ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 червня 2013 року № 826/5070/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби
до Філії «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення заборгованості, -
Саратська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби звернулась з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва про стягнення з філії «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості у розмірі 4 711, 16 грн.
В судові засіданнях представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У позовній заяві позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що згідно даних облікової картки відповідача по орендній платі з юридичних осіб за останнім рахується заборгованість у сумі 4 711, 16 грн. Вказана заборгованість виникла, у зв'язку з подачею до податкового органу декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) та самостійно задекларованих сум до сплати за 2012 рік, які за липень -грудень 2012 року не були сплачені.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що Філія «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, а тому в силу положень Цивільного кодексу України, остання не може бути відповідачем в даній адміністративній справі.
19 червня 2013 року у зв'язку із неявкою у судове засідання представника позивача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Філія «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» взято на податковий облік в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 02.12.2004 р. за № 7736 (довідка форми 4-ОПП від 02 грудня 2004 року № 7736).
Відповідно до повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем обліку від 23.01.2013 р. № 163 відповідач з 19.05.2006 року узятий та перебуває на податкову обліку в Саратській міжрайонній ДПІ Одеської області ДПС (Татарбунівського віділення) за № 1477.
17 лютого 2012 Філією «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подано до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності (вх. № 9006349567), в якій була визначена сума податку у загальному розмірі 9 535, 27 грн. за 2012 рік (в тому числі 794, 61 грн. за січень - листопад місяць та 794, 56 грн. за грудень місяць) задекларована платником податків самостійно.
12 вересня 2012 року позивачем, у зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання, виставлено відповідачу податкову вимогу № 24, згідно якої загальна сума податкового боргу станом на 12 вересня 2012 року становить 2 459, 31 грн., у тому числі 2 383, 83 грн. - основний платіж, 71, 94 - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 3, 54 грн. - пеня.
Вказана податкова вимога була надіслана на адресу відповідача та отримана ним 17 вересня 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Водночас, відповідно до зворотнього боку облікової картки відповідача з плати за землю, останнім було частково погашено заборгованість у розмірі 1748, 14 грн.
Окрім цього, з вказаної картки також вбачається, що відповідачу на суму податкового боргу нараховано пеню у розмірі 26, 99 грн.
У зв'язку з відсутністю оскарження податкової вимоги та погашення податкового боргу за самостійно визначеними податковими зобов'язаннями в повному обсязі, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною першою ст. 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
З дослідженого положення філії «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 29 від 25.01.2007 року, вбачається, що Філія ««Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» створена як відособлений структурний підрозділ Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна
Відповідно до п. 3.1 вказаного Положення Філія є відособленим підрозділом підприємства, не є юридичною особою.
Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Відповідальність по зобов'язанням Філії несе Підприємство (п. 3.2 Положення).
Відповідно до ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
А тому, суд приходить до висновку, що оскільки Філія «Київське дорожньо-експлуатаційне управління» Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не є юридичною особою і не несе відповідальності за свої зобов'язання, стягнення з останньої суми податкової заборгованості у розмірі 4 711, 16 грн. є неправомірним.
При цьому, суд зазначає, що позивачу одночасно з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року надсилалися заперечення відповідача, в яких останній посилався на те, що є неналежним відповідачем по справі.
Частиною першою ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Втім, Саратською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби, з урахування вищевказаної статті, заяви до суду про заміну неналежного відповідача надано не було.
А тому, при прийнятті рішення, суд виходив із заявлених позивачем позовних вимог.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко