номер провадження справи 3/55/13
Запорізької області
23.07.2013 Справа № 908/1874/13
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 106, ідентифікаційний код 00130926)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15, ідентифікаційний код 00217857)
про стягнення заборгованості в сумі 619 934, 90 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Осоцькому Д.І.
Представники:
від позивача: Чеботар О.Р., юрисконсульт, довіреність № 232 від 09.11.2012р.
від відповідача: Зайцев О.М., консультант-помічник голови правління з адміністративно-правових питань, довіреність № 331/юр від 01.04.2013р.
ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі ММРЕМ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 25.01.2007р. № 9 в сумі 619 934, 90 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 30.05.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, 549, 625 ЦК України, ст. 2, 54-57 ГПК України, ст. 2, 54-57 ГПК України, ст. 15, 15-1 Закону України "Про електроенергетику" та умовами договору про постачання електричної енергії № 9 від 25.01.2007р.
Ухвалою від 01.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1874/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 27.06.2013р. о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 27.06.2013р. розгляд справи відкладений на 09.07.2013р. об 11 год. 30 хв.
Ухвалою голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 09.07.2013р. розгляд справи було перенесено на 23.07.2013р. об 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29.07.2013р.
Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні 23.07.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.4-6), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про постачання електричної енергії від 25.01.2007р. № 9 в сумі 619 934, 90 грн., а саме: 597 216, 82 грн. за спожиту активну електроенергію, 18 931, 74 грн. пені та 3 786, 34 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що за умовами договору від 25.01.2007р. № 9 ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі ММРЕМ продає електричну енергію ПуАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує продавцю вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі.
На виконання умов договору ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі ММРЕМ продало відповідачу для забезпечення потреб електроустановок активну електроенергію з грудня 2012р. по травень 2013р. включно на суму 597 216, 82 грн., що підтверджується актами про спожиту активну електричну енергію та рахунками.
За умовами договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату рахунку або платіжної вимоги - доручення у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня їх отримання.
Проте, відповідач не виконав грошові зобов'язання за договором та не сплатив в повному обсязі заборгованість за спожиту активну електроенергію, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 597 216, 82 грн.
У зв'язку із порушенням грошових зобов'язань відповідачу також нарахована пеня та 3 % річних від простроченої суми.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.07.2013р. підтримав відзив на позовну заяву від 23.07.2013р. в якому зазначив, що проти суми основного боргу у розмірі 597 216, 82 грн. він не заперечує. Проте, в частині стягнення пені у розмірі 44,19 грн. та 3 786, 34 грн. - 3 % річних від простроченої суми просить у задоволенні позову відмовити.
Крім того, підтримав заяву від 23.07.2013р. про відстрочку виконання рішення суду на п'ять місяців.
Представник позивача проти задоволення заяви про відстрочку заперечив.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Постачальник електричної енергії) та ВАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (змінило найменування на ПуАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма") (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 9 від 25.01.2007р. за умовами якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 "Точки продажу електричної енергії споживачу" (п.1 Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується:
2.2.1 Виконувати умови цього Договору.
2.2.2 Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:
- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу");
- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 3 "Категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача";
- із дотриманням на межі балансової належності граничних показників якості електричної енергії, визначених державним стандартами;
- із забезпеченням отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, визначеної у п. 6 додатку № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".
Згідно п. 2.3 Договору, Споживач зобов'язується:
2.3.1 Виконувати умови цього Договору.
2.3.2 Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору.
2.3.4 Оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка № 5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії".
У відповідності до п. 5.2 Договору, договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1 цього Договору обсягів.
В свою чергу, п.5.1 Договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою додатка № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.
Споживачі, які розраховуються за електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу, та споживачі постачальників за нерегульованим тарифом, електроустановками яких обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, додатково подаються відомості про заявку величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми на відповідні розрахункові періоди.
У випадку, якщо розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік перевищує розмір фактичного споживання поточного року, Споживач надає обґрунтований розрахунок очікуваних обсягів споживання електричної енергії.
У разі ненадання Споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік визначається Постачальником електричної енергії самостійно за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.
Відповідно до п. 7.1 Договору, облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно - технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахункового згідно з вимогами додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та ПКЕЕ.
Розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюється за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства (п. 7.2 Договору).
Як зазначено в п. 11 додатку № 4 до договору № 9 від 25.01.2007р., Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунку або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги - доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі;
- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
Відповідно до п. 5 цього ж Додатку, споживач не пізніше 15 години першого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" за формою Додатка № 5.1;
- "Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за формою додатка № 5.5" у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);
- "Акта результатів замірів електричної потужності" за формою Додатка № 5.4.
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник передає споживачу.
На виконання умов договору ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі ММРЕМ продало відповідачу для забезпечення потреб електроустановок активну електроенергію з грудня 2012р. по травень 2013р. включно на суму 597 216, 82 грн., а саме:
У грудні 2012р. - 139 462 кВт/год. на суму 158 434, 42 грн., що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ПуАТ "Рефма" за грудень 2012р.;
У січні 2013р. - 97 001 кВт/год. на суму 111 291, 19 грн., що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ПуАТ "Рефма" за січень 2013р.;
У лютому 2013р. - 97 372 кВт/год. на суму 111 716, 84 грн., що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ПуАТ "Рефма" за лютий 2013р.;
У березні 2013р. - 97 482 кВт/год. на суму 116 089, 37 грн., що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ПуАТ "Рефма" за березень 2013р.;
У квітні 2013р. - 83 707 кВт/год. на суму 99 685 грн., що підтверджується Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію ПуАТ "Рефма" за квітень 2013р.
Як передбачено в п. 7 Додатку № 4, за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу - доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданих Споживачем, "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
На оплату спожитої електроенергії позивачем були виставлені відповідачу рахунки за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 597 216, 82 грн., а саме:
рахунок № 9/12а від 03.01.2013р. на суму 158 434, 42 грн., отриманий Споживачем 03.01.2013р.;
рахунок № 9/1а від 01.02.2013р на суму 111 291, 19 грн., отриманий Споживачем 01.02.2013р.;
рахунок № 9/2а від 01.03.2013р. на суму 111 716, 84 грн., отриманий Споживачем 01.03.2103р.;
рахунок № 9/3а від 01.04.2013р. на суму 116 089, 37 грн., отриманий Споживачем 01.04.2013р.;
рахунок № 9/4а від 29.04.2013р. на суму 99 685, 00 грн., отриманий Споживачем 29.04.2013р.
Отже, позивач виконав умови договору та поставив відповідачу електроенергію за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 597 216, 82 грн.
Відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за даним договором та не сплатив грошові кошти за отриману активну електроенергію за період з грудня 2012р. по квітень 2013р.
Таким чином, станом на час розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання електричної енергії від 25.01.2007р. № 9 становить 597 216, 82 грн.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
інші юридичні факти.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір про постачання електричної енергії від 25.01.2007р. № 9.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунку або платіжної вимоги - доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії (п. 11 додатку № 4 до договору № 9 від 25.01.2007р.)
Крім того, кінцеві терміни сплати зазначені в самих рахунках (а.с.21, 24, 27, 30, 33).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання за договором про постачання електричної енергії від 25.01.2007р. № 9, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Рахунки за спожиту електроенергію за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 597 216, 82 грн. оформлені позивачем відповідно до умов договору від 25.01.2007р. № 9 і вважаються погодженими сторонами.
Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Враховуючи факт не виконання ПуАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за спожиту електроенергію в розмірі 597 216, 82 грн. за договором від 25.01.2007р. № 9 є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 12 398, 70 грн. пені та 3 786, 34 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
Відповідач вважає, що сума пені розрахована позивачем невірно та з перебільшенням на 44, 19 грн. Також відповідач вважає неможливим одночасне нарахування пені та 3 % річних від простроченої суми за порушення грошових зобов'язань.
Доводи відповідача в цій частині спростовуються наступним.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до п.п. 4.2.1 договору від 25.01.2007р. № 9, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог доручень за активну електроенергію (п.10 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п.5 додатка № 6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії"), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період нарахування пені) по день фактичної оплати.
На оплату спожитої електроенергії позивачем були виставлені відповідачу рахунки за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 597 216, 82 грн., а саме:
рахунок № 9/12а від 03.01.2013р. на суму 158 434, 42 грн. отриманий Споживачем 03.01.2013р., кінцевий термін сплати рахунку 11.01.2013р. Від суми боргу 158 434, 42 грн. за період з 12.01.2013р. по 22.05.2013р. (131 день) позивачем нараховано 8 529, 41 грн. пені;
рахунок № 9/1а від 01.02.2013р на суму 111 291, 19 грн. отриманий Споживачем 01.02.2013р., кінцевий термін сплати рахунку 08.02.2013р. Від суми боргу 111 291, 19 грн. за період з 09.02.2013р. по 22.05.2013р. (103 дня) позивачем нараховано 4 710, 82 грн. пені;
рахунок № 9/2а від 01.03.2013р. на суму 111 716, 84 грн. отриманий Споживачем 01.03.2103р., кінцевий термін сплати рахунку 11.03.2013р. Від суми боргу 111 716, 84 грн. за період з 12.03.2013р. по 22.05.2013р. (72 дня) позивачем нараховано 3 305, 59 грн. пені;
рахунок № 9/3а від 01.04.2013р. на суму 116 089, 37 грн. отриманий Споживачем 01.04.2013р., кінцевий термін сплати рахунку 08.04.2013р. Від суми боргу 116 089, 37 грн. за період з 09.04.2013р. по 22.05.2013р. (44 дня) позивачем нараховано 2 099, 15 грн. пені;
рахунок № 9/4а від 29.04.2013р. на суму 99 685, 00 грн. отриманий Споживачем 29.04.2013р., кінцевий термін сплати рахунку 15.05.2013р. Отже, від суми боргу 99 685, 00 грн. за період з 16.05.2013р. по 22.05.2013р. (7 днів) позивачем нараховано 286, 77 грн. пені.
Господарським судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 18 931, 74 грн. (розрахунок на а.с.8), оскільки це не суперечить п.п. 4.2.1 Договору та діючому законодавству.
Тому вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 931, 74 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором про постачання електричної енергії № 9 від 25.01.2007р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3 786, 34 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.7) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Тому вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3 786, 34 грн. підлягають задоволенню повністю.
Приймаючи рішення в цій частині суд звертає увагу відповідача на те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Правова природа виникнення пені та 3 % річних різна, тому їх неможна вважати відповідальністю одного виду, а отже одночасне стягнення 3 % річних від простроченої суми та пені законодавцем не забороняється.
Заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 5 місяців не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Отже, згаданою нормою передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.
Як зазначено в п.п. 7.1.1, 7.1.2 постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Пунктом 7.2 постанови згаданого пленуму ВГСУ визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття цих заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування заяви про відстрочку судового рішення відповідач посилається на матеріально - фінансові проблеми, що унеможливлюють належне виконання договору, а саме:
майно ПуАТ "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" по зведеному виконавчому провадженню арештовано на суму майже 800 000, 00 грн.;
існування великої заборгованість по заробітній платі та ЄСВ.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підтвердження обставин, про які йдеться у заяві відповідача, аргументованих доказів суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.
Господарський суд вважає, що заявником не наведені переконливі доводи щодо наявності саме тих виняткових конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду про стягнення 619 934, 90 грн. або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
За змістом ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Суд також враховує, що представник позивача категорично заперечує проти надання відстрочки відповідачу. Крім того, відповідачем не було вжито жодних заходів для досудового врегулювання спору з позивачем та не було здійснено жодного платежу за період, який заявлено позивачем до стягнення.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15, ідентифікаційний код 00217857) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 106, р/р 260333141402 у філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 00130926) 597 216 (п'ятсот дев'яносто сім тисяч двісті шістнадцять) грн. 82 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "Рефма" (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, 15, ідентифікаційний код 00217857) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Мелітопольського міського району електричних мереж (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 106, п/р 260084170 у МвЗОД "Райффайзен банк "Аваль", МФО 313827, ідентифікаційний код 00130926) 18 931 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 74 коп. пені, 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 34 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 12 398 (дванадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 70 коп. витрат на судовий збір.
4. Повне рішення складено 29.07.2013р.
Суддя В.М. Соловйов