19 червня 2013 р.Справа № 1570/5563/2012
Категорія: 9.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індиго» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
18.09.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Індиго» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2012р. №0001502250 та №0001512250.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р. позов задоволений.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 13.08.2012р. по 27.08.2012р. згідно направлення №001088/702 від 23.04.2012 року, головним державним податковим ревізором - інспектором та згідно направлення №001087/701 від 23.04.2012 року головним державним податковим ревізором - інспектором, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Індиго» щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ «Таверс», за період з 01.01.2011 року по 30.12.2011 року., за результатами якої було складено акт №5096/22-5/34801986 від 27 серпня 2012 р. /а.с.8-21/
Перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 197742,83грн. в тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 32370,60грн., липень 2011 року - 20339,20грн., серпень 2011 року 77178,95грн., вересень 2011 року 67854,08грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ на загальну суму 197742,83грн., в тому числі в розрізі податкових періодів: червень 2011 року 32370,60грн., липень 2011 року 20339,20грн., серпень 2011 року 77178,95грн., вересень 2011 року 67854,08грн.; - підпункту 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого, ТОВ «Індиго» безпідставно в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та за ІІІ квартал 2011 року включило до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «Таверс» на загальну суму 988714грн., чим занижено податок на прибуток на суму 227404грн.; - п.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, підпункту 20.1.8 ст.20 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не прийнято відповідних заходів щодо організації збереження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку протягом встановленого законом терміну, порушено право посадових осіб податкової в частині ненадання під час перевірки регістрів бухгалтерського обліку, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001512250 від 05.09.2012 року про визначення податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток підприємств у сумі 227404грн. /а.с.22/ та податкове повідомлення - рішення №0001502250 від 05.09.2012 року про визначення податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 197742,83грн. та за штрафними санкціями на суму 83707,12грн./а.с.24/
Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як вбачається з матеріалів справи, довідкою Приморського районного відділу Одеського міського Управління ГУМВС України в Одеської області №31/17-1890 від 27.03.2012р. /а.с.57/ підтверджується звернення директора ТОВ «Індиго» із заявою про втрату фінансово-господарських документів: договорів з контрагентами; накладних на придбання товару, реалізацію товару; податкових накладних ( з січня 2010 року по грудень 2011 року), головної книги, виписки з банку по розрахунковим рахункам.
Разом з тим, відповідно до ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п.44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
В матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення позивачем органу державної податкової служби про втрату бухгалтерських документів.
З моменту втрати документів (березень 2012 року) позивачем не здійснено будь-яких дій спрямованих на відновлення втрачених документів. Так, документи не відновлені на час проведення перевірки та винесення оскаржених повідомлень - рішень, а також на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, - протягом більш ніж року. Не дивлячись на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції для надання доказів у справі, позивач відсторонився від участі в розгляді справи.
Таким чином, не надання документів, що підтверджують реальний характер вчинених з контрагентом правочинів, є підставою для відмови у задоволенні позову.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи помилково застосував норми матеріального права, тому в порядку ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Індиго» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2012р. №№0001502250; 0001512250.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: