Апеляційний суд Житомирської області
Справа №284/14/13-ц Головуючий у 1-й інст. Діброва О.В.
Категорія 19 Доповідач Шевчук А. М.
24 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,
при секретарі судового засідання: Капустинській Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Заліської сільської ради про визнання рішення виконкому сільської ради незаконним і договору оренди недійсним
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 04 квітня 2013 року, -
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Заліської сільської ради від 29 квітня 2008 року №33 про надання ОСОБА_2 для проживання житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір оренди зазначеного будинку від 11 червня 2012 року, укладений між Заліською сільською радою та ОСОБА_2 Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29 вересня 2005 року рішенням виконавчого комітету Заліської сільської ради №29, яке не було скасованим, житловий будинок АДРЕСА_1 було надано для проживання йому.
Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 04 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд прийшов до неправильних висновків стосовно того, що позивач не набув у визначений законом спосіб права користування житловим будинком; рішення про надання йому для проживання житлового будинку є чинним та не скасоване на момент прийняття оскаржуваного рішення; Заліською сільською радою не ставилось питання про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, всупереч вимогам ст. 72 Житлового кодексу України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно змісту статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, віднесено до власних (самоврядних) повноважень виконкому сільської ради.
Як вбачається із копії рішення виконкому Заліської сільської ради Народицького району Житомирської області від 29 вересня 2005 року №29 «Про надання житла для тимчасового проживання в АДРЕСА_1» ОСОБА_1 надано для проживання житловий будинок по АДРЕСА_1 та зобов'язано останнього утримувати житловий будинок в належному стані, платити квартирну плату (а.с.6).
Відповідно до ч.1 ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Користування жилим приміщенням у будинку державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення ( ст.61 ЖК України).
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постійно діючим органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 спірного житлового будинку для тимчасового проживання. Ордер не видавався. Договір найму не укладався. Покладено обов'язок вносити квартирну плату.
Згідно довідки Засільської сільської ради від 22 січня 2013 року №42 квартирну плату у 2005-2006 роках вносив ОСОБА_1.(а.с.30).
У 2007 році оплата за користування житлом взагалі не здійснювалася.
Таким чином, тимчасове проживання припинилося.
Рішенням виконкому Заліської сільської ради Народицького району Житомирської області від 29 квітня 2008 року №33 «Про надання житла для проживання» спірний житловий будинок надано для проживання ОСОБА_2 (а.с.5).
Хоча ордер не видавався і на цей раз, але між Заліською сільською радою та ОСОБА_2 29 квітня 2008 року та 11 червня 2012 року були укладені договори оренди спірного будинку (а.с.7-10).
Відповідач з 2009 по 2012 рік вносить квартирну плату за житловий будинок(а.с.30).
Внесення позивачем квартирної плати в 2011 році в сумі 824,60 грн. не впливає на розгляд даного спору, оскільки право тимчасового проживання припинилося раніше, ніж житло було надано ОСОБА_2
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що наступні дії виконавчого комітету сільської ради з нерухомим майном не порушили прав позивача є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, визначених законом.
У позовній заяві не зазначаються правові підстави визнання договору оренди від 11 червня 2012 року недійсним.
Доводи апеляційної скарги щодо збереження за позивачем права користування спірним житлом спростовуються вище викладеними обставинами та додаткового правового обґрунтування не потребують, оскільки позивач ніколи не був зареєстрований за спірною адресою.
Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 04 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: