Дата документу Справа №
Провадження № 22-ц/778/3998/13 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
24 липня 2013 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В., суддів Маловічко С.В., Сапун О.А.
при секретарі: Евальд Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
У березні 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 11 жовтня 2008 року Комунарським відділом реєстрації актів громадського стану Запорізького міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_3 30.01.2013 року рішенням Запорізького районного суду Запорізької області шлюб з відповідачем було розірвано. Від шлюбного життя сторони мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час дитина мешкає із нею, окремо від батька, та знаходиться на її утримання, оскільки після розлучення вони не дійшли згоди щодо утримання дочки. ОСОБА_4 відвідує дошкільний заклад, що потребує щомісячної сплати в середньому розмірі 280 грн. Вона витрачає особисті кошти на їжу та одяг дочки, а також інші супутні речі, необхідні для дитини. Відповідач має нерегулярний та мінливий дохід, та в добровільному порядку допомогу на утримання дочки не надає. Посилаючись на зазначені обставини, просила визначити аліменти в розмірі 850 грн. щомісячно, та 1000 грн. щорічно на додаткові витрати, пов'язаних з літнім оздоровленням та відпочинком дочки.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки заробітної плати щомісячно, починаючи з 21.03.2013 року і до повноліття дитини, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи щодо доходу відповідача, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За положеннями ст. 180 СК України батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 183 ч. 1 Сімейного Кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У відповідності до ст. 182 ч. 2 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 жовтня 2008 року, мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження / а.с. 3/. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30 січня 2013р. шлюб між подружжям розірвано. На теперішній час сторони мешкають окремо, а дочка ОСОБА_5 залишилась проживати з матір»ю та знаходиться на її утриманні.
Зі змісту вказаних норм закону слідує, що обидва батьки повинні утримувати дитину, а при визначенні розміру аліментів враховується матеріальне становище дитини, тобто дохід того з батьків, з ким проживає дитини, а також матеріальне становище платника аліментів.
Проте позивач не зазначала відомостей про свій дохід, що позбавило суд можливості оцінити матеріальне становище дитини. В позові просила стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 850 грн. щомісячно та додатково щорічно 1000 грн. на літнє оздоровлення і відпочинок дочки, посилаючись на мінливий заробіток відповідача.
Відповідач позов визнав частково, погоджуючись на сплату аліментів у ? частці від його заробітку, який є постійним, та мінімальний за розміром.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки у розмірі ? частки від його доходу щомісяця, суд виходив з того, що ОСОБА_3 офіційно працює вантажником та його середній заробіток складає 1147 грн. на місяць, тому дохід його є постійним, а його розмір дорівнює мінімальній заробітній платі, передбаченій чинним законодавством. Відмовляючи в позові про стягнення додаткових витрат на літній відпочинок і оздоровлення дитини, суд вважав, що ці витрати не викликані особливими обставинами, тобто захворюванням дитини, розвитком особливих здібностей, тощо, тому їх стягнення наперед не відповідає вимогам ст. 185 СК України.
Колегія повністю погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах вищевказаних норм сімейного кодексу.
При визначенні розм?іру аліментів на утримання ди?тини у ? частці від доходу батька судом в повній мірі враховані вимоги ст. 182 СК України з урахуванням тих доказів, які надані сторонами у справі. Так, позивачем не надано доказів про свій доход, про стан здоров»я дитини, про потребу дитини у додаткових витратах, а також доказів про наявність більшого доходу у батька дитини, ніж надано в офіційній довідці ТОВ «Крона», в якому працює відповідач вантажником. Отже, суд належним чином вра?хував матеріальне становище? платника аліментів та інші об?ставини, що мають істотне знач?ення, на підставі матеріалів справи, а також те, що дохід відповідача не носить мінливого характеру, що виключає можливість присудження аліментів в твердій грошовій сумі.
Посилання апелянта на те, що суд не врахував того, що ? частка від заробітку позивача в грошовому виразі складає розмір, який є меншим від 30 % прожиткового мінімуму, не спростовує висновків суду, оскільки в такому випадку відповідач зобов»язаний сплачувати аліменти в розмірі 30 % прожиткового мінімуму, як це передбачено законом та зазначено в резолютивній частині рішення суду.
З огляду на вказані обставини, колегія не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 червня 2013 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: