Справа № 1003/18216/12 Головуючий у І інстанції Шовкопляс О.П.
Провадження № 22-ц/780/4045/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.
Категорія 49 26.07.2013
іменем України
25 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Панасюка С.П.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі: Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року за позовом Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -
У листопаді 2012 року Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що до служби надійшов лист від секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про перевірку стану виконання ОСОБА_4 батьківських обов'язків по вихованню малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають за адресою: Російська Федерація, м.Єкатеринбург і знаходяться на утриманні опікуна ОСОБА_6.
Мати дітей ОСОБА_7 хвора на психічну хворобу, тому не може здійснювати догляд за дітьми.
Батько дітей, відповідач по справі ОСОБА_4, на думку позивача, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не проявляє про них щонайменшої батьківської турботи, не надає будь-якої матеріальної допомоги, був засуджений двічі, звільнений від відбування покарання з призначенням іспитового строку.
Тому позивач просить в судовому порядку позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради подала апеляційну скаргу в якій, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Крім того, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в суді за довіреністю Таргулова І.Г. подала заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій підтримала апелянта.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення неповно з'ясував обставини по справі та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що з 28.09.2001 року по 03.08.2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно матеріалів справи, мати дітей ОСОБА_7 разом з дітьми в грудні 2008 року виїхала до Російської Федерації без відповідного дозволу батька дітей. Мати дітей хвора на психічну хворобу, тривалий час перебувала на лікуванні в Краснотур»їнській психоневрологічній лікарні, за станом здоров'я не може здійснювати батьківські обов'язки.
Наказом начальника управляння соціального захисту населення Міністерства соціального захисту населення Свердловської області по місту Краснотур»їнську, РФ, від 30.04.2009 року у зв'язку з психічним захворюванням матері та перебуванням відповідача під слідством, над дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_6.
Судом першої інстанції встановлено, що з грудня 2008 року та на час розгляду справи діти знаходяться на утриманні опікуна ОСОБА_6, проживають та мають тимчасову реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: АДРЕСА_2.
17.08.2009 року ОСОБА_6 зверталася до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, в судовому засіданні збільшила позовні вимоги і зазначила підставу позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей вживання відповідачем наркотичних речовин та подала вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей з підстав ненадання матеріальної допомоги на утримання, виховання та розвиток дітей.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 28.04.2010 року позов ОСОБА_6 задоволено в частині стягнення аліментів, а в частині позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Відповідно до ст. 255 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2011 року ОСОБА_6 подала до Білоцерківського міськрайонного суду позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 підставою даного позову зазначила, ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, не проявлення турботи про них та ненадання матеріальної допомоги.
Крім того, дане питання було предметом розгляду судів і рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2011 року в задовленні позову ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено.
Встановлено, що неповнолітніх дітей їх мати вивезла до Російської Федерації в грудні 2008 року, а батько дітей ОСОБА_4 дозволу на їх вивіз не давав. Відповідач неодноразово звернувся до прокуратури м. Біла Церква та інших органів державної влади та управління з приводу вивезення дітей до Росії, проте позитивних результатів такі звернення не дали.
Також рішенням суду від 28.04.2010 року Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради було зобов'язано відкрити рахунки на дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в установах банку для перерахуванням аліментів відповідачем на утримання дітей, але як повідомив представник відповідача, дані рахунки не було відкрито, рахунок відкрила опікун дітей не повідомивши реквізити відповідачу.
Відповідач по справі офіційно працевлаштований, але вказаних коштів недостатньо для того, щоб відвідати дітей в Російській Федерації. Він також не ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків, бажає надавати допомогу та виховувати дітей.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реалізувати можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. В даному випадку ОСОБА_4 не має можливості виконати обов'язок по вихованню та утриманню дітей, в його діях не вбачається бездіяльності у виконанні своїх обов»язків.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог, зважаючи на відсутність підстав для позбавлення батьківських прав, а підстави наведені апелянтом спростовуються матеріалами справи та долученими доказами.
Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На підставі наведеного, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: