ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 червня 2013 року 08:56 № 826/3880/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Кулинич Т.В., відповідача - Коваленка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»
доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби
проскасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0000832250, № 0000842250, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
22 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» (далі - ТОВ «Росичі», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 жовтня 2012 року № 0000832250, № 0000842250, прийнятих Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, відповідач).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом під час перевірки взято до уваги дані Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» (код ЄДРПОУ 36412065) з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011 р.» від 15.02.2012 р. № 147/23-04/36412065 (далі - Акт № 147/23-04/36412065), в якому податковий орган (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) дійшов висновку, що операції купівлі-продажу ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», як наслідок, підприємством за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011 р. завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 21 657 244 грн. та завищено суму податкового кредиту на 20 448 451 грн.
Позивач вказує на те, що відповідно до укладеного з ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» договору поставки від 12.10.2011 р., ТОВ «Росичі» придбало будівельні матеріали, оплативши їх вартість з урахуванням ПДВ. На підтвердження здійснення авансового платежу за вказаним договором, підприємство-контрагент виписало податкову накладну № 11 від 12.10.2011 р., на підставі якої, платник податку задекларував суму податкового кредиту в розмірі 36 000 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.
Таким чином, на думку позивача, ним на підставі належним чином оформленої податкової накладної, правомірно були віднесені суми ПДВ до податкового кредиту в жовтні 2011 року.
Позивач вважає, що акт перевірки № 3498/22-521/21649265 від 12.10.2012 року ґрунтується лише на припущеннях, а не на об'єктивних, достовірних, належних доказах, складений з грубим порушенням вимог ст. 19 Конституції України, пп. 21.1.1, пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, в зв'язку з чим, він (акт) не може виступати належним носієм доказової інформації про встановлення порушень законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що оскільки Актом № 147/23-04/36412065 було встановлено, що ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» має ознаки «фіктивного» підприємства, відсутність реального наміру здійснення господарської діяльності, а також те, що ОСОБА_1, який є засновником підприємства-контрагента, зареєстрував вищевказане підприємство за грошову винагороду та в подальшій діяльності підприємства участі не приймав, первинні документи не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не подавав, то будь-які документи даного контрагента не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених нормами чинного законодавства.
Як наслідок, платником податку в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним підприємством-контрагентом відображені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, податковим органом правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.
В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Росичі» (код ЄДРПОУ 21649265) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 12 жовтня 1995 року за № 10671200000002067. Вказане товариство розташоване за адресою: 02098, м. Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 7 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 116950).
ТОВ «Росичі» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 листопада 1995 року за № 06827 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.
Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 35600159 від 20 травня 2002 року ТОВ «Росичі» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 216492626539).
В період з 02 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (код за ЄДРПОУ 21649265) з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складено Акт № 3498/22-521/21649265 від 12 жовтня 2012 року.
Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:
- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між ТОВ «Росичі» та ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН».
Вищевикладене порушення в жовтні 2011 року призвело до завищення від'ємного значення в сумі 26 595 грн. та заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 9 405 грн.
26 жовтня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 3498/22-521/21649265 від 12 жовтня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000832250, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 11 756 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 9 405 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 351 грн.
26 жовтня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 3498/22-521/21649265 від 12 жовтня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000842250, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, п. 58.1 ст. 58 та згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26 595 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6 649 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві від 10 січня 2013 року № 194/10/12-314 первинну скаргу ТОВ «Росичі» задоволено частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000842250 від 26.10.2012 р. в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 6 649 грн. скасовано, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000832250 від 26.10.2012 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 756 грн., в т.ч. основний платіж у сумі 9 405 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 351 грн. залишено без змін.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 13 лютого 2013 року № 2206/6/10-2115 скаргу ТОВ «Росичі» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 26.10.2012 р. № № 0000832250, 0000842250 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги - без змін.
Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Приписами статті 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Росичі» (Замовник) в особі генерального директора Саєнка В.В. та ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» (Постачальник) в особі директора Петеліна Є.В. був укладений договір поставки від 12.10.2011 р. (далі - Договір), предметом якого Постачальник зобов'язується поставити товар (будівельні матеріали) відповідно до наданого Замовником замовлення, а Замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору (п. 1.1 Договору).
Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідного товару, що оформляється видатковою накладною (п. 3.2 Договору).
В підтвердження факту реальності виконання зазначеного вище договору, позивачем надано суду податкову накладну № 11 від 12.10.2011 р.
Разом з тим, дослідивши вказані первинні документи, суд вважає їх неналежними, з огляду на наступне.
З наданих відповідачем у справі заперечень та документів на їх підтвердження вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено Акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» (код за ЄДРПОУ 36412065) з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011 р.» № 147/23-04/36412065 від 15.02.2012 року.
В зазначеному акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва при перевірці, відповідно до службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.01.2011 р. № 478/ДПІ/26-10/3 разом з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» (код за ЄДРПОУ 36412065) за період червень-жовтень 2011 року, до якого додавалась копія пояснення гр. Петеліна Євгенія Володимировича, було встановлено, що останній є засновником підприємства-контрагента, яке зареєстрував за грошову винагороду, в подальшій діяльності підприємства участі не приймав, первинні документи не підписував, податкову звітність до контролюючих органів не подавав.
Таким чином, вказані факти дають суду підстави вважати, що господарські операції, виходячи з встановлених в Акті № 147/23-04/36412065 фактів, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності за жовтень 2011 року.
А отже, правочини між ТОВ «Росичі» та контрагентом-постачальником в жовтні 2011 року здійснені без мети настання реальних наслідків, а надані письмові докази не доводять факту виконання умов Договору саме ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН».
Таким чином, ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
В зв'язку з вищевикладеним, у ТОВ «Росичі» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціям з ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН» в розумінні п. 188.1 ст. 188 ПК України.
Крім того, суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то дане є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно, право на податковий кредит такого платника податків не виникає, оскільки не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги є придбаними не в межах господарської діяльності платників податків.
Здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН».
Суд також вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.
Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, сама по собі податкова накладна не підтверджує право позивача на його формування.
Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.
Таких достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, викладених в позові, позивачем у судове засідання надано не було.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання їх протиправними та скасування у суду не має.
Окрім цього, відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2012 року № 0000832250, № 0000842250 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову повністю.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25.06.2013 р.