04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" липня 2013 р. Справа№ 922/137/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Чорної Л.В.
при секретарі Дмитрина Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері
на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2013 року
у справі № 922/137/13 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптукрпорм-ВР"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача - Міністерство оборони України
про стягнення 2271644,38 грн.
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптукрпорм-ВР" (надалі - відповідач) про стягнення 2271644,38 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладених між позивачем та відповідачем договорів про користування нерухомим військовим майном, договорів про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, договорів з відшкодування вартості послуг з електропостачання, не розрахувався за надані у період з вересня 2011 року по березень 2012 року комунальні послуги, а саме: за теплопостачання -578145,64 грн., водопостачанні та водовідведення - 280 272,42 грн., електропостачання - 957014,18 грн., газопостачання - 394 432,04 грн. та тверде паливо - 61780,10 грн., що загальній сумі становить 2271644,38 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013 р. судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2013 р. у справі № 922/137/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що договори № 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання і водовідведення та договори № 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання припинили свою дію 31 березня 2011 року, у зв'язку з закінченням строку, на який їх було укладено, та з закінченням строку дії Договору про надання послуг з харчування особового складу № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р., який у встановленому порядку пролонгований не був, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування заборгованості за надані послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, заступник прокурора звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2013 року у справі № 922/137/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 922/137/13 від 18.06.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 922/137/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 922/137/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 17.07.2013 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 922/137/13 від 17.07.2013 року враховуючи перебування судді Смырнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 922/137/13 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2013 р. у справі № 922/137/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 271 644,38 грн. у повному обсязі.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції визнали доводи апеляційної скарги обґрунтованими та просили суд задовольнити її у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2013 р. у справі № 922/137/13.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення заступника прокурора, представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно встановлено судом першої інстанції 30.06.2011 р. між Міністерством оборони України та Т0В "ОПТУКРПРОМ-ВР" укладено договір про закупівлю послуг з громадського харчування № 286/2/8/11/18.
В подальшому, 01.07.2011 р., з метою реалізації зазначеного договору на місцях, квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова Міністерства оборони України з ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" були укладені договори користування, нерухомим військовим майном, згідно яких відповідачу передані нежитлові приміщення для здійснення господарської діяльності наступних військових частин та установ: А-1451, А- 3306, А-2112, А-4104, Харківський університет Повітряних Сил, А-0501, факультет військової підготовки НТУ "ХПІ", А-2467, А-1215, А-0829, А-1451, А-3074, А-1215, А-2136, А-1352, А-0478, А-3010.
При цьому, умовами договорів про користування нерухомим військовим: майном визначено, що ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" протягом 30 робочих днів після підписання договору зобов'язано укласти прямі договори на постачання комунальних послуг та енергоносіїв з постачальними організаціями, а в разі неможливості з балансоутримувачем майна (п. 4.6. договорів).
Отже, вказаними договорами передбачена компенсація фактичних витрат, пов'язаних з безоплатним використанням військового нерухомого майна.
Так, твердженням прокурора, 9 лютого 2011 року між КЕВ м. Харкова та ТОВ "ОПТУКРПРОМ- ВР" укладені договори №№ 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення за місцезнаходженням військових частин та установ А-0829, А-3306, А-3074, А-1215, А-2112, А-4104, А-2467, А-0501, А-1352, А-1451, А-1451 (A-3 010), Харківський університет Повітряних Сил, факультет військової підготовки НТУ "ХПІ", Харківський обласний військовий комісаріат.
Строк зазначених договорів визначено до 31 березня 2011 року та його автоматичну пролонгацію на час дії договору про надання послуг харчування особового складу військової частини (розділ 5 договору), який, згідно до п. 10 Договору № 286/2/12/2 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних і польових умовах та годування штатних тварин) від 02.02.2012 р., встановлюється до 31.12.2012 р.
Крім того, 9 лютого 2011 року, з метою відшкодування вартості послуг з електропостачання між КЕВ м. Харкова та ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" були укладені відповідні договори №№ 17-28 за місцезнаходженням військових частин та установ А-3306, А-3074, А-2112, А-1215, А-4104, А-2467, А-1415, А-0501, А-1352, А-1451 (А-3010), А-0478, Харківський університет Повітряних Сил, факультет військової підготовки НТУ "ХПІ", які з вже зазначених вище підстав діють до 31.12.2012 р.
Поряд з цим, між КЕВ м. Харкова та ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" залишились неукладеними договори про відшкодування витрат вартості теплової енергії по наступним військовим об'єктам: в/ч А-2467, А-2136, А-1451, А-1215, А-1451, А-1361, А-4104, А-3306, А-0829, Харківський університет Повітряних Сил та компенсації за тверде паливо, використане для опалення орендованих приміщень у в/ч А-0478, А-1451, А-1215, А-2467 та А-2136, що є порушенням з боку відповідача вимог п. 4.6 договорів про користування нерухомим військовим майном, згідно яких обов'язок по укладення договорів на постачання комунальних послуг впродовж 30 днів після підписання договору покладався безпосередньо на ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР".
22.05.2012 р. позивач направив на адресу ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" для підписання та оплати: акти виконаних робіт на відшкодування вартості опалення; рахунки на оплату відшкодування вартості опалення; акти виконаних робіт на оплату відшкодування вартості водопостачання та водовідведення; рахунки на оплату відшкодування вартості водопостачання та водовідведення; акти виконаних робіт на оплату відшкодування вартості опалення від газових котелень; рахунки на оплату відшкодування вартості опалення від газових котелень; акти виконаних робіт на оплату відшкодування вартості електропостачання; рахунки на оплату відшкодування вартості електропостачання.
Проте, відповідач у п'ятиденний термін отримані рахунки не оплатив та акти не підписав.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору на адресу ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" позивачем була направлена претензія за вих. № 5040 від 01.08.2012 р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, згідно довідки КЕВ м. Харкова, заборгованість відповідача за період вересень 2011 року - березень 2012 року за теплопостачання становить 578145,64 грн., водопостачання та водовідведення - 280272,42 грн., електропостачання - 957014,18 грн., газопостачання - 394432,04 грн. та тверде паливо - 61780,10 грн., що становить загальну суму 2271644,38 грн.
Посилаючись на те, що в результаті проведеної Прокуратурою Солом'янського району м. Києва планової перевірки додержання вимог Закону України «Про енергозбереження», було виявлено наявність заборгованості у Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» за договором щодо виплати Публічному акціонерному товариству «Київенерго» 7 935 681, 63 грн., прокурор звернувся до суду з заявою про захист прав позивача та просив стягнути на користь останнього борг за договором у сумі 7 935 681, 63 грн.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
За змістом ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР"(виконавець) 08.02.2011р. був укладений Договір № 286/2/8/11/7 про закупівлю послуг громадського харчування.
За змістом вказаного договору, виконавець зобов'язався у 2011 році надати замовнику послуги громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин), зазначені у специфікації договору, освіження (оновлення) продовольства, а замовник прийняти послуги і оплатити у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору. Послуги надаються з харчування особового складу військових частин та військово-навчальних закладів, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та м. Київ.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України,. зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 631. Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п. 10.1. договір № 286/2/8/11/7 про закупівлю послуг громадського харчування набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 березня 2011 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
При цьому як вірно зазначено судом першої інстанції положеннями договору не передбачено умов його автоматичної пролонгації, а навпаки чітко визначено термін його дії по закінченню якого, вирішення питання щодо продовження дії договору можливе лише за наявності відповідного волевиявлення сторін та досягнення істотних домовленостей з подальшим закріпленням їх у притаманній для даного виду договорів формі.
В продовж строку дії договору № 286/2/8/11/7, відповідачем було укладено низку договорів, сторонами яких виступали відповідач, відповідні військові частини та відповідні територіальні Квартирно-експлуатаційні відділи Міністерства оборони України, а саме: Договори від 09.02.2011 про відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення № 1-14; договори від 09.02.2011 року про відшкодування вартості послуг з електропостачання № 17-28.
Слід відзначити що пунктом п. 5.1. договорів №№ 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення та договорів №№ 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання передбачено аналогічний термін дії вказаних договорів, а саме що договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 31 березня 2011 року.
У пунктах 5.3 вказаних договорів, сторони передбачили автоматичну пролонгацію договорів на термін дії договору про надання послуг з харчування особового складу.
Проте всі вище перелічені договори припинили свою дію 31.03.2011 року згідно змісту умов їх пункту 5.3, оскільки дія єдиного Договору про надання послуг з харчування особового складу відповідних військових частин (№ 286/2/8/11/7) припинилась 31.03.2011 року, доказів на спростування наведених обставин справи стороною позивача суду надано не було.
Також на підтвердження висновку суду щодо припинення договірних відносин між сторонами по договору № 286/2/8/11/7 саме 31.03.2011 року, свідчить наявний в матеріалах справи Договір № 286/2/8/11/11 про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) від 01.06.2011 р., з якого вбачається, що договірні відносини з приводу надання послуг з харчування після закінчення строку дії Договору № 286/2/8/11/7 від 08.02.2011 р. між відповідачем та Міністерством оборони України було поновлено з проміжком у понад двохмісячний термін.
Отже з огляду на вище перелічене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність посилань прокурора на порушення відповідачем умов договорів № 1-14 щодо відшкодування вартості послуг з водопостачання і водовідведення та договорів № 17-28 про відшкодування вартості послуг з електропостачання, укладених 9 лютого 2011 року, та виникнення на підставі вказаних договорів у період з вересня 2011 року по березень 2012 року заборгованості за спожиті комунальні послуги, враховуючи припинення дії цих договорів ще 31 березня 2011 року.
В той же час колегія суддів вважає обгрунтованими посилання суду першої інстанції на прийняття Міністерством оборони України низки керівних (розпорядчих) документів у формі окремих доручень Міністра оборони України з метою зменшення вартості послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, які надаються суб'єктами господарювання, а саме:
- від 29.04.2011 р. № 5107/з, яким визначено, що у другому кварталі 2011 року оплату послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття, що споживаються суб'єктами господарювання для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2;
- від 07.07.2011 р. № 8525/з, яким визначено, що у третьому та четвертому кварталах 2011 року оплату послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття, що споживаються суб'єктами господарювання для надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2;
- від 29.12.2011 р. № 18630/з, яким визначено, що до укладення нових договорів з суб'єктами господарювання на 2012 рік забезпечити утримання об'єктів нерухомого військового майна, що залучається до харчування особового складу ЗСУ в частині оплати комунальних послуг та енергоносіїв (послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро- постачання, водовідведення) виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених Містерству оборони України за КПКВ 2101020/2;
- від 08.02.2013 р. № 1620/з, яким визначено, що забезпечення у 2012 році утримання об'єктів нерухомого військового майна, що залучається до харчування особового складу ЗСУ, в частині оплати комунальних послуг та енергоносіїв (послуг з тепло-, енерго-, водо-, газо-, паро-постачання, водовідведення та вивозу сміття) здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2.
Відповідно до пункту 6.5 наказу Міністра оборони України від 28.12.2011 р. № 846, яким затверджено Інструкцію з організації продовольчого забезпечення військовослужбовців та годування штатних тварин Збройних Сил України шляхом залучення суб'єктів господарювання, оплата комунальних послуг та енергоносіїв у процесі надання послуг з харчування здійснюється за окремим рішенням Міністра оборони України.
Таким чином, з моменту укладення відповідачем з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова договорів від 01.07.2011 р. про користування нерухомим військовим майном, в останнього не виникло зобов'язань щодо укладення договорів на постачання комунальних послуг та енергоносіїв з постачальним організаціями, оскільки відповідач діяв на підставі розпорядчих документів Міністерства оборони України, з яким безпосередньо мав договірні відносини, а відтак, не мав зобов'язань з компенсації вартості комунальних послуг та енергоносіїв Міністерству оборони України в особі його територіальних квартирно - експлуатаційних відділів. Поряд із цим, слід відзначити, що всі договори від 01.07.2011 р. про користування нерухомим військовим майном також припинили свою дію ще 31.12.2011 року, а відповідно припинилися й всі права та обов'язки за цими договорами.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором жодним чином не доведено факту порушення прав позивача на сплату заборгованості за послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення.
Крім того прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на висновки встановлені у акті ревізії фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова за період з 01.09.2011 по завершений період 2012 року за № 08-20/43 від 12.04.2012.
Проте колегія суддів проаналізувавши наведені вище обставини справи не погоджується з твердженнями позивача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Аналогічна позиція була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28 березня 2012 р. справа № 14/17-3843-2011.
Отже з урахуванням вищенаведених норм, висновки викладені в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача не можуть розцінюватися судом у якості достовірно встановленого факту наявності порушень відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, а підлягають загальному аналізу поряд з іншими обставинами справи.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2012 року по справі № 922/137/13 залишити без змін.
Матеріали справи № 922/137/13 повернути до Господарського суду Київської області
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Іоннікова І.А.
Чорна Л.В.