10 липня 2013 р.Справа № 2а-4082/12/2170
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,
секретаря Жукової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом багатогалузевого приватного підприємства "Бонус" до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
03.10.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус" (надалі - ТОВ "Бонус") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2012 р. №№ 0000122300; 0000112300.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2012р. позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що з 21.03.2012р. по 23.03.2012р. посадовою особою відповідача було проведено невиїзну позапланову перевірку БПП "Бонус" з ПНВКП "Атон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 31.10.2011р., за результатами якої складено акт від 26.03.2012р. №46/23-1/24104612. /а.с.8-31/
Перевіркою встановлено, що угоди постачання продукції в ланцюгу постачання від ТОВ "Альпарі-Холдінг, ЛТД", ТОВ "Югресурспостач", ТОВ "ТД "Паладіум" до ПНВКП "Атон", та від ПНВКП "Атон" до БПП "Бонус" відповідно до положень ЦК України є нікчемними та недійсними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2012 р. №№ 0000122300 та 0000112300, якими підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 121061,25грн., в тому числі за основним платежем на суму 107922грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13139,25грн., та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186761,75грн., в тому числі за основним платежем на 158017грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 28744,75грн. /а.с.6-7/
Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки ПНВКП "Атон" від 22.12.2011р. №4450/23-4/30667437 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахункам з ТОВ "Альпарі-Холдинг, ЛТД" за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р. та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 02.02.2012р. №№0000972301; 0000982301 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, - вже досліджувались судом.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.05.2012р. у справі №2а-528/12/2170 (набрала законної сили) вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані. Суд дійшов висновку, що ПНВКП "Атон" було виконано всі умови стосовно формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентом-постачальником ТОВ "Альпарі-Холдинг, ЛТД".
Правочини між ПНВКП "Атон" та ТОВ "Альпарі-Холдинг, ЛТД" також були предметом судового розгляду господарського суду Херсонської області. Господарський суд рішенням від 18.08.2011 року у справі № 5024/1303/2011 відмовив у задоволенні позову ТОВ "Альпарі-Холдинг, ЛТД" до ПНВКП "Атон" про визнання недійсними договорів поставки, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій між підприємствами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, зазначеними судовими рішеннями спростовується висновок податкових органів з приводу того, що ПНВКП "Атон" не мало можливості фактично здійснювати господарські операції.
Крім того, реальність здійснення господарських операцій ПНВКП «Атон», в тому числі поставки товарів БПП "Бонус", правомірність і обґрунтованість формування останнім валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підтверджується також бухгалтерськими документами: видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.
Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Багатогалузевого приватного підприємства «Бонус» - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: