Справа № 1016/2600/12 Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.
Провадження № 22-ц/780/3992/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.
Категорія 44 26.07.2013
іменем України
25 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Панасюка С.П.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі: Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2013 року за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа:на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Макарівська районна державна адміністрація та Управління Держкомзему у Макарівському районі про визнання недійсним рішення Мостищанської сільської ради Макарівського району від 01.03.2007 року №48-6-V, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку та відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області, треті особи на стороні відповідача які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Макарівська районна державна адміністрація, Управління Держкомзему у Макарівському районі про визнання недійсними в частині рішення Мостищанської сільської ради від 17.07.2008 року за №117-16-V,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що у 2008 році за рішення Мостищанської сільської ради Макарівського району їй було надано дозвіл на безоплатну приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,48га, що була закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1, при цьому 0,25га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,23га - для ведення особистого селянського господарства. 27 серпня 2008 року було складено акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі підписаний в тому числі відповідачами по справі.
ОСОБА_2 посилається на те, що вказана земельна ділянка багато років знаходилася в користуванні батька її чоловіка ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1) . Рішенням Мостищанської сільської ради від 08.06.1995 року ОСОБА_4 передано безкоштовно у приватну власність присадибну земельну ділянку площею 0,48га.
Право приватної власності ОСОБА_4 належним чином не посвідчено, проте користування зазначеною ділянкою було правомірним на підставі Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року. Після смерті ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_5 на якого було залишено заповіт померлим, фактично прийняв спадщину після батька, вступивши в управління спадковим майном. Вона як спадкоємець померлого чоловіка (смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2) за законом прийняла спадщину, подавши заяву до нотаріальної контори.
Також вказала, що при проведенні попередніх обмірів належної земельної ділянки у 2010 році виявилося, що її фактичний розмір складає близько 0,40га, оскільки відповідачка перенесла межі суміжних земелвоолодінь по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 по всій довжині її земельної ділянки.
Відповідач отримала рішення Мостищанської сільської ради від 01.03.2007 року за №48-6-У та отримала Державні акти на право власності на земельну ділянку, а тому просила суд визнати недійсним рішення сільської ради від 01.03.2007 року №48-6-V, визнати недійсними державні акти видані на ім»я ОСОБА_3 та зобов'язати Мостищанську сільську раду встановити в натурі межі земельних ділянок між двома домоволодіннями.
Відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічний позов, де ОСОБА_3 вказала, що 16 листопада 2005 року вона звернулася до Мостищанської сільської ради із заявою про передачу їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,25га по АДРЕСА_2, цільове призначення ОЖБ та 0,25га для ведення ОСГ по вулиці АДРЕСА_2 та 0,50га біля озера. Відповідно до рішення Мостищанської сільської ради від 30.11.2005 року №96-ХУІП-ІУ їй було надано дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у власність. Рішенням Мостищанської сільської ради від 01.03.2007 року №48-8-У затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки; передано безоплатно у власність земельні ділянки: 0,25га для ОЖБ у АДРЕСА_2; площею 0,216га для ведення ОСГ у АДРЕСА_2; площею 0,408га для ведення ОСГ в с.Мостище біля озера.
На підставі вказаного рішення 14 грудня 2007 року вона отримала Державні акти на право власності на земельні ділянки. Із первісного позову їй стало відомо, що у 2008 році відповідачу ОСОБА_2 було надано дозвіл на безоплатну приватизацію земельної ділянки площею 0,48га, що закріплена за домоволодіння по АДРЕСА_1. Проте, вказане рішення Мостищанської сільської ради є незаконним , оскільки видано на земельну ділянку яка перебуває у власності іншої особи, а тому просила суд рішення Мостищанської сільської ради №117-16-У в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації ОСОБА_2 визнати недійсним.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2013 року в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач за первинним позовом подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені зустрічного позову в повному обсязі та задовольнити вимоги за первісним позовом.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставинам, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в АДРЕСА_1 проживав громадянин ОСОБА_4. Відповідно до довідки виданої виконкомом Мостищанської сільської ради громадянин ОСОБА_4 згідно земельної шнурової книги станом на 1995 рік користувався земельною ділянкою площею 0,48га.
Згідно матеріалів справи та з витягу з протоколу засідання сесії Мостищанської сільської ради від 13.06.1995 року громадянину ОСОБА_4 надано безоплатно в приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею 0,48га згідно поданої заяви.
З протоколу 3 сесії Мостищанської сільської ради народних депутатів 2 скликання від 08 червня 1995 року вбачається, що громадянину ОСОБА_4 було доручено замовити виготовлення Державних актів на право приватної власності на землю. До виготовлення Державних актів на право приватної власності на землю вирішено видати витяг з цього рішення.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи та довідки №30 від 25.01.2013 року, що громадянин ОСОБА_4 при житті не виготовив Державний акт на право приватної власності на землю, технічну документацію на земельну ділянку на затвердження сесією Мостищанської сільської ради не надавав.
ОСОБА_2 зазначила в позові, що після смерті ОСОБА_4 його син ОСОБА_5 за заповітом успадкував домоволодіння по АДРЕСА_1 оскільки вступив в управління спадковим майном в установлений законом термін.
Проте, в матеріалах справи відсутні доказу з цього приводу.
Також в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про смерть громадянина ОСОБА_5.
В матеріалах справи наявне рішенням Макарівського районного суду від 07.05.2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи Мостищанська сільська рада та Макарівська БТІ про визнання права власності на спадкове майно було задоволено вимоги позивача та визнано за ОСОБА_2, право власності на спадкове майно, а саме: домоволодіння по АДРЕСА_1.
Крім того, рішенням Мостищанської сільської ради п'ятого скликання «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам України» №117-16-У від 17 липня 2008 року позивачці надано дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельних ділянок для безоплатної передачі у приватну власність під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку загальною площею 0,48га, з них: 0,25га - для ОЖБ; 0,23га - для ОСГ., при цьому пунктом 2 вказаного рішення зазначено, що остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією.
Згідно матеріалів справи, відповідач за первісним позовом 16.11.2005 року звернулася до сільського голови с.Мостище Макарівського району з письмовою заявою, де просила передати їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,25га, що по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та для ведення ОСГ площею 0,25га за адресою АДРЕСА_2, а також 0,50га біля озера.
Мостищанська сільська рада розглянувши заяву гр.ОСОБА_3 винесла рішення №96-ХУШ-ІУ від 30.11.2005 року «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок».
Рішенням Мостищанської сільської ради Макарівського району №48-6-У від 01 березня 2007 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадян України, за яким відповідачу за первісним позовом було передано безоплатно у власність земельні ділянки: 0,25га , цільове призначення ОЖБ за адресою АДРЕСА_2; 0,216га, цільове призначення ведення ОСГ за адресою АДРЕСА_2 та 0,408га, цільове призначення ведення ОСГ в селі Мостище.
Відповідачка на підставі вказаного рішення виготовила та отримала Державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ №017379 на земельну ділянку розміром 0,250га, цільове призначення ОЖБ, та серії ЯЖ №017380 на земельну ділянку розміром 0,216га , цільове призначення ведення ОСГ.
Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року , який діяв станом на день винесення рішення Мостищанської сільською радою від 08.06.1995 року право власності на земельну ділянку або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 було дотримано вказаної норми Земельного кодексу та винесено межі земельної ділянки у натуру та отримано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
Також підтверджується те, що після смерті громадянина ОСОБА_4 його син ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті батька як спадкоємець за заповітом.
Судом першої інстанції за показами свідків встановлено, що земельною ділянкою, розмір якої з 1993 року по 2000 рік складав 0,48га громадянин ОСОБА_5 не користувався, жодних дій щодо оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 в с.Мостище не виконував. При цьому, у 2005 році, добровільно подав заяву до сільської ради про необхідність зменшення розміру земельної ділянки на користь сусідки ОСОБА_3.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону.
На підставі викладених обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що права позивачки ОСОБА_2 як спадкоємиці житлового будинку по АДРЕСА_1 не були порушені діями Мостищанської сільської ради шляхом винесення у 2007 році оспорюваного у суді рішення, а також не доведено підстав для визнання вказаного рішення та державних актів відповідачки на право власності на земельну ділянку недійсними.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зустрічного позову, що рішення Мостищанської сільської ради №117-16-У від 17.07.2008 року жодним чином не вплинуло на права землевласника ОСОБА_3, оскільки воно є першочерговим, у вказаному рішенні зазначено, що остаточна площа земельних ділянок буде визначена після проведення інвентаризації землевпорядною організацією, а отже право власності в розумінні ст.317ЦК України - право володіння, користування та розпорядження позивача за зустрічним позовом не порушено.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в позові в цій частині не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: