 році, нинішня вартість 2 000 грн; принтер «HP», зламаний під час шлюбу і не становить цінності (може бути повернутий ОСОБА_1); човен, придбаний за 200 грн. б/в; мотор «Yamaha», б/в, нинішня вартість - 2 000 грн; тренажер - вартість 500 грн., а всього на суму 4 700 грн., у зв'язку з чим стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають грошові кошти в розмірі 2 350 грн. (1/2 вартості даного майна).
Таким чином, враховуючи те, що в користуванні ОСОБА_1 залишилося спільне майно на суму 80 000 грн., а в користуванні ОСОБА_2 - на суму 4 700 грн. (всього - 84 700 грн.), з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 в якості компенсації ? вартості спільного рухомого майна подружжя (побутова техніка, меблі тощо)в розмірі 37 650 грн. (40 000 грн. - 2 350 грн. = 37 650 грн.).
Стосовно автомобілю MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9, то суд вражає цей автомобіль спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з наступних підстав.
Автомобіль MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9 придбаний у березні 2008 року під час шлюбу за спільні кошти сторін на ім'я ОСОБА_1 Вартість автомобіля склала 97 000 грн.
З метою придбання вищевказаного автомобілю сторонами було взято кредит, який вони сплачували щомісячно зі спільних коштів у період з 21.03.2008 року по 19.03.2010 року, що підтверджується довідкою АКБ «Укрсоцбанк» № 24-127/06-2463 від 19.03.2010 року та довідкою про погашення боргу, які містяться в матеріалах цивільної справи.
Факт придбання даного автомобіля та його вартість підтверджується також додатком до договору добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО) № К665-012/08/СТ від 21.03.2008 року, який містяться в матеріалах цивільної справи.
ОСОБА_2 згоди на його продаж не давав, будь-яких грошей від продажу автомобіля він не отримував.
Відповідно до ч.1 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. А відповідно до ч.3 даної статті для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Як вбачається з наданої ОСОБА_1 довідки-рахунку на продаж автомобіля, даний автомобіль проданий за 95 298 грн., без письмової згоди ОСОБА_2
Що стосується твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не доведено ніякими доказами того, що він не давав згоди і не отримував гроші від продажу автомобіля, то тягар доведення протилежного, враховуючи положення ст. 65 СК України, в даному випадку лежить на ОСОБА_1
Суд критично відноситься до твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не доведений той факт, що кредит за автомобіль сплачувався щомісячно із спільних коштів родини, оскільки даний факт не підлягає доведенню враховуючи презумпцію спільної сумісної власності майна подружжя. У зв'язку з цим не має значення і те, на ім'я кого з подружжя надано кредит і видана довідка про погашення боргу, оскільки ОСОБА_2 надавав згоду на отримання кредиту, надавав відомості про доходи ФОП ОСОБА_2 і виступав поручителем, і кошти на погашення кредиту йшли зі спільного бюджету.
Таким чином, суд вважає, що зважаючи на те, що ОСОБА_2 мав право на ? частку автомобіля MITSUBISHI COLT, який був спільною сумісною власністю подружжя, і яким позивачка ОСОБА_1 розпорядилася на власний розсуд без його на те згоди, з боку ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 грошова компенсація у розмірі ? вартості автомобіля, тобто 48 500 грн.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 визнати магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, спільною сумісної власністю подружжя та поділити між ними право власності на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Магазин з реалізації продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності згідно свідоцтва від 08.12.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з реєстру, які містяться в матеріалах справи.
Даний магазин як об'єкт нерухомості збудовано ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 у 2011 році, за кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 - на місці попереднього магазину (павільйону), який уявляв собою тимчасову споруду.
Згідно доданих до справи договорів оренди землі, акту Державної приймальної комісії від 30.11.2005 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва малої архітектурної форми - торговельного павільйону з реалізації продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_4 та Рішення виконкому Южненської міської ради від 08.12.2005 року про затвердження вищевказаного акту, ця мала архітектурна форма являлася майном ОСОБА_2 як фізичної особи - підприємця.
Також згідно акту Державної приймальної комісії від 30.11.2005 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва малої архітектурної форми - торговельного павільйону з реалізації продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_4 загальна площа будівлі склала 30 кв. метрів.
Згідно п.2 Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 227 від 13.10.2000 року, які діяли на час прийняття в експлуатацію об'єкта, мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею до 30 кв. м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо.
Таким чином, головним елементом малих архітектурних форм є їх тимчасовість, що не є ознакою нерухомого майна. Малі архітектурні форми не є нерухомим майном, а тому право власності на них не підлягає державній реєстрації.
Крім того відразу після розірвання шлюбу у липні 2011 року, коли ОСОБА_2 починалися роботи з будівництва магазину, між ним і ОСОБА_1 15.07.2011 року було укладено попередній договір на пайову участь у будівництві нежитлової споруди, а саме магазину за адресою: АДРЕСА_4, шляхом фінансування цього будівництва в обсягах та в порядку, що будуть обумовлені окремим Договором на пайову участь у будівництві. Дана обставина підтверджується відповідним договором від 15.07.2011 року, підписаного сторонами. Проте ОСОБА_1 від фінансування даного будівництва та укладання договору на пайову участь в подальшому відмовилася, і будівництво магазину відбувалося виключно за власні кошти ОСОБА_2, отримані після розірвання шлюбу від здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується, зокрема, звітами про доходи ФОП ОСОБА_2 за 2011 рік.
Тимчасовий торговий павільйон, що був на місці нинішнього магазину, також встановлений ОСОБА_2 за кошти від здійснення підприємницької діяльності. Так, 05.10.2004 року СПД ОСОБА_2 відкрив в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Южне Одеської області» грошовий рахунок № НОМЕР_11, з метою здійснення підприємницької діяльності, та відразу отримав на СПД ОСОБА_2 грошовий кредит в тому ж банку на суму 40 000 грн. з метою встановлення торгового павільйону. Дані обставини підтверджуються договором банківського рахунку №69-03-404 від 05.10.2004 року, довідкою Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м.Одеса №116-00-20-2-22/93 від 14.03.2013 року та додатками до неї, в яких надано інформацію щодо руху грошових коштів по рахунку СПД ОСОБА_2 за період з 05.10.2004 року по 31.12.2006 року. Погашення боргу за кредитом також відбувалося за рахунок коштів СПД, що вбачається з вищезазначених додатків до довідки.
Згідно п. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Таким чином суд вважає, що магазин з реалізації продовольчих товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_4, який ОСОБА_1 помилково вважає спільним майном подружжя, являється моєю особистою приватною власністю, тому не являється спільним майном та не підлягає розподілу.
Земельна ділянка, розташована під вищезазначеним магазином за адресою: АДРЕСА_4, перебуває в строковому платному користуванні суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, і надана йому як СПД (ФОП) в оренду для комерційного використання (п.5 договору оренди), що підтверджується відповідним договором оренди землі від 23.04.2004 року та додатками до нього, що містяться в матеріалах справи. Земельна ділянка передана в оренду під торговий павільйон (магазин), і згідно умов договору оренди ОСОБА_2 як орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно відповідно до мети, визначеної в п.5 даного договору (комерційного використання), що підтверджується п.6 договору оренди. Власником (орендодавцем) даної земельної ділянки є Южненська міська рада.
Враховуючи зазначене, будь-які майнові права на дану земельну ділянку не можуть бути об'єктом поділу між подружжям, оскільки право ОСОБА_2 користування даною земельною ділянкою обумовлено виключно заняттям підприємницькою діяльністю, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майнового права на земельну ділянку, розташовану під магазином з реалізації продовольчих товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 0,0070 га не підлягають задоволенню.
Згідно Договору про надання місця під установку гаража і надання послуг на території ТОВ «ІстоК» автостоянки «Южна-1» від 21.03.2012 року, укладеного ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, копія якого міститься в матеріалах цивільної справи, ООО «Істок» надало останньому у користування місце площею 24,0 кв.м під установку кам'яного гаража НОМЕР_8, а також забезпечує виконання робіт, утримання території, прибирання та вивіз сміття, охорони (п.1 договору).
Кам'яний гараж АДРЕСА_3, не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки не перебуває у власності подружжя або одного з них. Подружжям під час шлюбу також не набуто будь-яких інших майнових прав на даний гараж, що унеможливлює ані поділ гаража, ані майнових прав на нього, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання майнового права на автомобільний гараж АДРЕСА_3, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині виділення в натурі ОСОБА_2 автомобілю марки «ВАЗ 2102», вартістю 7 000 грн. 00 коп., автомобілю марки «TayotaHiace», вартістю 100 000 грн. 00 коп.; та виділення в натурі ОСОБА_1 автомобілю марки «FortTransit», вартістю 100 000 грн. 00 коп., , то суд вважає, що дані автомобілі не є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя через наступне.
Автомобіль ВАЗ 2102, НОМЕР_5 був придбаний ОСОБА_2 в 1995 році, і в тому ж році проданий за довіреністю (у зв'язку з чим даний транспортний засіб міг бути зареєстрований до теперішнього часу за ОСОБА_2). Кошти, отримані від продажу автомобіля, були витрачені сторонами на потреби сім'ї, а тому даний автомобіль не є майном, що підлягає поділу.
Автомобіль TOYOTA HIACE, д/з НОМЕР_2 куплений ОСОБА_2 06.01.2008 року для здійснення підприємницької діяльності, за кошти, отримані останнім від здійснення підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 Автомобіль використовувався ним як ФОП для доставки товару в магазин та інших перевезень з метою отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності.
Той факт, що автомобіль куплений за рахунок коштів від здійснення підприємницької діяльності, підтверджується звітами про доходи ФОП ОСОБА_2, що містяться в матеріалах справи, зокрема, за 4 кв. 2006, 2007 років, а також розпискою, копія якої міститься в матеріалах цивільної справи, згідно якої ФОП ОСОБА_2 взяв у борг 5 000 доларів США у гр. ОСОБА_4, яких бракувало для придбання автомобіля, і які він повернув від доходів магазину.
Для потреб сім'ї даний автомобіль не використовувався, оскільки з цією метою був придбаний інший автомобіль, який був оформлений на ОСОБА_1 - MITSUBISHI COLT.
21.04.2011 року, тобто під час шлюбу, ОСОБА_2 продав автомобіль TOYOTA HIACE, д/з НОМЕР_2 з метою придбання за отримані кошти іншого автомобіля - FORD TRANSIT. Автомобіль проданий за довіреністю (у зв'язку з чим не був знятий з обліку у ВДАІ) ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується довідкою № 102/01-16 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та відповідної довіреності, які містяться в матеріалах цивільної справи.
Незважаючи на те, що автомобіль TOYOTA HIACE купувався для здійснення підприємницької діяльності і використовувався в ній, ОСОБА_1, будучи дружиною ОСОБА_2, достовірно знала, що автомобіль TOYOTA HIACE був проданий і за виручені кошти наступного дня куплений автомобіль FORD TRANSIT.
Автомобіль FORD TRANSIT, д/з НОМЕР_4 придбаний ОСОБА_2 22.04.2011 року за кошти, отриманих від продажу автомобілю TOYOTA HIACE, на підставі довідки-рахунку № 705618 від 22.04.2011 року. Отже, даний автомобіль він придбав наступного дня замість попереднього, також з метою використання в підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 безпідставно включила автомобілі TOYOTA HIACE та FORD TRANSIT до спільно набутого під час шлюбу майна подружжя, оскільки, другий автомобіль куплений за кошти, отримані від продажу першого, отже двох автомобілів у сторін не було, та дані автомобілі купувалися за рахунок грошей від здійснення підприємницької діяльності і для здійснення підприємницької діяльності.
Що стосується твердження ОСОБА_1 про те, що автомобіль TOYOTA HIACE оформлений на ім'я ОСОБА_2, а не на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, а також те, що в довідці-рахунку на придбання автомобіля FORD TRANSIT, д/з НОМЕР_4 ОСОБА_2 виступає як фізична особа, а не як ФОП, то суд вважає ці твердження безпідставними, адже чинне законодавство не виділяє такого суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця.
Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, встановлено, що ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Згідно із зазначеними Правилами транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами (тобто, за суб'єктами права власності).
В той саме час в наданій ОСОБА_2 до суду розписці від 05.01.2008 року про отримання в борг грошей на придбання автомобіля значиться, що він позичає грошові кошти як приватний підприємець.
Крім того суд вважає спільні грошові кошти, що знаходилися на момент припинення шлюбних відносин і розірвання шлюбу (травень 2011 року) на картковому рахунку № НОМЕР_12, відкритому на ім'я ОСОБА_1 в ПАО «Марфін»Банк» згідно договору № 22866 від 15.08.2007 року в розмірі 22072,42 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Марфін Банк», яка міститься в матеріалах цивільної справи, такими, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності На даному рахунку знаходилися кошти, які ОСОБА_1 отримувала в якості заробітної плати під час шлюбу, але не вносила до сімейного бюджету, а накопичувала на рахунку.
Згідно ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 належить ? частина грошових коштів, які були на вказаному рахунку станом на травень місяць 2011 року, а саме 11037,71 грн.
Що стосується іншого майна, на яке посилається ОСОБА_1, і яке залишилося в користуванні ОСОБА_2, то частина даного майна належить не ОСОБА_2 як фізичній особі, а ФОП ОСОБА_2, яке використовується останнім в підприємницькій діяльності, а саме таке майно: шафа холодильна «Inter» (купувалася в 2007-2008 році, нинішня вартість - 3 000 грн.); холодильна вітрина (купувалася в 2005 році за 6 000 грн., нинішня вартість - 3 000 грн.); гриль газовий «Pimak» (вартість 1800 грн.); обладнання для шаурми (купувалося в 2008 році б/в, нинішня вартість - 500 грн.; торгові стелажі і ваги (вартість 3 000 грн.) тому дане майно, згідно п.29 Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд вважає таким, що не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Що стосується твердження ОСОБА_1 про зазначення в якості спільного майна продовольчі товари на суму 60 000 грн., суд вважає, що данні продовольчі товари також належали ФОП ОСОБА_2, використовувалися в підприємницькій діяльності, на час розірвання шлюбу знаходилися в обороті. Крім цього, їхня інвентаризація на момент розірвання шлюбу не проводилася, асортимент, кількість та вартість товару нічим не підтверджена і не доведена ОСОБА_1, посилання на вартість товару в 60 000 грн. є голослівним.
Що стосується алкогольних напоїв та тютюнових виробів на суму 66 172, 20 грн., то суд вважає, що даний товар належав ФОП ОСОБА_1 і в користуванні ОСОБА_2 не був. Під час шлюбу ФОП ОСОБА_1 орендувала у ОСОБА_2 (безоплатно) місце для реалізації даних товарів. За їх спільною домовленістю після розірвання шлюбу і до 01.04.2012 року ФОП ОСОБА_1 продовжила орендувати у ОСОБА_2 місце з метою розпродажу належних їй алкогольних напоїв та тютюнових виробів на зазначену нею суму. Дані обставини підтверджуються ліцензіями на продаж тютюнових та алкогольних виробів за період 2011 - 1 кварталу 2012 року, виданими ДПІ у м. Южне, та трудовим договором між ФОП ОСОБА_1 і продавцем ОСОБА_8, який зареєстрований у Южненському міському центрі зайнятості та розірваний в березні 2012 року після розпродажу вищезазначеного товару. Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про стягнення ? частини вартості даних алкогольних напоїв та тютюнових виробів не підлягає задоволенню.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що у 2001 році ОСОБА_1 запозичила у нього 2000 доларів США на придбання квартири, при цьому ОСОБА_2 не був присутній.
Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_3 так як суду не надані докази отримання грошових коштів ОСОБА_1 у ОСОБА_3 Крім того, питання з приводу поділу квартири АДРЕСА_2 в даному провадженні не порушується, у зв'язку з чим покази свідка ОСОБА_3 в цій частині відношення до справи не мають.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та майнових прав подружжя необхідно відмовити, так як в ході судового розгляду справи суд обґрунтовано дійшов висновку, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, земельна ділянка, розташована під вищевказаним магазином, загальною площею 0,0070 га, автомобільний гараж АДРЕСА_3, автомобіль марки «ВАЗ 2102», вартістю 7 000 грн. 00 коп., автомобіль марки «TayotaHiace», вартістю 100 000 грн. 00 коп. та автомобіль марки «FortTransit», вартістю 100 000 грн. 00 коп., які просить розділити ОСОБА_1, не являються спільною сумісної власністю подружжя та не підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_2 знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого сумісного майна та стягнення грошової компенсації за майно необхідно задовольнити в повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 понесені останнім і документально підтверджені судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88,169, 212, 215 ЦПК України, ст. 60, 61,65, 69-71 Сімейного кодексу України, п. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та майнових прав подружжя - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно набутого сумісного майна та стягнення грошової компенсації за майно - задовольнити в повному обсязі.
Розподілити спільно набуте майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме: визнати об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 наступне майно: грошові кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу автомобіля MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9, в розмірі 95 298 грн.; грошові кошти, які знаходилися станом на момент припинення шлюбних відносин і розірвання шлюбу (травень 2011 року) на картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 на який їй нараховувалася заробітна плата в розмірі 22075,42 грн.; майно, що придбано під час шлюбу і знаходиться в спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 84 700 грн. а саме:
- холодильник «Самсунг» - 8 000 грн.;
- посудомийна машина «Бош» - 4 000 грн.;
- кавоварка «Саеко» - 1 500 грн.;
- вбудована кухня - 16 000 грн.;
- духовка, варочне покриття - 5 000 грн.;
- прихожа (меблі) - 5 000 грн.;
- диван - 6 000 грн.;
- ліжко і спальний гарнітур - 8 000грн;
- телевізор «LG» - 2 000 грн.;
- телевізор «Самсунг» 37д. - 3 500 грн.;
- телевізор «LG» 42 д. - 5 000 грн.;
- домашній кінотеатр - 2 000 грн.
- вбудована шафа (зал) - 8 000 грн.;
- душова кабінка - 6 000 грн.;
- ноутбук «Fujitsu» - 2 000 грн;
- принтер «HP», зламаний під час шлюбу і не становить цінності (може бути повернутий ОСОБА_1);
- човен - 200 грн.;
- мотор «Yamaha» - 2 000 грн.;
- тренажер - 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в якості компенсації ? частки автомобіля MITSUBISHI COLT, д/з НОМЕР_9, в розмірі 47 649 грн.; грошові кошти в якості компенсації ? частини спільно нажитого майна (побутової техніки, меблів) в розмірі 37 650 грн.; ? частину грошових коштів, які знаходилися станом на травень 2011 року на картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1, в розмірі 11037,71 грн.
Залишити у користуванні ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на спільно набуте під час шлюбу рухоме майно на суму 80 000 грн., а саме:
- холодильник «Самсунг» - 8 000 грн.;
- посудомийна машина «Бош» - 4 000 грн.;
- кавоварка «Саеко» - 1 500 грн;
- вбудована кухня - 16 000 грн;
- духовка, варочне покриття - 5 000 грн;
- прихожа (меблі) - 5 000 грн;
- диван - 6 000 грн;
- ліжко і спальний гарнітур - 8 000грн;
- телевізор «LG» - 2 000 грн;
- телевізор «Самсунг» 37д. - 3 500 грн;
- телевізор «LG» 42 д. - 5 000 грн;
- домашній кінотеатр - 2 000 грн.
- вбудована шафа (зал) - 8 000 грн;
- душова кабінка - 6 000 грн.
Залишити у користуванні ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на спільно набуте під час шлюбу рухоме майно на суму 4700,00 грн., а саме:
- Ноутбук «Fujitsu» - 2 000 грн;
- Лодка - 200 грн.;
- Мотор «Yamaha» - 2 000 грн;
- Тренажер - 500 грн.
Визнати за ОСОБА_2, право особистої приватної власності на автомобіль FORD TRANSIT, д/з НОМЕР_4, 2002 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 1600 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.Г.Котов