Справа № 1026/1433/2012 Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.
Провадження № 22-ц/780/1901/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.
Категорія 45 24.07.2013
Іменем України
23 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,
суддів: Яворського М.А., Білоконь О.В.
за участю секретаря: Шаповалової А.К.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, -
У липні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом про розподіл спільного майна подружжя. В подальшому уточнивши позовні вимоги, обґрунтовувала їх тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 1990 по 2006 рік. Оскільки згоди щодо спільного розподілу майна між ними не досягнуто, просила суд визнати будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на ? частину вищезазначеного будинку.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05 лютого 2013 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1
Визнано за ОСОБА_3 право приватної власності та виділено їй в натурі в будинку - приміщення № 1-3 площею 14.2 м. кв., приміщення №1-4 площею 6.7 м. кв., приміщення № 1-5 площею 5.9 м. кв. загальною вартістю 17724 гривень, забудову вартістю 4551 гривень, 1\2 частину хліва вартістю 4205 гривен та вбиральню вартістю 1026 гривень, що становить 45/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1
Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності та виділено йому в натурі в будинку приміщення № 1-1 площею 13.0 м. кв., приміщення №1-2 площею 18,5 м. кв. загальною вартістю 20833 гривень, веранду вартістю 3861 гривень, 1/2 частину хліва вартістю 4205 гривень та гараж вартістю 4059 гривень, що становить 55/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважає встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що державна реєстрація факту придбання нерухомості не проводилася, свідоцтво про право власності на нерухоме майно було оформлено відповідачем за власні кошти лише після розірвання шлюбу. До розірвання шлюбу майно не підлягало поділу, оскільки статусу спільної сумісної власності подружжя не набуло. Крім того, судом не враховано витрат, понесених відповідачем на оформлення та придбання нерухомості у 2011 році.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 26 лютого 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1.
Рішенням виконавчого комітету П'ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області від 14 березня 2012 року надано дозвіл на поділ будинку АДРЕСА_1 в натурі на ? та ? частини житлового будинку за умови проведення добудови і реконструкції всього існуючого будинку та спільного користування земельною ділянкою та надано дозвіл на проведення добудови і реконструкції житлового будинку.
Згідно свідоцтва про право власності від 31 березня 2011 року власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правоустановчі документи на будинок були втрачені, а при розгляді справи доведено факт купівлі сторонами під час зареєстрованого шлюбу будинку, тому це майно є спільною сумісною власністю і підлягає поділу.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на спірний будинок було зареєстровано за відповідачем у 2011 році, тобто після розірвання шлюбу з позивачем і договір купівлі-продажу зазначеного будинку не був підставою до реєстрації права власності на нього, як це помилково вважав суд. Зазначене свідоцтво видане на підставі рішення виконкому від 07.07.2006 року. Докази, що підтверджують придбання будинку під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у матеріалах справи відсутні.
З пояснень відповідача та його представника вбачається що спірний будинок не був побудований сторонами по справі, а згідно записів погосподарської книги за 1991-1995 роки взагалі числиться за ОСОБА_4, яка не залучена до участі у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду щодо належності будинку до спільного майна подружжя є надуманими, не ґрунтуються на наявних у справі доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Фінагєєв В.О.
Судді: Яворський М.А.
Білоконь О.В.