73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
25 липня 2013 р. Справа № 923/921/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон
до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон
про стягнення 459120грн. 70коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Попель І.О.
від відповідача - представник Жук Ю.В.
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) 459120грн. 70 коп. заборгованості за надані послуги з поставки теплової енергії згідно з договором №749 від 06.11.2006року.
Відповідач посилається на об'єктивні причини з яких він не зміг здійснити своєчасні розрахунки. Він зазначає, що місцевий бюджет має значну заборгованість перед відповідачем по відшкодуванню різниці в тарифах (42550292грн.20коп.), але органи місцевого самоврядування не відшкодовують різницю між встановленими розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво та надання послуг з водозабезпечення та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів. Зазначене, а також заборгованість споживачів за надані послуги, негативно впливає на роботу підприємства та робить його збитковим, що є перешкодою виконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем.
З урахуванням викладеного, відповідач просить надати відстрочку виконання рішення суду до 01.10.2013року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Між міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» (позивач) та міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (відповідач) 06.11.2006року укладено договір про постачання теплової енергії №749.
Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався виробити і поставити відповідачу теплову енергію в узгоджених договором обсягах (додаток №1), а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг відповідно до умов договору.
01.10.2011року сторонами підписано додаткову угоду до договору від 06.11.006року, якою внесено зміни до розділу 6 договору (пункти 6.1 - 6.7) щодо порядку оплати за спожиту теплову енергію.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.01.2013 року по 31.03.2013року виконував свої обов'язки за договором від 06.11.2006року та постачав відповідачу теплову енергію у відповідний період, загальна вартість якої становить 459120грн.70коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунком суми позову, актами приймання-передачі робіт (надання послуг) та рахунками на оплату .
Відповідно до пунктів 4.1, 6.6 договору від 06.11.2006року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за надані послуги не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Наданими до справи доказами підтверджується, що сторонами підписані акти виконаних робіт за січень, лютий, березень 2013року, відповідачем надсилалися відповідачу щомісячно рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії. Факт їх отримання відповідачем, разом з актами виконаних робіт, підтверджується штемпелем відповідача з зазначенням дати отримання та підписом відповідної посадової особи.
Фактично борг відповідача станом на день звернення з позовом становив 459120грн.70коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, а також наданим до матеріалів справи доказами та підписаним сторонами без будь-яких зауважень актом звірки розрахунків.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 06.11.2006року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів, якими б підтверджувався факт належного виконання обов'язків за договором щодо здійснення своєчасних розрахунків за теплову енергію, а також погашення боргу відповідач суду не надав.
Належних доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, відповідач суду також не надав, тому позовні вимоги про стягнення 459120грн.70коп. основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Розглядаючи клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.6 ст. 83, ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При зверненні з заявою відповідач посилається на складне фінансове становище, оскільки бюджет має значну заборгованість перед відповідачем по відшкодуванню різниці в тарифах, але органи місцевого самоврядування не відшкодовують різницю між встановленими розміром тарифу та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво та надання послуг з водозабезпечення та водовідведення за рахунок коштів відповідних бюджетів. Ним надані копії балансів, звітів про фінансові результати за 2012рік, 1 квартал 2013року, але зазначені докази не можуть бути підставою неможливості виконання рішення, як і не можуть бути такою підставою наявність боргів населення перед відповідачем. До гого ж доказів на підтвердження відсутності коштів на відповідних банківських рахунках в установах банків відповідачем не надано.
Крім того, суд зобов'язаний також враховувати той факт, що позивач, як і відповідач, є комунальним підприємством і має ті ж проблеми з відшкодуванням різниці в тарифах та заборгованості населення, що і відповідач, тому з урахуванням інтересів та фінансового стану обох сторін, заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду не може бути задоволена судом.
В той же час суд наголошує, що на стадії виконавчого провадження сторони не позбавлені права укласти мирову угоду щодо порядку та строків погашення боргу та звернутися до суду з заявою про її затвердження.
З урахуванням вищезазначених норм права, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон, пл.. Ю.Тутушкіна, 9, р/рахунок 26003029801572 в Херсонській філії АТ «Кредитпромбанк», МФО 352651, ідентифікаційний код 03355726 на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон, Острівське шосе, 1, р/рахунок 26007698461 в ПАТ «Марфінбанк», МФО 328168 ідентифікаційний код 31653320 - 459120грн. 70 коп. основного боргу та 9182грн. 41 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29 липня 2013р.
Суддя З.І. Ємленінова