2/754/2867/13
Справа № 754/6346/13-ц
Іменем України
24.07.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ярошенко С.В.,
при секретарях - Ткаченко Т.І., Буцко М.В., Яремус-Байсановій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ПрАТ СК «Брокбізнес», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 посилаючись на наступне.
13.08.12 року вироком Деснянського районного суду м. Києва у кримінальній справі відносно ОСОБА_3, відповідача було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.11.12 року вказаний вирок змінено, звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі ст.ст. 49, 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Злочин, у вчиненні якого відповідача визнано винним, мав місце 08.06.09 року, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та було пошкоджено автомобіль «Тойота Рав-4», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
ОСОБА_2 посилається на те, що матеріальна і моральна шкода йому заподіяна внаслідок пошкодження автомобіля діями відповідача. Тому просить стягнути з відповідача на його користь 55 523,37 грн. - у відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на ремонт автомобіля за виключенням відшкодованих коштів СК «Брокбізнес» у сумі 24 990 грн., 40 000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, яка полягає у негативних переживаннях пов'язаних з пошкодженням приватної власності та неможливістю користуватися автомобілем.
ОСОБА_1 просила стягнути моральну шкоду у сумі 100 000 грн., заподіяну їй у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, втраті спокою та негативній зміні психологічного стану.
В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовну заяву із підстав викладених у ній.
Відповідач, представник відповідача заперечували проти задоволення позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 13.08.12 року вироком Деснянського районного суду м. Києва у кримінальній справі відносно ОСОБА_3, відповідача було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесне ушкодження. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.11.12 року вказаний вирок змінено, звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі ст.ст. 49, 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Злочин, у вчиненні якого відповідача визнано винним, мав місце 08.06.09 року, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, в наслідок якої ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження та було пошкоджено автомобіль «Тойота Рав-4», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
Відповідно до ст. ст. 22 ч. 1 і ч. 2 п. 1, 23 ч. 1 і ч. 2 п. 2, 1166 ч. 1, 1167 ч. 1, 1177, 1195 ч. 1 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до Звіту № 239 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіль «Тойота Рав-4», д.н.з. НОМЕР_1 становить 79 815,37 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заподіяння відповідачем матеріальної шкоди ОСОБА_2, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і з відповідача підлягає стягненню, з урахуванням виплати страховою компанією «Брокбізнес» позивачу суми страхового відшкодування у сумі 24 990 грн., 55 525,37 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 моральної шкоди судом встановлено наступне.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
ОСОБА_2 не навів належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначив докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказав з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Якщо факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь ОСОБА_1, суд вбачає правові підстави для їх часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95" Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .
Суд вважає, що позивачем доведено заподіяння йому відповідачем моральної шкоди. Що ж стосується розміру морального відшкодування, то з урахуванням ступеня вини відповідача, обставин за яких вчинено злочин, тривалості фізичних і моральних страждань позивача та негативних наслідків, які настали для позивача у зв'язку із вчиненням по відношенню до нєї злочинних дій, суд вважає, що 15 000 грн., є достатнім розміром для відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд не вбачає підстав для його застосування виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному процесі, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили рішенням суду, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців.
З матеріалів справи вбачається, що днем завдання шкоди є 08.06.09 року.
В матеріалах кримінальної справи № 03-15350 міститься цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди(т.1 а.с. 233-234).
Вирок за звинуваченням ОСОБА_3 набрав законної сили 21.11.12 року.
Щодо застосування позовної давності до вимог позивачів про стягнення моральної шкоди, суд також не вбачає підстав для його застосування, оскільки, згідно ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 130, 174, 212-215 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 55 525,37 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Головуючий: