Справа №0603/4160/12
Провадження № 2-п/0603/24/12
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .
24.07.2013року.Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого -судді Хавронюк О.Л., з участю секретаря - Лободи В.Л.,представника позивача - Українця М.Ю., відповідача , його представника -ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави
Позивачем заявлено зазначені вимоги з тих підстав, що відповідач порушив умови кредитного договору від 3.09.2007 року, згідно з яким йому було надано позивачем кредит в сумі 58427,40 грн. для придбання автомобіля . Договором передбачено, що боржник зобов"язався повернути кредит до 3.09.2010 року , сплачувати позивачу кредит та відсотки в розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості .В забезпечення виконання зобов"язання за кредитними договором між сторонами 3.09.2007 року було укладено договір застави,згідно з яким відповідач надав в заставу транспортний засіб - автомобіль ВАЗ, модель 21154, 2007 року випуску, номер кузова шасі НОМЕР_2, тип-легковий седан- В, реєстраційний номер НОМЕР_1. В зв"язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору на загальну суму 56358,64 грн. , відповідно до договору застави заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль шляхом його продажу.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позові .Зазначив, що відповідач не вносив щомісячно платежі на погашення боргу, остання проплата мала місце в травні 2010 року.Право на звернення стягнення на предмет застави передбачено договором між сторонами.Розрахунок суми боргу свідчить про невиконання зобов"язань за договором та підстави нарахування відсотків, пені.Страхування автомобіля в іншій страховій компанії не звільняє відповідача від обов"язку погасити платежі за страхування автомобіля ,перераховані позивачем згідно умов договору . Відповідач та його представник проти позову заперечили. Відповідач вказав, що від кредитних зобов"язань він не відмовлявся.В 2010 році він намагався владнати конфлікт з банком, просив вирішити питання про продовження терміну кредиту через фінансову скруту, але йому було відмовлено .Автомобіль він страхував в іншій страховій компанії , а тому стягнення коштів за страховку є неправомірним. Фактично він вже виплатив понад 50 тисяч гривень .З розрахунком боргу не погоджуються через неправомірне списання коштів на погашення пені,відсотків, страхових платежів.
Представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає. Фактично відповідач набув за договором тільки обов"язки, а позивач-тільки права.Спір щодо суми боргу не вирішено, банк не надав детального розрахунку ,як того вимагав у них відповідач письмово в 2010 році , в даному судовому засіданні , чим порушено права відповідача на отримання інформації .
Суд при розгляді справи на підставі наявних доказів встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини .
Судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору від 3.09.2007 року (а.с.4-5), згідно з яким відповідач отримав від позивача кредитні кошти в сумі 58427,40 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 1,34 % на місяць з терміном повернення по 2.09.2010 року ,кредит надано на купівлю автомобіля,на сплату коштів за реєстрацію предмета застави, на сплату страхових платежів ,винагороди за надання фінансового інструменту ( п.7.1 договору).
3.09.2007 року між сторонами було укладено договір застави автомобіля ВАЗ, модель 21154, 2007 року випуску, номер кузова шасі НОМЕР_2, тип-легковий седан- В, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.8-10). Договір передбачає право позивача за його вибором звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов"язань за кредитним договором шляхом продажу заставодержателем автомобіля з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем (п.24 договору застави ).
Відповідачем порушено взяті зобов"язання по кредитному договору, з представленого розрахунку заборгованості за кредитним договором, виписки по рахунку відповідача (а.с.6,7, 119-123,144-156)вбачається, що відповідачем не належним чином виконано зобов"язання по щомісячному погашенню кредиту, сплаті відсотків,винагороди в сумі 1874,56 грн. в строк з 3 по 7 число кожного місяця .
Згідно розрахунку позивача станом на 4.07.2011 року за відповідачем рахується борг в розмірі 56358,64 грн. ( в тому числі основний борг 29609,98 грн. , 19092,92 грн.-борг по відсоткам, 286 грн.-борг по комісії,,7369,74 грн. борг по пені ).
Однак, з розрахунку (а.с.6-7) вбачається, що з 1.02.2009 року було збільшено відсоткову ставку. Кредитним договором між сторонами передбачена можливість зміни розміру відсоткової ставки(п.2.3.1,2.3.2 кредитного договору ). Проте кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати ,коли змінена відсоткова ставка набирає чинності. Позивач, змінюючи в односторонньому порядку процентну ставку, не повідомив про це позичальника, що призвело до порушень пункту 2.3.1 кредитного договору та частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредит є споживчим . Представлений позивачем розрахунок суми боргу в частині нарахування відсотків з 1.02.2009 року в розмірі 22,56% суперечить умовам кредитного договору щодо розміру відстокової ставки, позивачем не доведено підстави розрахунку відсотків в загальній сумі 19092,92 грн., також розрахунок суми боргу свідчить, що позивачем проведено нарахування пені з 3.11.2007 року. Пунктом першим частини другої статті 258 ЦК передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік .Отже, позивачем , всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надано суду переконливих доказів щодо наявності боргу по відсоткам та пені в заявленому в позові розмірі ,наданий розрахунок не є детальним, оспорюється відповідачем.Посилання представника позивача на неможливість надати інший розрахунок через певне програмне забезпечення ,судом до уваги не може бути взято.
Таким чином, судом на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що станом на 4.07.2011 року відповідач має борг перед позивачем щодо повернення кредиту в розмірі 29895,98 грн. ( в тому числі основний борг 29609,98 грн. , комісія -286 грн). Доводи відповідача щодо неправомірності списання коштів на погашення страхових платежів суперечать вимогам п.2.2.7 кредитного договору, п. 17.1 договору застави рухомого майна щодо взятих ним на себе зобов"язань.
Статтями 526,527,530, 611 ЦК України встановлено, що зобов"язання має виконуватись належним чином, належними сторонами, у встановлені строки, а в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом .
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.Статтею 2 Закону України "Про заставу" визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечbть Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Обтяжувач, згідно з п.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, таке право передбачено п.24 договору застави між сторонами від 3.09.2007 року .
Отже, порушені відповідачем права позивача щодо повернення кредитних коштів в сумі 29895,98 грн.на умовах,передбачених договором , підлягають захисту в судовому порядку, а позовні вимоги підлягають задоволенню як частково підставні.
З відповідача на підставі ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати .
Керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 212-215,209,218 ЦПК України, суд,-
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задоволити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03.09.2007 року , укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" і ОСОБА_3 , станом на 4.07.2011 року в розмірі 29895,98 грн. ( в тому числі основний борг 29609,98 грн. , комісія -286 грн) звернути стягнення на транспортний засіб,який належить ОСОБА_3 - автомобіль ВАЗ, модель 21154, 2007 року випуску, номер кузова шасі НОМЕР_2, тип-легковий седан- В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" вказаного автомобіля з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
В решті вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 298,96 грн. витрат по сплаті судового збору .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя :