83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.07.2013р. Справа № 36/253пн
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гриник М.М., суддів Соболєвої С.М., Мальцева М.Ю.
при секретарі Поповій С.В.
за позовною заявою Донецького міського управління головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк
до відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Донецька
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ.
про визнання права власності
Представники:
від позивача: Яновський А.В., за довір.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
Донецьке міське управління головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», м. Донецька та за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ про визнання права власності.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він не може реалізувати свої права щодо новоутвореного майна, оскільки зміни об'єкту нерухомості здійснено без оформлення належної дозвільної документації.
Ухвалою від 30.12.2011р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №36/253пн, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 01.03.2012р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Гриник М.М., суддів: Сич Ю.В. та Мальцева М.Ю.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. змінено склад судової колегії: замінено суддю Мальцева М.Ю. на суддю Соболєву С.М.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.05.2012р. змінено склад судової колегії: замінено суддю Соболєву С.М. на суддю Демідову П.В.
Позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати право власності за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України з правом оперативного управління за Донецьким МУ ГУМВС України в Донецькій області на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю літ.А-3 загальною площею 1200,4 кв.м, будівля гаражу з конюшнею літ.Б-1, Б1-1 загальною площею 1934,3 кв.м., а також будівлю тиру літ. Г-1 загальною площею 71,0 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Лівобережна,68 «а», Калінінський район м.Донецька. Заява про уточнення позовних вимог подана в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду, а вимоги викладені в ній розглянуто як остаточні.
Від Міністерства внутрішніх справ України надійшла заява, в якій просить суд допустити до участі у справі представника МВС України на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду Донецької області залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних на предмет спору комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», м.Донецьк.
Від позивача надійшли заяви про призначення будівельно - технічної експертизи.
Ухвалою від 24.05.2012р. судом призначено у справі незалежну комплексну судову будівельно - технічну експертизи. Ухвалою від 24.05.2012р. провадження у справі зупинено.
Ухвалою господарського суду від 12.06.2013р. провадження у справі поновлено.
Ухвалою господарського суду від 12.06.2013р. залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справ України, м.Київ.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 16.07.2013р. змінено склад судової колегії: замінено суддю Демідову П.В. на суддю Соболєву С.М.
Відповідач відзив на позов не надав, ухвалу суду не виконав. Про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Третя особа, КП БТІ м. Донецька у судове засідання не з'явилася, вимог ухвал суду не виконала.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд -
Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області є органом Міністерства внутрішніх справ України і підпорядковується ГУМВС України в Донецькій області та є державною юридичною особою, здійснює свої функції згідно ЗУ «Про міліцію» та керується в своїй діяльності положенням «Про Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області», затвердженим наказом ГУМВС України в Донецькій області від 16.10.2007 №1156.
Позивач з посиланням на ст. 137 Господарського кодексу України просить суд визнати право власності за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України з правом оперативного управління за Донецьким МУ ГУМВС України в Донецькій області на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю літ.А-3 загальною площею 1200,4 кв.м, будівля гаражу з конюшнею літ.Б-1, Б1-1 загальною площею 1934,3 кв.м., а також будівлю тиру літ. Г-1 загальною площею 71,0 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Лівобережна,68 «а», Калінінський район м.Донецька
Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006р. визначено, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
За ч.ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
За матеріалами справи позивач більше ніж 10 років використовує будівлі полку патрульної служби, розташовані за адресою: вул..Лівобережна,68 «а», Калінінський район, м.Донецьк, що підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними договорами про надання послуг. Вказані будівлі знаходяться на балансовому обліку Донецького МУ ГУМВС області.
Позивач за власні кошти обслуговує зазначені об'єкти будівлі та фактично є їх єдиним користувачем.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №263/4 від 20.04.1983р. позивачу надано дозвіл на проектування об'єктів оперативного полку по вул. Лівобережній в Калінінському районі на земельних ділянках загальною площею 1,7га.
Рішенням виконавчого комітету №662/44 від 31.10.2007р. позивачу надано дозвіл на підготовку матеріалів по розробці проекту землеустрою для відводу земельної ділянки під існуючу будівлю.
Зазначені вище об'єкти нерухомості проінвентаризовано. За даними КП БТІ будівлі нежитлових приміщень полку патрульної служби Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області мають наступні площі: літ.А-3 має загальну площу 1200,4кв.м., літ.Б-1- загальну площу 1934,3кв.м., літ.Г-1- загальну площу 71,0 кв.м., що знаходиться за адресою: вул..Лівобережна, 68 «а» у Калінінському районі м.Донецька.
Позивач зазначає, що для впорядкування використання нерухомих об'єктів господарювання ним на адресу КП «Бюро технічної інвентаризації» м.Донецька було скеровано звернення щодо реєстрації права власності, однак, КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» відмовило позивачу в реєстрації права власності, що зумовило подальше звернення позивача до суду.
Оцінюючи вимоги позивача та матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з приписами ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності і розповсюджується на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Зміст статті 344 Цивільного кодексу України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння має бути добросовісним, тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків, зокрема, для нерухомого майна протягом 10 років.
Дані щодо вимог третіх осіб про повернення зазначеного майна із володіння позивача в матеріалах справи відсутні.
Долучені до матеріалів справи докази свідчать, що спірне майно набуто у володіння позивачем та знаходився у володінні безперервно, відкрито більш ніж десять років та обслуговується за рахунок позивача.
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В процесі господарської діяльності Донецьке міське управління ГУМВС України в Донецькій області здійснено самовільне будівництво, переобладнання приміщень, а саме самовільно зведено будівлі:
- 1. конюшні, площею 240,9 кв.м., 2. конюшні, площею 196,3 кв.м., 3. кабінету, площею 5,0 кв.м., 4. складу, площею 9,9 кв.м., 5. коридору, площею 19,7 кв.м., 6. складу, площею 10,4 кв.м. (літ.Б-1, частина приміщення №7);
- 1. коридор, площею 4,6 кв.м., 2. сиділочна, площею 8,6 кв.м., 3. кабінет, площею 13,8 кв.м., 4. кабінет, площею 10,4 кв.м., 5. кладова, площею 2,9 кв.м. (літ.Б-1, приміщення №8);
- 1. коридор, площею 1,9 кв.м., 2. кузня, площею 23,8 кв.м., 3. кладова, площею 3,6 кв.м. (літ.Б-1, приміщення №9);
- будівля тиру літ. Г-1, площею 71,0 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, позивачем без отримання відповідного дозволу, за власні кошти господарським способом у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, санітарних норм позивачем проведено будівництво та реконструкцію спірного майна.
Зважаючи на те, що роботи з реконструкції спірного нерухомого майна проведено позивачем без додержання вимог чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення будівельних робіт, то реконструйовані об'єкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав.
Одночасно суд зазначає, що проведення в процесі власної господарської діяльності реконструкції і переобладнання належного особі майна у світлі гарантій щодо здійснення права власності, його непорушності та визначеності підстав для його припинення, встановлених законодавством, не є та не може мати своїм наслідком припинення або обмеження прав власності позивача на придбане майно з урахуванням його реконструкції.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.
Як слід, відсутність документів, що передують проведенню будівництву (як-то, проектна документація, дозвіл на будівництво), обумовлюють неможливість введення в експлуатацію спірного об'єкта відповідно до встановленого Порядку.
Так, ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Для з'ясування відповідності будівлі нежитлових приміщень полку патрульної служби Донецького МУ літ. А-3, літ.Б-1, літ. Г-1, що знаходяться за адресою: вул. Лівобережна, 68 «а» у Калінінському районі м. Донецька державним будівельним нормам України, архітектурним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам судом ухвалою від 24.05.2012р. призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Правової корпорації «Фаріннік і партнери» 83052, м.Донецьк, пр. Ілліча, 82 Вовк Євгенії Юріївні.
За висновком експертизи адміністративна будівля (літ. А-3) загальною площею 1200,4 кв.м; будівля гаражу з конюшнею та прибудова (літ.Б-1, літ. Б1-1) загальною площею 1934,3кв.м., будівля тиру (літ.Г-1), загальною площею 71,0 кв.м., які знаходяться по вул..Лівобережній,68а в м.Донецьку, відповідають будівельним нормам (які включають противопожежні, санітарні, планувальні вимоги).
Технічний стан будівлі по РБН В.3.1-01-99 класифікуються, як нормальний (І) - це стан, за яким усі несучі та конструкції, що обгороджують, включаючи фундаменти та основи, знаходяться в нормальному стані, який не потребує проведення ремонтних робіт. Технічний стан конструкцій забезпечує необхідну міцність будівлям, що дозволяє їх використовувати по функціональному призначенню.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів особи.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позовні вимоги Донецького міського управління головного управління внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Донецьк до Донецької міської ради, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Донецька та за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства внутрішніх справ України, м.Київ про визнання права власності - задовольнити.
Визнати право власності за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України з правом оперативного управління за Донецьким МУ ГУМВС України в Донецькій області на нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю літ.А-3 загальною площею 1200,4 кв.м, будівля гаражу з конюшнею літ.Б-1, Б1-1 загальною площею 1934,3 кв.м., а також будівлю тиру літ. Г-1 загальною площею 71,0 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Лівобережна,68 «а», Калінінський район м.Донецька
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя М.М. Гриник
Суддя С.М. Соболєва
Суддя М.Ю Мальцев