ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 червня 2013 року 18:36 № 826/6904/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Петренко О.С., відповідача - Грембовського В.О., Коваленко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року №0002812220, № 0002802220, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 квітня 2013 року №0002812220, № 0002802220.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом під час перевірки взяті до уваги дані акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стан» (код за ЄДРПОУ 30709581) з питань взаємовідносин з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» (код за ЄДРПОУ 04737111) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року» від 02.10.2012 року № 18336/7/22-3/014, яким податковий орган встановив відсутність у ТОВ «Стан» об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Втім, на думку, позивача посилання на вказаний акт не має жодних юридичних наслідків для іншої юридичної особи, яка сумлінно виконує покладені на неї Податковим кодексом обов'язки, навіть якщо вона є її контрагентом.
Окрім цього, позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Стан», а тому висновки, викладені в акті перевірки від 11 квітня 2013 року № 1259/22-221-047737111, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що останній при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв у межах чинного податкового законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 04737111) зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 16 червня 1992 року (номер запису № 1 067 105 0033 002813), відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 26 квітня 2011 року серії А 01 № 400140, виданого у зв'язку із зміною найменування юридичної особи. Місцезнаходження ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»: 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37.
ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11 листопада 1997 року за № 01435 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.
Згідно зі свідоцтвом від 27 травня 2011 року № 100338106 ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 047371126038).
До видів діяльності ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 14 грудня 2012 року серії АА № 760152 відносяться:49.20 Вантажний залізничний транспорт, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у, 73.12 Посередництво в розміщені реклами в засобах масової інформації, 69.10 Діяльність у сфері права, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
ДПІ у Дніпровському м. Києва ДПС, проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код ЄДРПОУ 04737111) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стан» (код за ЄДРПОУ 30709581) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 11 квітня 2013 року № 1259/22-221-04737111.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- 1) п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 ВР: (із змінами та доповненнями, діючий на момент вчинення порушення) п. 138.1. - 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 46 056 031, 00 грн., у тому числі:
- за 3 квартали 2009 року на суму 6 238 202, 00 грн.;
- за 2009 рік на суму 14 017 124, 00 грн.;
- за 1 квартал 2010 року на суму 4 797 275, 00 грн.;
- за 1 півріччя 2010 року на суму 11 159 338, 00 грн.;
- за 3 квартал 2010 року на суму 19 332 600, 00 грн.;
- за 2010 рік на суму 27 106 700, 00 грн.;
- за1 квартал 2011 року на суму 4 400 681, 00 грн.;
- за 2 квартал 2011 року на суму 531 526, 00 грн.
- 2) пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану і вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями, діючий на момент вчинення порушення) та п. 185.1. ст. 185, ст.186, пп. а) п. 187.1 ст.187, п. 188.1. ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період, на загальну суму 45 910 494, 00 грн., у тому числі:
- за липень 2009 року на суму - 1 342 750, 00 грн.;
- за серпень 2009 року на суму - 1 979 055, 00 грн.;
- за вересень 2009 року на суму - 1 173 756, 00 грн.;
- за жовтень 2009 року на суму - 1 774 615, 00 грн.;
- за листопад 2009 року на суму -1 864 862, 00 грн.;
- за грудень 2009 року на суму - 3 079 262, 00 грн.;
- за лютий 2010 року на суму - 1 482 900, 00 грн.;
- березень 2010 року на суму - 2 354 920, 00 грн.;
- за квітень 2010 року на суму - 1 769 450,00 грн.;
- за травень 2010 року на суму - 1 669 600, 00 грн.;
- за червень 2010 року на суму - 1 650 600, 00 грн.;
- за липень 2010 року на суму - 2 091 000, 00 грн.;
- за серпень 2010 року на суму - 2 245 317, 00 грн.;
- за вересень 2010 року на суму - 2 202 687,00 грн.;
- за жовтень 2010 року на суму - 2 121 670, 00 грн.;
- за листопад 2010 року на суму - 2 043 144, 00 грн.;
- за грудень 2010 року на суму - 2 143 306, 00 грн.;
- за січень 2011 року на суму -1 452 596, 00 грн.;
- за лютий 2011 року на суму - 2 073 099, 00 грн.;
- за квітень 2011 року на суму - 1 890 582, 00 грн.;
- за травень 2011 року на суму - 2 044 185, 00 грн.;
- за червень 2011 року на суму - 2 407 483, 00 грн.;
- за липень 2011 року на суму - 370 367, 00 грн.;
- за серпень 2011 року на суму - 2 263 035, 00 грн.;
- за вересень 2011 року на суму - 420 253, 00 грн.
22 квітня 2013 року позивачем подано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС заперечення (вих. № 1632) на акт перевірки від 11 квітня 2013 року № 1259/22-221-04737111, за результатами розгляду якого податковий орган рішенням від 24 квітня 2013 року № 8955/10/22-210 висновки, викладені в акті перевірки, залишив без змін.
26 квітня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0002812220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану і вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР (із змінами та доповненнями, діючий на момент вчинення порушення) та п. 185.1. ст. 185, ст.186, пп. а) п. 187.1 ст.187, п. 188.1. ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 47 110 320, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 34 696 194, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 12 414 126, 00 грн.
- № 0002802220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України розділу за порушення п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94 ВР: (із змінами та доповненнями, діючий на момент вчинення порушення) п. 138.1. - 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 45 592 058, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 32 038 907, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 13 553 351, 00 грн.
Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.
Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.
В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).
В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:
- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;
- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;
- в інших випадках, визначених цим Законом;
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.
Водночас, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року задекларовано податок на прибуток у розмірі 6 322 851, 00 грн. Втім, перевіркою повноти його визначення за період, що перевірявся встановлено заниження такого податку на суму 46 056 031, 00 грн.
Окрім цього, позивачем за вказаний період задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 144 242 736, 00 грн., втім перевіркою встановлено його завищення на загальну суму 45 910 494, 00 грн.
Вказані суми податку на прибуток та податку на додану вартість були позивачем сформовані за результатами взаємовідносин Кіровоградської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» з ТОВ «Стан».
В підтвердження позовних вимог, позивачем надано:
- договір купівлі-продажу № 119 від 09.01.2006 р., укладений між ТОВ «Стан» (Продавець) та Кіровоградською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (Покупець), за умовами якого, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити на умовах вказаного договору сільського господарську продукцію, українського походження, в кількості визначеній специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору. Місцем передачі вказаного товару є склад Продавця. При поставці товару Продавець зобов'язаний передати Покупцю оригінал видаткової накладної, виписаної на ім'я Покупця та оригінал податкової накладної. Позивачем на виконання вказаного договору надано: додаткові угоди, розрахунки за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року, податкові накладні, акти прийому-передачі товару, специфікації, видаткові накладні, платіжні доручення.
Однак, вказані документи судом не беруться до уваги, як належні докази, з огляду на наступне.
З акту перевірки позивача вбачається, що ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» має структурні підрозділи, у тому числі філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, створені у встановлено порядку.
Відповідно до акту Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 09.01.2013 року № 3/22-2/04736940 «Про результати документальної позапланової перевірки Кіровоградської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код за ЄДРПОУ 04736940) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Стан» (код за ЄДРПОУ 30709581) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року» встановлено, що відповідно наданих до перевірки документів, податковим органом зроблено висновок про завищення філією суми витрат у розмірі 186 719 987, 00 грн. та податкового кредиту на суму 45 910 494, 00 грн.
Підставою для такого висновку став акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 02.10.2012 року № 18336/7/22-3/014 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стан» (код за ЄДРПОУ 30709581) з питань взаємовідносин з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (код за ЄДРПОУ 04737111) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року».
Відповідно до вказаного акту встановлено, що в період з 01.07.09 року по 30.06.12 року Кіровоградською філією ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було придбано у ТОВ «Стан» (код ЄДРПОУ 30709581) товар, а саме горіхи, насіння гірчиці, насіння льону, насіння гарбуза, коріандр, просо, соя, горох. Розрахунки між контрагентами проведені в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Стан».
Постачальниками реалізованого товару Кіровоградській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» були ТОВ фірма «Ліон», ТОВ «Компанія «Яромір», ТОВ «Будівництво ПАН Украйна», ТОВ «Щедрий Пан», ТОВ «Грін -Агро», ТОВ «Наш продукт-1», ПП «УКРСНАБ-БУДМАРКЕТ», ТОВ «Южспецавтоменергомонтаж», ТОВ «Трубопласт Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Селена Юг», ПП «Айс-берг», ТОВ «Компанія «Спайк», ПП «Сузіря «Альпіонн», ТОВ «ЮА-ТРЕЙД».
Водночас, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Стан» було надано на адресу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси письмові пояснення щодо взаємовідносин з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, а саме, у зв'язку з тим, що даний період перевірявся фахівцями управління податкового контролю ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та усі первинні бухгалтерські документи, що можуть свідчити про фінансово-господарську діяльність підприємства за вказаний період знищені.
Отже, в порушення вимог абз. 2 п.44.5 ст. 44 Податкового Кодексу України, ТОВ «Стан» не повідомило орган ДПС за місцем обліку про знищення документів та не відновило документи протягом 90 календарних днів для надання їх до проведення позапланової документальної виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, тобто контрагент позивача не зміг підтвердити первинними бухгалтерськими документами сформовані по взаємовідносинам з Позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
При цьому, суд зазначає, що Кіровоградською філією ПАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» до перевірки було надано договори з додатками, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, втім пояснень та документів які фактично підтверджують транспортування товару, придбаного у контрагента ТОВ «Стан», а саме товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів до перевірки не було надано.
Вказаних документів позивачем також не було надано і в судовому засіданні.
Водночас, з акту від 27.10.2011року № 3087/23/34859292 ДПІ у Московському районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівництво Пан-Україна» (код ЄДРПОУ 34859292), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року», наданого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС, встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, що підтверджується довідкою ВПМ ДПІ у Московському районі про не встановлення місцезнаходження платника за податковою адресою від 27.10.2011 року за № 12.
Перевірка вказаного товариства проводилась за рахунок наявних баз даних ДПІ та податкових декларацій платника податків, відповідно до яких у ТОВ «Будівництво Пан-Україна» відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції (відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; відсутність ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення господарської діяльності, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень).
Водночас, з наданого податковому органу акту від 19.08.2011 року № 1678/234/33010817 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Южспецатоменергомонтаж» (код ЄДРПОУ 33010817) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011», вбачається, що опитаний гр. ОСОБА_5., який відповідно до реєстраційних даних підприємства обліковується в якості головного бухгалтера, не має жодного відношення до діяльності підприємства «Южспецатоменергомонтаж». Вказане також підтверджується висновком спеціаліста № 261 від 12.08.2011р., яким встановлено, що підпис в податковій звітності ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» в графі «головний бухгалтер» біля прізвища ОСОБА_5 не належить гр. ОСОБА_5, та виконаний не ним. Окрім цього, вказаним актом встановлено, що ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» не надано підтверджуючих документів щодо визначення податкових зобов'язань, зокрема: договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів (послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних (інші відомості про спосіб та засіб перевезення, реквізити перевізника, документи щодо розрахунків з перевізником тощо), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжних доручень, виписок банку, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (у разі неподання у електронному вигляді), оборотно-сальдові відомості по рахунках: 631, 31 1.28. 10, 631, 40, 46, інші, карток-рахунків з контрагентами за відповідні періоди (по - місячно), відомості щодо формування сум валових витрат, валових доходів, інші документи, які не ввійшли до зазначеного переліку, але безпосередньо пов'язані із здійсненням фінансово-господарських операцій контрагентами.
Відповідно до акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 18.11.2011 № 3522/23-212/30590155 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ліон» (податковий номер 30590155) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 18.11.2011 вбачається, що згідно допиту ОСОБА_6 (керівника ТОВ фірми «Ліон»), остання до фінансово-господарської діяльності товариства не має ніякого відношення. Окрім цього, податковим органом, зроблено висновок про відсутність у ТОВ фірми «Ліон» необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Судом також не беруться до уваги надані позивачем договори комісії, укладені з ТОВ «Хорс Групп», ТОВ «Синтез Груп і К», ТОВ «Агро-Торг», які на його думку підтверджують подальший рух придбаного позивачем товару.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України).
Статтею 1022 Цивільного кодексу України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Водночас, до умов наданих договорів комісії, вбачається, що відповідно до їх п. 2.5 по виконанню доручення комісіонер зобов'язаний протягом п'яти днів надати комітенту звіт і передати йому все одержане за договором комісії, а також передати йому по його вимозі всі права по відношенню до третьої особи, які випливають із договору, здійсненою комісіонером з даною третьою особою.
Проте, позивачем суду не надано відповідних звітів, що ставить під сумнів їх виконання ТОВ «Хорс Групп», ТОВ «Синтез Груп і К», ТОВ «Агро-Торг».
При цьому, суд зазначає, що вказані договори комісії за своїм змістом не відображають подальший рух нібито придбаного товару від ТОВ «Стан».
Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що фінансово-господарська діяльність позивача та ТОВ «Стан» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності останніх, а тому укладені правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.
Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.
При вирішенні вказаної справи судом не застосовується рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року, відповідно до якого особа не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ, і як наслідок сплачувати ПДВ разом із пенею, на яке посилається позивач, з огляду на таке.
Відповідно до вказаного рішення до відповідальності не може бути притягнуто фізичну або юридичну особу, якщо не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування про яке компанія-заявник знала чи могла знати.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що відповідачем ставиться під сумнів поставка контрагентом позивачу товару за договором купівлі-продажу.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд вважає, що вказаний товар за вказаних обставин позивач не міг отримати від ТОВ «Стан», а тому в діях ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» вбачається шахрайство стосовно системи оподаткування в розумінні рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року, про яке останній був обізнаний.
Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 226 квітня 2013 року №0002812220, № 0002802220 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.07.2013 р.