ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/10971/13 22.07.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 31 335,30 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Грабовський О.О. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" в порядку регресу 31 335,30 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0613559/1002/10 від 18.11.2010 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки «Форд» д/н НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Сеат» д/н НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому регресну вимогу про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 року порушено провадження по справі № 910/10971/13, розгляд справи призначено на 22.07.2013 року та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
25.06.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2013 року.
В судове засідання 22.07.2013 року з'явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення що свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 14.06.2013.
Таким чином, ухвала суду надіслана за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 22.07.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
18.11.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0613559/1002/10, за яким було застраховано автомобіль «Форд» д/н НОМЕР_1.
02.07.2011 року приблизно о 1 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом марки «Сеат» д/н НОМЕР_2 на вулиці Харківське шосе - вулиця Привокзальна в м. Києві, не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Форд» д/н НОМЕР_1, який знаходився попереду, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до Постанови Дарницького районного суду міста Києва № 3-6451/2011 від 03.08.2011 року, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 321/КВ2 від 17.07.2011 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Форд» д/н НОМЕР_1 після ДТП складає 27 076,47 грн.
Як вбачається з рахунку на оплату № 0000000246 від 14.07.2011 року вартість ремонту складає 31 335,30 грн.
Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № 1001/06/28042/S/64982 від 02.08.2011 року на суму 31 335,30 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 31 335,30 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 0036179 від 03.08.2011.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує автомобіль НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АА/2364267 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № АА/2364267) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза становить 0,00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом № АА/2364267 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.
Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із регресною вимогою № 194-ПР від 29.01.2013 На доказ відправлення вимоги позивач надав копію фіскального чеку відділення поштового зв'язку.
Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, суму страхового відшкодування не виплатив.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 321/КВ2 від 17.07.2011 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Форд» д/н НОМЕР_1 після ДТП складає 27 076,47 грн.
За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/2364267) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема статтею 29 Закону, а саме в даному випадку вартістю матеріального збитку з врахуванням зносу згідно з висновком експертного дослідження, а не фактичним розміром заподіяної шкоди, а відтак підстав для покладення на відповідача відповідальності за фактичні виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику немає.
Крім того, п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
За таких обставин, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на різницю між фактично сплаченою сумою страхового відшкодування та сумою матеріального збитку, що встановлена звітом за вирахуванням франшизи, та становить 27 076,47 грн.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.
Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно з нормами чинного законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.
Враховуючи визначені полісом АА/2364267 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 27 076,47 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем - ВАТ "НАСК "Оранта" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.
Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 27 076,47 грн.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 25, ідентифікаційний код 23510137) 27 076,47 грн. (двадцять сім тисяч сімдесят шість) грн. 47 коп. страхового відшкодування, 1486 (одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн. 66 коп. судового збору.
3.Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.
4.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.07.2013
Суддя О.А. Грєхова