Справа № 760/10559/13-ц
провадження № 2-3502/13
22 липня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Осадчій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення, -
21.05.2013 року Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом та просить виселити з квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягнути з судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач відмовляється добровільно виселитись з вищезгаданої квартири, яка на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.12.2010 року та свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 24.12.2010 року належить позивачу на праві власності.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що вона разом зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на законних підставах проживає у спірній квартирі.
На думку позивача вона разом з дітьми має право користуватися спірним житловим приміщенням, як член сім»ї попереднього співвласника, зокрема її чоловіка ОСОБА_5
Позивач вважає, що рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 26.06.2012 року порушуються її права, оскільки іншого місця проживання вона не має.
З урахуванням викладеного вище просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Солом»янської районної в м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечувала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, ОСОБА_7 на праві власності та було передано в іпотеку на підставі договору про іпотечний кредит № 2.07051215 від 23.05.2007 року, для задоволення вимог ЗАТ «Міжнародний іпотечний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк».
На підставі Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.12.2010 р. та Свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 24.12.2010 р., позивач набув право власності на вказану вище квартиру.
16.11.2011 року Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення про виселення всіх осіб, що зареєстровані у спірній квартирі (а.с.7).
05.04.2012 року вищевказане рішення було змінено Апеляційним судом м. Києва, в резолютивній частині рішення замість слів «всіх осіб, що зареєстровані у квартирі» вказано про виселення з квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.8-10).
26.06.2012 року Відділом Державної виконавчої служби України Солом'янського РУЮ м. Києва було проведено виконавчі дії щодо примусового виконання вищевказаного рішення, про що було складено відповідний акт.
Під час проведення виконавчих дій було встановлено, що у Квартирі, крім ОСОБА_5, проживає також ОСОБА_1, а також неповнолітні діти ОСОБА_5 та Відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.11).
Встановлено та не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, що 26.07.2012 року Відповідач вселилася та замінила замок вхідних дверей спірної квартири, по теперішній час проживає у даній квартирі.
Дані обставини підтверджуються також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.09.2012 року, винесеною СДІМ 1-го ТВМ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві Лисогором В.М. (а.с.12).
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо:
- договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку;
- договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Встановлено, що відповідного договору найму (оренди) чи дозволу на вселення відповідачів у спірну квартиру, позивачем надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Встановлено, на підставі свідоцтва зареєстрованого в реєстрі за № 2261, позивач ПАТ «Платинум Банк» є єдиним і повноправним власником вказаної квартири (а.с.6).
Відповідно до довідки Форми №3 від 31.08.2012 року в квартирі зареєстровані ОСОБА_5 з 28.12.1989 року - як власник, ОСОБА_7 з 09.06.1994 року - сестра співвласник, ОСОБА_3 з 27.11.2008 року та ОСОБА_4 з 14.10.2010 року - як діти ОСОБА_5 (а.с.37).
Отже, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, при попередньому співвласникові квартири ОСОБА_5 та після укладення Іпотечного договору № 2.07051215 від 23.05.2007 року.
З огляду на те, що право власності на спірну квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_7 припинені в силу ст.346 ЦК України, права відповідачів, як члена сім'ї попереднього співвласника на користування даною квартирою є похідними від прав власності, а тому при припиненні права власності, припиняється право користування цим майном не тільки самого власника, а і усіх членів його сім'ї.
Таким чином, посилання відповідача на те, що вона та діти мають право користуватися спірним житловим приміщенням, як члени сім»ї попереднього співвласника, ОСОБА_5, суд вважає безпідставними.
Відповідно п. 43 Постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року передбачено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось відповідачкою, що 26.07.2012 року Відповідач разом зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 самоправно вселилася та по теперішній час проживає у спірній квартирі.
09.04.2013 року позивач направив рекомендований лист відповідачу з вимогою про виселення зі спірної квартири в добровільному порядку. Однак, 13.05.2013 року конверт з даною вимогою повернувся на адресу Банку із відміткою про причини невручення «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.14-15).
Разом з тим, з часу відкриття провадження у справі та розгляду справи в суді сплинуло більше місяця. Відповідачка ознайомлена з такою вимогою, що не заперечувалося останньою в судовому засіданні. В суді відповідач заперечувала проти поданого позову з підстав правомірності користування житловим приміщенням та добровільно відмовилася звільнила спірну квартиру посилаючись на відсутність іншого місця проживання.
З огляду на викладене, вимоги позивача про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з квартири АДРЕСА_1, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 114,70 грн.
Керуючись статтями 317, 391 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», статтями 10, 60, 61, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, Постановою Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд,
Позов Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про виселення, задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, неповнолітню ОСОБА_2, неповнолітню ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_4, з квартири АДРЕСА_1.
Стягунути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» судовий збір у розмірі 114, 70 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: