Справа: № 2а-8940/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
09 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Шостака О.О.,
суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,
при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови державного виконавця,-
У липні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про розшук майна боржника від 30.08.2010 року № 17655815.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 17.09.2012 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 року - без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2007 у справі №3/25 позовні вимоги ДПІ у Деснянському районі міста Києва задоволено та зобов'язано стягнути з СПД-ФО ОСОБА_3 податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 58797,14 грн.
На виконання постанови суду по справі №3/25 було видно виконавчий лист про примусове виконання постанови від 06.02.2008 року.
На підставі заяви ДПІ у Деснянському районі міста Києва від 18.02.2010 №912/9/24-270, постановою державного виконавця від 23.02.2010 року ВП №17655815 було відкрито виконавче провадження та зобов'язано ОСОБА_4 добровільно виконати виконавчий лист до 02.03.2010 року.
Відповідачем прийнято постанову від 09.06.2010 року про уточнення ВП №17655815, відповідно до якої було допущено технічну помилку та на підставі ст..5 Закону України «Про виконавче провадження» змінено запис з «стягнення з ОСОБА_4 на користь держави податкового боргу в розмірі 58797,17 грн.» на «з «стягнення з ОСОБА_4 на користь держави податкового боргу в розмірі 267214,79 грн.»
В результаті чого, відповідачем було прийнято постанову від 09.06.2010 року про арешт майна боржника ВП №17655815 відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення, яку листом від 09.06.2010 №478/4 скеровано на адресу позивача.
10.06.2010 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №17655815, відповідно до якої накладено в межах суми 267214,79 грн., на відповідні розрахункові рахунки арешт.
Зазначену постанову було скеровано на адресу АБ «Південний» та ВАТ «Укрексімбанк».
Матеріали справи свідчать, що листом від 21.06.2010 №026-04/404бт ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України повідомив відповідача про те, що рахунок ОСОБА_4 - закрито.
Також, листом від 22.06.2010 №01948-18/3 АБ «Південний» повідомив відповідача про те, що залишок коштів на момент арешту складає 00,00 грн.
Від Головного управління в місті Києві управління державної автомобільної інспекції до відповідача надійшло повідомлення від 08.07.2010 року про те, що транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 постановлено на автоматизований облік до АІС «Арешт» під: Арешт, заборона на відчуження.
30.08.2010 року відповідачем було встановлено, що місце знаходження майна яке поставлено під арешт - невідомо. В зв'язку з цим прийнято постанову ВП №17655815 про розшук майна боржника наступного майна: автомобіль марки daewoo lanos TF696, ДНЗ НОМЕР_1, 2005 р.в., ПФ01 ФЕРМЕР 2006 р.в, ДНЗ НОМЕР_2, ЗИЛ 131, 1986 р.в., ДНЗ НОМЕР_3, АЗЛК 408, 1965 р.в., ДН3НОМЕР_5, seat altera, 2008 р.в., ДНЗ НОМЕР_4, що належать ОСОБА_4
В результаті чого, зазначену постанову «про розшук майна боржника», листом від 30.08.2010 року №478/4 було направлено на адресу начальника управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві.
В порядку п. 6 ч. 1 ст. 35, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», з підстави того, що проводяться виконавчі дії про розшуку майна, державним виконавцем 30.08.2010 року було прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.
Листом від 30.08.2010 року №478/4 постанову « про зупинення виконавчого провадження» було скеровано на адресу позивача.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606 (надалі - Закон України №606, в редакції на час вчинення виконавчих дій) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Частиною 1 статі 1 Закону України №606 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України № 606, встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Відповідно до вимог ст. 37 Закону України №606 (чинний на час виконавчих дій), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання відмови стягувана від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; 3) смерті або оголошення померлим стягувана чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувана, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; 6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом; 8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувана; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований або до суду у 10-денний строк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави на які посилається позивач стосовно того, що відповідачем не вчиненні виконавчі дії у 6 місячний строк, не зазначені у ст.37 Закону України №606. Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень.
При цьому, у відповідності до положень ст. 5 Закону № 606-Х1У вжиття заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій є обов'язком державного виконавця.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані дії вчиненні відповідачем - відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстав для скасування постанови про розшук майна боржника від 30.08.2010 ВП № 17655815, не вбачається.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.